“Після суботи Марія Магдалина і Марія Якова, і Саломія купили аромати, щоб йти помазати Його” (Мк. 16, 1).
ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ НАТИСНІТЬ НА ЗОБРАЖЕННЯ
Так розпочинає євангеліст Марк точну і детальну розповідь про праведних жон-мироносиць, що прийшли до труни Спасителя у вельми важливий, третій після поховання день, коли, як традиційно вважали, душа остаточно покидає тіло, і — що не знайшли тіла. Євангеліст закінчує розповідь словами ангела, що сповістив мироносицям і через них всьому всесвіту про Воскресіння, що відбулося: “...Він воскрес, Його немає тут. Ось місце, де Він був покладений. Але ідіть, скажіть учням Його і Петру, що Він передує вам в Галілеї; там Його побачите, як Він сказав вам”(Мк. 16, 6-7).
Чому всі євангелісти приділяють стільки уваги приходу мироносиць до Гробу Господнього, а двоє з них додають розповідь про те, як першою побачити Воскреслого була вибрана рівноапостольна Марія Магдалина? Ось дивно: саме цим жінкам першим з'явився Господь, а потім вже Петру і іншим учням. Раніше всіх, раніше будь-якого з чоловіків в світі, вони дізнались про Воскресіння.
З жінкою в світ прийшов гріх. Вона перша спокусилася і спокусила мужа свого відпасти від волі Божої. Але від Діви був народжений Спаситель. У Нього була Мати. На зауваження царя-іконоборця Феофіла: “Від жінок в світ прийшло багато зла” — черниця Касія, майбутня укладниця канону Великої суботи “Хвилею морською”, вагомо відповідала: “Але через жінку сталося і вище благо”. Але остаточно жінка виправдана подвигом вірності жон-мироносиць. Ще учні — апостоли! — залишалися в розгубленості, сам Петро оплакував гірко своє зречення, але жінки вже квапилися до труни Вчителя. А вірність — чи не вища християнська чеснота? Коли слово “християни” ще не вживалося, вони так і називалися — “вірні”. Літургія вірних. Один з прославлених отців-аскетів говорив своїм ченцям, що і останнім часом будуть святі, і слава їх перевершить славу тих, що всіх були раніше, тому що чудес і знамень тоді не буде, а вони залишаться вірні. Скільки подвигів вірности зробили добрі жінки-християнки за століття історії Церкви!
І довгі століття було у нас православне народне жіноче свято, добре, світле, пов'язане з найголовнішою подією в історії людини, — Воскресінням Христовим. Свято жінки-християнки — Тиждень святих дружин-мироносиць. Справжній Міжнародний жіночий день. Його довго пам'ятали і святкували. На Балканах і в нашому часі в селах зберігався зворушливий звичай, коли після служби на мироносицьку прихожанки вирушали на кладовище, несучи маленькі глиняні глечики з освяченим в храмі маслом на могили своїх близьких, тим самим освячуючи і могили. Порівняйте цей чудовий і святий звичай з нашим совєцьким неоязичницьким звичаєм відвідувати кладовище в день Пасхи — в день Світлого Христового Воскресіння, коли не здійснюються заупокійні служби! Та ще владнувати на могилах язичницьку тризну. Відмітьте, нас до цього завжди старанно підштовхували безбожні власті. Ще до перебудови, коли на Пасху храми оточували дружинники — молодих не пускали, до кладовищ вже владнували додаткові рейси автобусів. Можливо, досить слідувати язичеським звичаям. Можливо, краще відновимо звичай в Тиждень дружин-мироносиць День жінки-християнки?
Адже календар — дорогоцінне надбання нашої культури. Через календар культ впливає на культуру, визначає наше життя, життя нашої країни. Від порядку богослужіння, від богослужебних текстів — до народних звичаїв, до виховання дітей, до етичного здоров'я суспільства. І нам, поза сумнівом, слід зберігати все, що залишилося від нашого календаря, і поступово відновлювати те, що втрачене, вкрадене, збочене. Від властей треба вимагати повернення вкраденого комуністами календаря так само, як і повернення церковних цінностей. Держава у нас, звичайно, світська, але країна — православна. А держава існує для служіння суспільству, нації.
Поки ж ми зволікаємо в розгубленості — зовсім не як мироносиці, — безбожники продовжують видавати за Міжнародний жіночий день — 8 березня, хоча більше ні в одній країні він ні державним святом, ні вихідним не є. Ви замислювалися коли-небудь, що ми цього дня святкуємо? З чим поздоровляємо наших дружин, сестер, матерів? У англосакських країнах святкують День матері. Це збагненно. А у нас — кого? Можливо, — феміністки? Він так і був задуманий завзятою більшовичкою Кларою Цеткін і завзятою феміністкою актрисою Елізабет Хепберн, прийнятий в 1910 році на конференції соціалістів в Копенгагені. І залишається таким же чужим всім християнам, як і 1 Травня — День міжнародної солідарності пролетарів, тобто — в перекладі з латині — босяків.
Навіщо нам ці сумнівні свята? Хай краще повернуть наші законні вихідні в Богоявління, в Благовіщення, в Духів день...
А доки давайте поздоровляти всіх добрих українських жінок з Тижнем святих жон-мироносиць. І святкувати. І радіти
4 травня у 2014 році - Міжнародний православний жіночий день
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
