На п'ятий день після входу Господа в Єрусалим,тобто,понашому, в четвер (а в п'ятницю увечері належало заколоти пасхальне ягня), ученики запитали Ісуса Христа: "Де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?" Ісус Христос сказав їм: "Підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води, підіть за ним, і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже – де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? Він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам".
Сказавши це, Спаситель послав двох учеників Своїх – Петра й Іоана. Вони пішли, і все відбулося так, як сказав Спаситель; і приготували пасху.
Увечері того дня Ісус Христос, знаючи, що Його буде видано цієї ж ночі, прийшов з дванадцятьма апостолами Своїми в приготовану світлицю. Коли всі возлягли за столом, Ісус Христос сказав: "Дуже бажав Я цю паску їсти з вами перш ніж зазнаю страждань. Бо кажу вам, що не буду вже більше їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому". Потім встав, зняв із Себе верхній одяг, обв'язався рушником, налив в умивальницю води і почав омивати ноги ученикам і обтирати рушником, яким був підперезаний.
Обмивши ноги ученикам, Ісус Христос надів одяг Свій, возліг і сказав їм: "Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Учителем і Господом. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і Ви робили так само, як Я зробив вам".
Цим прикладом Господь засвідчив не лише Свою любов до учеників Своїх, але й навчив їх смиренню, тобто не вважати за приниження для себе служити будь-кому, хай навіть і нижчій за себе людині.
Після споживання старозавітної паски єврейської, Ісус Христос установив на цій вечері Таїнство Святого Причастя. Тому й називається вона "тайною вечерею".
Ісус Христос, узявши хліб, благословив його, розламав на частини і, даючи ученикам, сказав: "Прийміть, споживайте; це є Тіло Моє" (що за вас віддається на страждання і смерть, для прощення гріхів). Потім узяв чашу з виноградним вином, благословив, подякував Богу Отцю за всі Його милості до роду людського і, подаючи ученикам, промовив: "Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів".
Ці слова означають, що у вигляді хліба й вина Спаситель подав те саме Тіло Своє і ту саму Кров, які на другий день після цього Він віддав на страждання і смерть за наші гріхи. Як хліб і вино стали Тілом і Кров'ю Господа, – це таємниця, незбагненна навіть для ангелів, тому і називається таїнством.
Причастивши апостолів, Господь дав заповідь завжди здійснювати це таїнство, чинити на спомин про Нього. Це таїнство здійснюється у нас і тепер і здійснюватиметься до кінця віку за богослужінням, що називається літургією.
Під час тайної вечері Спаситель сповістив апостолів, що один з них видасть Його. Вони ж дуже засмутилися і, розгублено перезираючись між собою, у страху запитували один за одним: "Чи не я, Господи?" Іуда теж запитав: "Чи не я, Учителю?" Спаситель говорить йому: "Ти сказав". Іоан же возлежав поряд зі Спасителем. Петро подав знак, щоб він запитав, про кого сказав Господь. Іоан, припавши до грудей Спасителя, тихо запитав: "Господи! Хто це?" Ісус Христос так само тихо відповів: "Той, кому Я, вмочивши, подам хліба". І, вмочивши шматок хліба в миску, Він подав його Іуді Іскаріотському, сказавши: "Що робиш, роби швидше". Та ніхто не зрозумів, до чого Спаситель сказав йому це. Оскільки ж в Іуди була скринька з грішми, то ученики подумали, що Ісус Христос посилає його купити щось на свято чи роздати милостиню убогим. Іуда, взявши той хліб, одразу ж вийшов. Була вже ніч.
Ісус Христос, розмовляючи й далі із учениками Своїми, сказав: "Діти! Недовго вже бути Мені з вами! Заповідь нову вам даю: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою... Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе (віддасть життя своє) за друзів своїх. Ви – друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам".
Під час бесіди Ісус Христос прорік ученикам, що всі вони спокусяться через Нього цієї ж ночі – усі розбіжаться, залишивши Його одного, "бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари".
Апостол Петро сказав: "Якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь".
Тоді Спаситель сказав йому: "Істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене і скажеш, що не знаєш Мене".
Та Петро ще більше став запевняти, кажучи: "Хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе".
Те саме казали й інші апостоли. Спасителеві слова дуже засмутили їх.
Втішаючи їх, Господь сказав: "Нехай не сповнюється смутком серце ваше, віруйте в Бога (Отця) і в Мене (Сина Божого) віруйте".
Спаситель обіцяв ученикам Своїм послати від Отця Свого іншого Утішителя та Вчителя замість Себе – Святого Духа. Він сказав, що вблагає Отця, і Він дасть їм іншого Утішителя, Духа істини, Якого світ не може прийняти, тому що не бачить Його і не знає Його; а вони знають Його, бо Він з ними перебуває і в них буде (тобто Дух Святий перебуватиме з усіма істинно віруючими в Ісуса Христа – в Церкві Христовій). Ще недовго, і світ вже не побачить Спасителя; але ученики побачать Його; бо живе Він (тобто Він є життя; і смерть не може перемогти Його), – і вони жити будуть".
А далі Ісус Христос сказав ученикам Своїм: "Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене. Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною" (Ін 15, 26–27) Ісус Христос провістив також ученикам Своїм, що багато зла і бід вони зазнають від людей за те, що вірують у Нього. "У світі сумувати ви будете; але будьте мужніми, – сказав Спаситель. – Я переміг світ" (тобто переміг зло у світі).
Бесіду Свою Ісус Христос закінчив молитвою за учеників Своїх і за всіх, хто віруватиме в Нього, щоб Отець Небесний зберіг їх усіх у твердій вірі, в любові і в однодушності (у єдності) між собою.
Коли Господь закінчив вечерю, підвівся Він і одинадцять учеників Його і, проспівавши псалми, пішли за потік Кедрон, на гору Елеонську, в Гефсиманський сад.
(Див.: Мф 26, 17–35; Мк 14, 12–31; Лк 22, 7–39; Ін 13; 14; 15; 16;17;18, 1).
ЗАКОН БОЖИЙ
