«Живи, насолоджуйся, радій», закликає нас навколишній світ. Але в один з недільних днів у всіх православних храмах читається Євангеліє, де навпаки звучить заклик відмовитися від всіх задоволень цього світу. У кожної людини може виникнути питання: «Чому Господь висуває таку жорстку вимогу?» Для чого в неділю йти до Церкви, коли можна просто поспати?
Для сучасних людей вихідні зводяться до розваг. Вихідні дні, які дозволяють вийти з дому і зайнятися своїми справами, коли робітник отримує право на те, щоб вийти з безперервного трудового ритму фабрики; саме вихідні дні замінили собою свята для більшості людей. Саме вихідними днями, та відпустками міряє людина своє життя. Навіть те, що ще називається за звичкою святами, по суті вже не більше ніж позачерговий вихідний, коли можна зайвий раз відпочити, і найчастіше за принципом: кращий відпочинок – це зміна діяльності: дачу скопати, картоплю підгорнути...
"Суцільні свята у вас, у православних!" – з докором говорять часто невіруючі люди, маючи на увазі своє "працелюбне" життя а також те, як безвідповідально і легковажно на їх погляд живуть люди церковні: що ні день, то свято, одних тільки найголовніших – тринадцять, та ще з десяток свят трохи менше, та ще кожна неділя (це просто вихідний день, говорять вони) – теж свято, мала Пасха, та мало не щодня пам'ять якого-небудь великого святого.
Для того, щоб зайняти чимось людину західна цивілізація виробила цілу індустрію розваг: від телевізора до Діснейленда, від ігрових автоматів до великого спорту. Хто багатший, то для тих трудиться багато людей на іподромах та казино, хто бідніший – той на самообслуговуванні: грам по 150 на кожне око і про реальне життя можна на деякий час забути. Навряд чи розумно в цьому випадку заздрити багатим: вони набагато сильніше поневолені своїм бізнесом, чим хто-небудь з нас своєю справою, і розслабитися вони можуть, мабуть, навіть рідше, ніж будь-який з нас. А найголовніше те, що немає великої різниці в тому, як втікати від власного життя – важливий результат.
Свято перериває рутинний перебіг життя, але воно – не розвага, не відвернення від реального життя, воно – саме життя. Свято пов'язує людину з вічністю, з сенсом всесвіту і її власним життям. Часто можна почути, що тільки два свята у нас по-справжньому залишились: Новий рік та день народження. Це вірно для більшості сучасних людей, так, часто тільки ці щорічні події здатні нагадати людині про головні питання її буття в світі. Але і ці свята все більше відходять в область дитячого життя: діти їх чекають, до них готуються в передчутті, про них згадують, заново переживаючи, а для дорослих чим далі тим більше ці свята перетворюються на зовнішні події, які відбуваються крім життєвих стремлінь людини, і миті яких не зачіпають вже по-справжньому її життя та лише засмучує своїм прискоренням.
Річне святкове коло, в якому протікає життя православної людини, постійно розриває порочне замкнуте коло повсякденної суєти. Замість того, щоб бігати як білка в колесі поодинці у тому ж заведеному розпорядку, людина знаходить шлях у вічність, знаходить крім плоского горизонту ще і нескінченну блакитну небесну височінь. У православне свято людина входить всім своїм життям і "всім серцем, і всією душею, і всім розумінням…", і свято входить в її життя не як повторювана кожного разу подія, а як вічна нова Подія з Богом. У сьомий день потрібно думати про Бога, говорити про Бога, читати про Бога, слухати про Бога і молитися Богові.
Один безбожник не шанував заповідь Божу про святкування недільного дня і продовжував суботню роботу і в неділю. У недільний день, в той час, коли все село відпочивало, він трудився на полі зі своєю худобою, якій також не давав відпочинку. В середу наступного тижня він абсолютно знесилів, і худоба його теж вибилася з сил. І тепер, коли все село трудилося в полі, він лежав вдома в знемозі, злості і відчаї.
Отже не беріть приклад з цього безбожника, щоб не погубити свої сили, здоров'я, і душу. Тому шість днів працюйте з Богом для себе з любов'ю і насолодою, старанністю і пошаною, а сьомий день в цілості присвятіть Богові. Оскільки правильна праця і правильне святкування неділі одухотворяють людину, омолоджують її і роблять знову сильною після важких буднів.
Сайт Патріаршого собору св. Володимира
Для сучасних людей вихідні зводяться до розваг. Вихідні дні, які дозволяють вийти з дому і зайнятися своїми справами, коли робітник отримує право на те, щоб вийти з безперервного трудового ритму фабрики; саме вихідні дні замінили собою свята для більшості людей. Саме вихідними днями, та відпустками міряє людина своє життя. Навіть те, що ще називається за звичкою святами, по суті вже не більше ніж позачерговий вихідний, коли можна зайвий раз відпочити, і найчастіше за принципом: кращий відпочинок – це зміна діяльності: дачу скопати, картоплю підгорнути...
"Суцільні свята у вас, у православних!" – з докором говорять часто невіруючі люди, маючи на увазі своє "працелюбне" життя а також те, як безвідповідально і легковажно на їх погляд живуть люди церковні: що ні день, то свято, одних тільки найголовніших – тринадцять, та ще з десяток свят трохи менше, та ще кожна неділя (це просто вихідний день, говорять вони) – теж свято, мала Пасха, та мало не щодня пам'ять якого-небудь великого святого.
Для того, щоб зайняти чимось людину західна цивілізація виробила цілу індустрію розваг: від телевізора до Діснейленда, від ігрових автоматів до великого спорту. Хто багатший, то для тих трудиться багато людей на іподромах та казино, хто бідніший – той на самообслуговуванні: грам по 150 на кожне око і про реальне життя можна на деякий час забути. Навряд чи розумно в цьому випадку заздрити багатим: вони набагато сильніше поневолені своїм бізнесом, чим хто-небудь з нас своєю справою, і розслабитися вони можуть, мабуть, навіть рідше, ніж будь-який з нас. А найголовніше те, що немає великої різниці в тому, як втікати від власного життя – важливий результат.
Свято перериває рутинний перебіг життя, але воно – не розвага, не відвернення від реального життя, воно – саме життя. Свято пов'язує людину з вічністю, з сенсом всесвіту і її власним життям. Часто можна почути, що тільки два свята у нас по-справжньому залишились: Новий рік та день народження. Це вірно для більшості сучасних людей, так, часто тільки ці щорічні події здатні нагадати людині про головні питання її буття в світі. Але і ці свята все більше відходять в область дитячого життя: діти їх чекають, до них готуються в передчутті, про них згадують, заново переживаючи, а для дорослих чим далі тим більше ці свята перетворюються на зовнішні події, які відбуваються крім життєвих стремлінь людини, і миті яких не зачіпають вже по-справжньому її життя та лише засмучує своїм прискоренням.
Річне святкове коло, в якому протікає життя православної людини, постійно розриває порочне замкнуте коло повсякденної суєти. Замість того, щоб бігати як білка в колесі поодинці у тому ж заведеному розпорядку, людина знаходить шлях у вічність, знаходить крім плоского горизонту ще і нескінченну блакитну небесну височінь. У православне свято людина входить всім своїм життям і "всім серцем, і всією душею, і всім розумінням…", і свято входить в її життя не як повторювана кожного разу подія, а як вічна нова Подія з Богом. У сьомий день потрібно думати про Бога, говорити про Бога, читати про Бога, слухати про Бога і молитися Богові.
Один безбожник не шанував заповідь Божу про святкування недільного дня і продовжував суботню роботу і в неділю. У недільний день, в той час, коли все село відпочивало, він трудився на полі зі своєю худобою, якій також не давав відпочинку. В середу наступного тижня він абсолютно знесилів, і худоба його теж вибилася з сил. І тепер, коли все село трудилося в полі, він лежав вдома в знемозі, злості і відчаї.
Отже не беріть приклад з цього безбожника, щоб не погубити свої сили, здоров'я, і душу. Тому шість днів працюйте з Богом для себе з любов'ю і насолодою, старанністю і пошаною, а сьомий день в цілості присвятіть Богові. Оскільки правильна праця і правильне святкування неділі одухотворяють людину, омолоджують її і роблять знову сильною після важких буднів.
Священик Андрій Хромяк
Сайт Патріаршого собору св. Володимира
