" У гробi тiлом, у пеклi душею, як Бог,
в раю ж з розбiйником, i на Престолi
був Ти, Христе, з Отцем i Духом, все
наповняючи, Неописанний".
(ТропарПасхи на часах)
в раю ж з розбiйником, i на Престолi
був Ти, Христе, з Отцем i Духом, все
наповняючи, Неописанний".
(ТропарПасхи на часах)
В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
У той час, коли тiло Iсуса Христа спочивало у гробi, Своєю душею Вiн сходив до пекла - як Бог i Переможець смертi. З пекла Христос звiльнив усiх, хто мучився там у чеканнi Спасителя. У пеклi були ув'язненi всi, хто помер, - вiд першої людини, Адама, до останньої перед зiшестям туди Спасителя. Врата раю були зачиненi для всiх, поки не здiйснилося спокутування людського роду, поки Спаситель не постраждав, не помер на хрестi й не воскрес з мертвих. З якою радiстю кинулися до Нього всi душi, якi померли з вiрою i очiкуванням Його пришестя. Всi, хто увiрував, були звiльненi вiд мороку й уз пекла. Тому Церква вчить, що пекло стало порожнiм пiсля зiшестя туди Переможця смертi й пекла. Апостол Павло в радостi промовляє: "Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?" (1 Кор. 15, 55). Диявол, споконвiчний ворог роду людського, втратив свою здобич, втратив свою владу i сам був зв`язаний силою Христа Спасителя.
Тепер для тих, хто вiрує в Iсуса Христа i живе за вiрою, пiсля смертi вiдкрито Царство Небесне. Слово Спасителя "де Я, там i слуга Мiй буде" в точностi виконується. Душi благочестивих християн i тих, хто до смертi покаявся у своїх грiхах, удостоюються блаженства у Царствi Небесному. Але це блаженство залишається неповним до загального воскресiння, коли душi померлих з`єднаються зi своїми тiлами.
Вiра у загальне воскресiння померлих породила звичай здiйснювати поминання померлих у храмi й на могилах у понедiлок i вiвторок, починаючи з Фоминої недiлi. Вiн бере початок з найдавнiших часiв. "Для чого отцi нашi встановили збиратися нам на кладовищi? - запитує св. Iоан Золотоустий. I вiдповiдає: - Тому, що сьогоднi Iсус Христос зiйшов до мертвих". З цих слiв вселенського учителя, який жив у IV - на початку V ст. видно, що звичай поминання померлих пiсля Пасхи дуже давнiй.
Сенс ходiння на кладовища до могил померлих полягає в тому, що ми поспiшаємо подiлитися радiстю Воскресiння Христового з нашими померлими. Тому ми кладемо на їхнi могили крашанки або писанки - цi символи воскресiння. Спонукуванi любов'ю до своїх померлих, близьких за кров'ю та вiрою, християни посилюють свої молитви за них до воскреслого Христа. В пам'ять про померлих християни супроводжують свої молитовнi поминання милостинями i дiлами благодiйництва. Як багато християнської любовi у цих молитвах про померлих братiв i сестер - любовi, яка, за ап. Павлом, простягається за межi земного життя! Там, на могилах, християни вiдчувають себе ближче до своїх померлих батькiв, матерiв, братiв i сестер. На могилах яснiшими стають спогади про них, живiше б'ються любов'ю до них серця i гарячiшою буває молитва. Могили близьких серцю є для живих священним мiсцем, яке з благоговiнням охороняється i оберiгається. Могили можуть сказати багато повчального для живих. Вони красномовно нагадують про швидкоплиннiсть земного життя, про неминучiсть для всiх людей смертi й про нашу небесну вiтчизну. Тут сильнiше вiдчувається необхiднiсть виправити грiховний спосiб життя i потурбуватися про вiчнiсть.
Пасхальне поминання померлих дає привiд звернути увагу на помилку тих християн, якi вважають за непотрiбне i даремне молитися за померлих. Ця помилка є результатом поверхового знання християнства. У Святому Письмi Iсус Христос ясно каже, що "Бог не є Бог мертвих, а живих" (Мф. 22, 32). А це означає, що коли живi моляться за живих, то хто може заборонити їм молитися за померлих, якi перед Богом живi.
Не меншою помилкою є недостойна поведiнка вiруючих i невiруючих на могилах померлих. Нерiдко бувають випадки, коли замiсть молитви на могилах вiдбувається звичайне пияцтво. Таке поминання не приносить користi нi померлим, нi живим.
Православнi християни не повиннi забувати, що вони приходять на могили своїх близьких помолитися за них i виявити до них свою любов. Не будемо, дорогi браття i сестри, оскверняти благочестивi древнi православнi звичаї недостойною поведiнкою на священних могилах наших померлих!
Амiнь!
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Філарет
Філарет
