В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Матір Божа і всі святі, пам'ять яких ми сьогодні святкуємо, ті, які відомі нам, тому що Бог відкрив їх нам і тому що вони були зрозумілими і упізнані або своїми сучасниками, або іноді через роки чи століття по тому - всі святі є відповіддю землі на любов Божу. І це не тільки їх особиста відповідь за самих себе, але і від імені всього творіння, і від нашої особи також, бо кожен з нас має воістину честь називатися одним із їхніх імен, нашим християнським ім'ям, ім'ям одного з цих святих. І ці святі, чиї імена передані нам, стоять перед Богом і моляться, щоб не збезчестилось їх ім'я в очах Божих.
Святі Божі, у своїй любові, у своїй представленості, у своїй молитві, у своїй реальній, невідступній присутності немов би тримають і охоплюють все творіння. Як дивно, що ми належимо до цієї незліченної сім'ї чоловіків, жінок, дітей, які зрозуміли, що замислив Господь, коли Він прийшов, жив, і навчав, і помер за нас! Вони відгукнулися всім своїм серцем, вони відкрилися всім своїм розумом, вони зрозуміли Його задум і прийняли Його звістку зі всією рішучістю подолати в самих собі все, що було причиною Розп'яття, бо якщо б і одна людина на землі відбився, відпав від Бога, Христос прийшов би врятувати його ціною власного життя. Це Його власне свідоцтво: один подвижник ранніх століть молився, щоб Бог покарав грішників і Христос явився йому і сказав: "Ніколи так не молись! Якщо б і одна людина на землі згрішила, Я прийшов би померти за неї...
Святі - це люди, які відповіли любов'ю на любов, люди, які зрозуміли, що якщо хтось вмирає за них, то єдина відповідь подяки - це стати такими, щоб смерть його не була б марною. Взяти на себе хрест означає саме це: відвернутися від усього, що вбиває і розпинає Христа, від усього, що оточувало - і оточує! - Христа ненавистю і нерозумінням. І нам це зробити легше, ніж тим, які жили в Його час, тому що в ті дні вони могли в Ньому помилитися, але в наші дні, дві тисячі років по тому, коли ми читаємо Євангеліє і стає перед нами в цьому оповіданні вся міра росту Христового та Його особистість, коли у нас є мільйони свідків, які говорять нам, що Він справді віддав Своє життя за нас, і що єдине, чим ми можемо відгукнутися, це віддати життя один за одного заради Нього - як можна нам не відгукнутися?!
Тому в цей сьогоднішній день приймемо нове рішення: слухати, як вони, всім серцем, всім розумом, всією волею, всім єством, щоб бачити, що трапляється, щоб чути, що Він говорить, - і відповісти вдячністю і рішучістю. І тоді, якщо ми принесемо Богові це мале - нашу подяку і нашу добру волю - сила, щоб і нам теж вирости в міру зростання, яку задумав для нас Бог, - сила буде від Бога. Як Він сказав: Сила Моя в немочі звершується. Моїй благодаті тобі достатньо... І Павло, який знав це, додає в іншому місці: все можливо нам силою Божої, яка нас зміцнює... Сумніватися нема в чому: все можливо, якщо тільки ми дозволимо Богу врятувати нас, понести нас від землі на небо.
Давайте ж почнемо заново, так, щоб святі, чиї імена ми носимо, раділи за нас, щоб Матір Божа, яка віддала Свого Сина на смерть, щоб ми могли відгукнутися, могли зрозуміти, могли врятуватися, раділа про нас, і щоб Христос бачив, що недаремно Він жив, навчав і помирав. Будемо Його славою, будемо світлом;
це може бути малий вогник, як мала свічка, це може бути світло, блискуче, подібне до великих святих, - але будемо світлом, яке освітлює світ, і робить його менш темним! Будемо радістю, щоб і інші могли навчитися радіти у Господі! Амінь!
Антоній, Митрополит Сурожський
25 червня 1989 р.
Матір Божа і всі святі, пам'ять яких ми сьогодні святкуємо, ті, які відомі нам, тому що Бог відкрив їх нам і тому що вони були зрозумілими і упізнані або своїми сучасниками, або іноді через роки чи століття по тому - всі святі є відповіддю землі на любов Божу. І це не тільки їх особиста відповідь за самих себе, але і від імені всього творіння, і від нашої особи також, бо кожен з нас має воістину честь називатися одним із їхніх імен, нашим християнським ім'ям, ім'ям одного з цих святих. І ці святі, чиї імена передані нам, стоять перед Богом і моляться, щоб не збезчестилось їх ім'я в очах Божих.Святі Божі, у своїй любові, у своїй представленості, у своїй молитві, у своїй реальній, невідступній присутності немов би тримають і охоплюють все творіння. Як дивно, що ми належимо до цієї незліченної сім'ї чоловіків, жінок, дітей, які зрозуміли, що замислив Господь, коли Він прийшов, жив, і навчав, і помер за нас! Вони відгукнулися всім своїм серцем, вони відкрилися всім своїм розумом, вони зрозуміли Його задум і прийняли Його звістку зі всією рішучістю подолати в самих собі все, що було причиною Розп'яття, бо якщо б і одна людина на землі відбився, відпав від Бога, Христос прийшов би врятувати його ціною власного життя. Це Його власне свідоцтво: один подвижник ранніх століть молився, щоб Бог покарав грішників і Христос явився йому і сказав: "Ніколи так не молись! Якщо б і одна людина на землі згрішила, Я прийшов би померти за неї...
Святі - це люди, які відповіли любов'ю на любов, люди, які зрозуміли, що якщо хтось вмирає за них, то єдина відповідь подяки - це стати такими, щоб смерть його не була б марною. Взяти на себе хрест означає саме це: відвернутися від усього, що вбиває і розпинає Христа, від усього, що оточувало - і оточує! - Христа ненавистю і нерозумінням. І нам це зробити легше, ніж тим, які жили в Його час, тому що в ті дні вони могли в Ньому помилитися, але в наші дні, дві тисячі років по тому, коли ми читаємо Євангеліє і стає перед нами в цьому оповіданні вся міра росту Христового та Його особистість, коли у нас є мільйони свідків, які говорять нам, що Він справді віддав Своє життя за нас, і що єдине, чим ми можемо відгукнутися, це віддати життя один за одного заради Нього - як можна нам не відгукнутися?!
Тому в цей сьогоднішній день приймемо нове рішення: слухати, як вони, всім серцем, всім розумом, всією волею, всім єством, щоб бачити, що трапляється, щоб чути, що Він говорить, - і відповісти вдячністю і рішучістю. І тоді, якщо ми принесемо Богові це мале - нашу подяку і нашу добру волю - сила, щоб і нам теж вирости в міру зростання, яку задумав для нас Бог, - сила буде від Бога. Як Він сказав: Сила Моя в немочі звершується. Моїй благодаті тобі достатньо... І Павло, який знав це, додає в іншому місці: все можливо нам силою Божої, яка нас зміцнює... Сумніватися нема в чому: все можливо, якщо тільки ми дозволимо Богу врятувати нас, понести нас від землі на небо.
Давайте ж почнемо заново, так, щоб святі, чиї імена ми носимо, раділи за нас, щоб Матір Божа, яка віддала Свого Сина на смерть, щоб ми могли відгукнутися, могли зрозуміти, могли врятуватися, раділа про нас, і щоб Христос бачив, що недаремно Він жив, навчав і помирав. Будемо Його славою, будемо світлом;
це може бути малий вогник, як мала свічка, це може бути світло, блискуче, подібне до великих святих, - але будемо світлом, яке освітлює світ, і робить його менш темним! Будемо радістю, щоб і інші могли навчитися радіти у Господі! Амінь!
Антоній, Митрополит Сурожський
25 червня 1989 р.
