Сумнівне свято, або чому я не святкую «8 березня»

Коли дивишся на метушню та передсвятковий ажіотаж, що вирує на вулицях, у магазинах, на ринках у переддень «свята весни і жінки» «8 березня», невільно задумуєшся: а чи будуть ці люди так само старанно готуватись до світлого дня Воскресіння Христового, що прийде за місяць часу? Мабуть, що ні.
Можна багато говорити та сперечатись про історичне підґрунтя цього «свята», про його пов’язаність з юдейським святом Пурим, світовим феміністичним рухом початку ХХ століття чи комуністичною пропагандою, однак за доцільніше вважаю повести мову все-таки про християнські аспекти ставлення до «8 березня».

1) «Хто не збирає зі Мною, той марнує» (Мф. 12, 30) і «Ніхто не може двом господарям служити» (Мф. 6, 24). Так вчив Господь Ісус Христос. Веду я до того, що Церквою встановлено день віддачі особливої шани жінці, так би мовити День жінки-християнки, і святкується він у 2-гу неділю після Пасхи, у неділю жінок-мироносиць. А якщо Церквою вже встановлене торжество на честь жінки, то навіщо придумувати ще одне? Логічно можна подумати, що день 8 березня встановлено для тих, хто не святкуватиме «День жінки» у 2-гу неділю після Пасхи. Чому не святкуватиме? Можливо тому, що не є християнином? Якщо так, то яке відношення це має до нас, християн?

2) Що робити з постом? Минає друга седмиця Великого посту, і навіть більше того, 8 березня Свята Церква вшановує пам’ять першого і другого знайдення глави святого Іоанна Предтечі. Що ж передбачає святкування? Окрім слабо пісної їжі, точно не скромну поведінку. Тобто, заради мирського свята знехтуємо найбільшим із постів. Не найкращий вибір для християнина.

Та й зрештою чи по-християнськи це, звертати увагу на ближнього, на жінку в даному випадку, протягом одного лише дня? Християнину личить дбати та уважно ставитись до ближнього не залежно від пори року чи часу доби, не залежно від того чоловік цей ближній чи жінка, від того малий він чи старий, родич чи незнайомець.

Господь створив Всесвіт. А все у Всесвіті Він створив природнім. Ми — природні і середовище нашого існування також природне. Тому й стосунки наші, жінок з чоловіками і чоловіків із жінками, повинні бути природними. А будуть вони такими лише коли ґрунтуватимуться на чистій любові. Для цього ж не потрібно особливих днів, для цього потрібно жити у Бозі.

А також потрібно берегти своє. «Народ, що не знає минулого, не має майбутнього». У нашого народу древні корені. І традиції святкувань сягають сивої давнини, і, зауважу, серед них нема такого свята «8 березня». Будучи язичниками наші предки жили згідно календаря язичницьких свят, що пов’язувались із порами року та відповідними явищами у природі. Після ж просвічення та охрещення почали жити згідно річного кола християнських свят, згідно церковного календаря. Так і нам личить чинити, якщо тільки хочемо себе називати православними. Якщо тільки хочемо називати себе українцями.