Незалежно від обставин чоловік завжди дорікав дружині: «Ти зовсім нічого не розумієш!» Дружина не мала вищої, а лише середню освіту, не цікавилася політикою, не читала газет. Лише опікувалася дітьми, прала, куховарила, доглядала курей, працювала на взуттєвій фабриці.Якщо виникала дискусія у родині, чоловік одразу, не вважаючи за доцільне будь-що з нею обговорювати, стверджував: «Ти нічого не розумієш!»
Коли дружина намагалася спільно з ним вирішити важливі питання, що стосувалися грошових витрат, канікул дітей чи успішності їхнього навчання, відповідь чоловіка була завжди тією самою, категоричною: «Ти нічого не розумієш!»
Одного вечора, коли транслювали важливий футбольний матч, згасло світло. Чоловік, як завжди, почав бурчати, а потім вирішив піти у потемках у підвал, щоб перевірити, чи, бува, не треба замінити запобіжники.«Візьми свічку!» - порадила дружина. Чоловік за своїм звичаєм відповів: «Ти нічого не розумієш! Добре знаю дорогу!» Однак того вечора не пощастило. Він послизнувся і, падаючи, вдарився головою об стіну. Закривавлений, із багатьма переломами, був у тяжкому стані. Після інтенсивного лікування невдаху врятували від смерти.
Коли нарешті, через чотири дні, прийшов до тями, побачив біля себе заплакану та стурбовану дружину. Увесь цей час вона не відходила від нього ні на мить. Удень і вночі була біля свого чоловіка, сповнена любові, молилася за його одужання.
Через два тижні перебування в лікарні, коли чоловік нарешті зміг прошепотіти кілька слів, зі сльозами на очах мовив: «Я справді дурний. Ніколи не вірив, що ти мене так сильно кохаєш!»
А вона зі своєю доброю усмішкою відповіла: «Ти зовсім нічого не розумієш!»
Одна 74-літня жінка розповіла, що в 65 років отримала першого любовного листа від свого чоловіка.
«Уперше поїхав надовго у службових справах. Досі я завжди їздила з ним. Зайшов у кафе і написав листа, який починався так: "Ми подружжя вже ЗО років, і нині я усвідомив, що ніколи не казав тобі про свою любов до Тебе..."».
БРУНО ФЕРРЕРО
