Після чудесного нагодування народу п'ятьма хлібами Ісус Христос повелів ученикам Своїм вирушити в човні на другий бік Галилейського озера, до Вифсаїди Галилейської. А Сам, відпустивши народ, зійшов на гору помолитися. Настала ніч. Човен з учениками був уже на середині озера, і його било хвилями, тому що дув сильний зустрічний вітер.
Перед світанком Ісус Христос, знаючи про біду учеників, пішов до них по воді. Вони ж, побачивши, як Він іде по воді, подумали, що це примара, і від страху закричали.
Та Ісус Христос одразу ж заговорив до них: "Заспокойтесь! Це Я, не бійтеся".
Тоді апостол Петро гукнув: "Господи! Якщо це Ти, звели прийти до Тебе по воді".
Господь сказав: "Прийди".
Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб підійти до Ісуса Христа. Але, бачачи сильний вітер і великі хвилі, злякався, від страху зникла віра, і тоді він став тонути і закричав: "Господи! Спаси мене".
Ісус Христос зразу ж простягнув йому руку Свою, підтримав його і сказав: "Маловіре! Чого ти засумнівався?" І коли вони увійшли в човен, вітер стих.
Ученики підійшли, вклонились Ісусу Христу і сказали: "Воістину Ти Син Божий".
(Див.: Мф 14, 22–36; Мк 6, 45–56, Ін 6, 16–21).
ЗАКОН БОЖИЙ
