Аморальність батьків і "важкі діти"

Як добре ставлення до дитини проявляє благодатний на неї вплив, так і різні ненормальності в душевному настрої батьків сильно її пошкоджують.
«Є незрозумілий для нас зв'язок душі батьків з дітьми, - пише Феофан Затворник, - і ми не можемо зрозуміти, до якої міри існує вплив перших на останніх: і разом з тим, до якої степені, при сильному впливі перших, поширюється милосердя і благість Божа на останніх. Буває, що воно обривається і тоді заготовлена батьками аморальність приносить свої плоди. Тому дух віри і благочестя батьків повинен вважатися могутнім засобом до збереження, виховання і укріплення благодатного життя в дітях».

Подібним чином дух невірства і невігластво батьків відображаються на дитині. Новонароджене немовля уже несе у собі від батьків гріховне начало. Як Богодароване в ньому, так і гріховне однаково шукають у батьківських настроях образ, зразок, запам'ятовуючи який, одне і друге отримує розвиток, укріплюється в дитині, і набирає сили. Без цього віддзеркалення в пам'яті внутрішні сили дитячої душі не так швидко розвинуться, слабенькі резерви як добра, так і зла, навіть і лукавства, можуть взагалі не проявитися ні в дитинстві, ні в юності, а потихеньку піднімуться і з'являться тільки у зрілому віці. Незалежно від прикладу батьків, у дитини можуть розвиватися тільки сильні сторони як Богодарованого, так і противного Богу характеру.

Внутрішньоутробний (перинатальний,- прим. редактора) розвиток дитини - це час надбання такого резерву, частково від Бога, частково від батьків. Те, що від Бога, присутнє в душі дитини невідомим нам шляхом, те що від батьків також вкладається в душу переважно несвідомо. Одне тільки при цьому треба відмітити: погане виростає легше і швидше. Добро потребує багато праці, уваги і підтримки.

Моральний характер в душі всякої дитини знаходиться в зародковому стані і формується у зрілий образ тільки через приклад поведінки дорослих. Тому душа дитини має потребу в цій подібності, тут вона звернена до батьків.

Дитина має дар до копіювання всяких дій, почуттів, думок, вчинків. Цей дар має початковий духовний або душевний характер. Щоб утворитися і одержати можливість виконання, необхідний реальний приклад, який дитина побачить, чи почує, або ж відчує. Якщо такого прикладу дитині не показати, тоді дитина може ніколи не взнати про те, що таке милість, або що таке співчуття.

Взято з книги Акафіст Пресвятій Богородиці заради Її чудотворної ікони "Помічниця в пологах". Глибока: Благодатний Вогонь, 2009 р.