Допомога ближнім це покликання кожного християнина. Господь неодноразово повторював це і дав нам дві найголовніші заповіді: люби Господа Бога свого, всім серцем своїм і ближнього свого як самого себе. Тому недивно коли людина приходить до Бога то в неї виникає непериборне бажання щось робити, допомагти комусь. Особливо коли це молода людина, енергія і сили якої б’ють ключем. Направивши цю енергію в правильне русло можна багато чого корисного зробити.
Досліджуючи діяльність багатьох молодіжних осередків (Братств) в церкві можна прослідкувати, що більшість з них починають займатись соціальним служінням.
А що ж таке соціальне служіння? Що мається наувазі, коли говориться про соціальне служіння? Чи обов’язково воно має заключатись лишень в матеріальній підтримці? Чи для цьго необхідно і шматочок нашої любові, щоб зігріти когось і допомогти?
Розпочинаючи соціальне служіння треба пам’ятати слова Христа: “…істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф. 25:40).
Який би вид служіння не вибрала молодь, адже їх є досить багато, це дуже відповідальна справа. Та в то й же час і недуже складна, коли твоє серце відкрите, щире і прагне допомогти.
Першим кроком, молодіжного осередку, до соціального служіння має бути оцінка своїх можливостей на даний момент. Так як є дуже багато видів соціального служіння (опіка і праця з дітьми в дитячих будинках-інтернатах; підтримка і опіка хворих у лікарнях, онко-хворих дітей; допомога старшим людям; допомога дітям вулиці;опіка ув’язненими…) необхідно зібрати команду людей, які б хотіли цим зайнятись, і вирішити те з чого можна розпочати.
Наприклад, можна розпочати з одноразових акцій:
• будинки-інтернати – організувати для дітей свято, паломництво
• підтримка хворих у лікарнях – можна спробувати завітати до них з донесенням звістки про Народження Христа (колядування)
• онко-хворі діти – допомогти розповсюдити інформацію про нагальні потреби хворим(молитовна підтримка, донари крові, знайти місце для проживання…), стати до бази донарів і таких прикладів може бути багато, бо багато хто потребує різної допомоги.
Наступним кроком, команди, має бути ретельне обдумування, планування і підготовка до служіння, пошук коштів, якщо це необхідно. Але навіть якщо на перших порах коштів не буде не потрібно впадати у відчай, бо гроші це те що Бог обов’язково дасть, якщо серце буде горіти бажанням зробити добру справу .во славу Божу
Пройде деякий час ваші ідеї і мрії, щодо соціального служіння будуть набувати більшого розмаху, вам треба буде шукати підтримки зацікавлених державних і громадських організацій. Та незабудьте, щоб вас також підтримували молитовно: духівник молодіжного осередку (Братства) і інші братчики. Треба, також, шукати осередки де б можна було навчитись необхідним навичкам для служіння, шукати будь-яку інформацію.
Наприклад, працюючи з дітьми в інтернаті можна там розпочати невеличку Недільну школу. Для тих хто думає що це досить важко є кілька порад:
• Свою статтю "Думки про релігійне виховання дітей" митрополит Сурозький Антоній розпочинає словами: "Я цілком переконаний, що займатися дітьми може будь-яка людина, яка їх розуміє і може передати їм свою віру, - не тільки головні, розумові знання, а й горіння власного серця і розуміння шляхів Божих".
• Засновник вітчизняної педагогічної науки К.Д.Ушинський писав: "Для того, щоб стати християнським педагогом потрібно зглянутися на потреби дитини, зазирнути в її душу".
Так само як цей вид соціального служіння інші теж можливі для втілення, якщо у організаторів і робітників його є гаряче любляче серце і бажання допомагати.
Досліджуючи діяльність багатьох молодіжних осередків (Братств) в церкві можна прослідкувати, що більшість з них починають займатись соціальним служінням.
А що ж таке соціальне служіння? Що мається наувазі, коли говориться про соціальне служіння? Чи обов’язково воно має заключатись лишень в матеріальній підтримці? Чи для цьго необхідно і шматочок нашої любові, щоб зігріти когось і допомогти?
Розпочинаючи соціальне служіння треба пам’ятати слова Христа: “…істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф. 25:40).
Який би вид служіння не вибрала молодь, адже їх є досить багато, це дуже відповідальна справа. Та в то й же час і недуже складна, коли твоє серце відкрите, щире і прагне допомогти.
Першим кроком, молодіжного осередку, до соціального служіння має бути оцінка своїх можливостей на даний момент. Так як є дуже багато видів соціального служіння (опіка і праця з дітьми в дитячих будинках-інтернатах; підтримка і опіка хворих у лікарнях, онко-хворих дітей; допомога старшим людям; допомога дітям вулиці;опіка ув’язненими…) необхідно зібрати команду людей, які б хотіли цим зайнятись, і вирішити те з чого можна розпочати.
Наприклад, можна розпочати з одноразових акцій:
• будинки-інтернати – організувати для дітей свято, паломництво
• підтримка хворих у лікарнях – можна спробувати завітати до них з донесенням звістки про Народження Христа (колядування)
• онко-хворі діти – допомогти розповсюдити інформацію про нагальні потреби хворим(молитовна підтримка, донари крові, знайти місце для проживання…), стати до бази донарів і таких прикладів може бути багато, бо багато хто потребує різної допомоги.
Наступним кроком, команди, має бути ретельне обдумування, планування і підготовка до служіння, пошук коштів, якщо це необхідно. Але навіть якщо на перших порах коштів не буде не потрібно впадати у відчай, бо гроші це те що Бог обов’язково дасть, якщо серце буде горіти бажанням зробити добру справу .во славу Божу
Пройде деякий час ваші ідеї і мрії, щодо соціального служіння будуть набувати більшого розмаху, вам треба буде шукати підтримки зацікавлених державних і громадських організацій. Та незабудьте, щоб вас також підтримували молитовно: духівник молодіжного осередку (Братства) і інші братчики. Треба, також, шукати осередки де б можна було навчитись необхідним навичкам для служіння, шукати будь-яку інформацію.
Наприклад, працюючи з дітьми в інтернаті можна там розпочати невеличку Недільну школу. Для тих хто думає що це досить важко є кілька порад:
• Свою статтю "Думки про релігійне виховання дітей" митрополит Сурозький Антоній розпочинає словами: "Я цілком переконаний, що займатися дітьми може будь-яка людина, яка їх розуміє і може передати їм свою віру, - не тільки головні, розумові знання, а й горіння власного серця і розуміння шляхів Божих".
• Засновник вітчизняної педагогічної науки К.Д.Ушинський писав: "Для того, щоб стати християнським педагогом потрібно зглянутися на потреби дитини, зазирнути в її душу".
Так само як цей вид соціального служіння інші теж можливі для втілення, якщо у організаторів і робітників його є гаряче любляче серце і бажання допомагати.