Надвечір того самого дня,коли Ісус Христос воскрес і явився Марії Магдалині, Марії Якововій і Петрові, двоє учеників Христових (з числа 70-ти), Клеопа і Лука, йшли з Єрусалима в поселення Еммаус, що знаходилося недалеко від Єрусалима. По дорозі вони розмовляли між собою про всі події, які відбулися в останні дні у Єрусалимі, – про страждання і смерть Спасителя. Коли вони так розмірковували над усім, що сталося, Сам Ісус Христос наблизився до них і пішов поруч з ними. Та щось немов стримувало очі їхні, так що вони не впізнавали Його.
Ісус Христос сказав їм: "Про що ви сперечаєтеся між собою, ідучи, і чим ви засмучені?"
Один з них, Клеопа, сказав Йому у відповідь: "Невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося у місті за ці дні?"
Ісус Христос сказав їм: "Що саме?"
Вони відповіли: "Про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми". Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп'яли Його. Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль. До того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося. Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу і не знайшли тіла Його і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорили, що Він живий. І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили".
Тоді Ісус Христос сказав їм: "О нерозумні й мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?" І, починаючи від Мойсея, Він пояснював їм, хто з пророків сказав про Нього у Писанні. Ученики дивувались. Усе стало для них зрозумілим. Так розмовляючи, вони підійшли до Еммауса. Ісус Христос зробив вигляд, ніби хоче йти далі. Та вони утримували Його, кажучи: "Залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується". Ісус Христос залишився з ними й увійшов у дім. Коли ж Він возлежав з ними за столом, то взяв хліб, благословив, розламав і подав їм. Тоді відкрились у них очі, і вони впізнали Ісуса Христа. Та Він став невидимим для них. Таким було четверте явлення воскреслого Христа. Клеопа ж і Лука з великої радості стали говорити один одному: "Чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?" Після цього вони зразу ж встали з-за столу і, незважаючи на пізню годину, пішли назад у Єрусалим до учеників. Повернувшись у Єрусалим, вони увійшли в дім, де зібрались усі апостоли й інші, які були з ними, крім апостола Фоми. Усі вони радісно зустріли Клеопу і Луку і казали, що Господь істинно воскрес і явився Симонові Петру. А Клеопа й Лука розповіли у свою чергу про те, що сталося з ними по дорозі в Еммаус, як Сам Господь ішов з ними і розмовляв, і як Він був упізнаний ними в переломленні хліба.
(Див.: Мк 16, 12–13; Лк 24, 18–35).
