Жінка в сім'ї

Найпоширеніша думка про взаємини чоловіка і жінки базується, і небезпідставно, на текстах зі Священного Писання, що читаються привселюдно під час Таїнства Вінчання. Як вже зазначалося вище, спрощене розуміння того, що дружини повинні коритися своїм чоловікам (Еф. 5:22), часто викликає оплески з боку чоловіків, але спробуємо розібратися про що саме пише Апостол. Чи не виявиться, що Апостол Павло духовніший за нас, і що в своєму розумінні великої таємниці Христа і Церкви ми нічим не відрізнятимемось від стародавніх іудеїв, які кивали своїми головами, не розуміючи великої таємниці нашого спасіння (Мф. 27:39-43).

Говорячи про покору жінок чоловікам, Апостол Павло засновує цей принцип на тому, що чоловік голова дружини, як Христос є глава Церкви (Еф. 5:23). Але яке це верховенство? Чи таке, яке ми бачимо у деяких «ревнивців» благочестя? Давайте розглянемо відповідні місця з Святого Письма: «Бо Немов­ля народилося нам – Син даний нам; владарювання на раменах Його...» (Ісаї 9:6). Що таке «влада на раменах Його»? - У перекладі з церковнослов'янської це означає «на плечах», але не потрібно думати, що це погони чи еполети - звичні нам знаки начальства. Згадаймо що було на плечах Христа? - Він «ніс хрест Свій» (Ін. 19:17), «Він поніс на Собі гріх багатьох» (Ісаї 53:12). Чи це вид генералісимуса в погонах? - «... Немає в Ньому ні виду, ні величі... Він був погорджений людьми, многострадальник, що знав хвороби, і ми відвертали від нього обличчя; Він був зневажений, і ми не цінували Його...» (Ісаї 53:2-3).

Звичний керівник діє за принципом: «Прийдіть до мене всі, кому я ще нічого не наказав, і я дам вам обов'язки». Христос же говорить: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28).

Хто більший у царстві мирському? - Той, у кого погони найбільше виблискують, шапка вище і свита найбільша. Але, коли запитали Христа: «Хто найбільший у Царстві Небеснім? Він же дитину покликав, і поставив її серед них...» (Мф. 18:1-2). «І, сівши, закликав дванадцять і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і всім слугою» (Мк. 9:35). «Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив ноги вам, то і ви повинні обмивати ноги один одному» (Ін. 13:14).

Подібних цитат - безліч, і всі вони вказують на дуже істотну якість Христового верховенства - воно зовсім не таке, до якого звикли мирські начальники і вельможі. Тому і верховенство чоловіка в сім'ї може бути двояке: верховенство земне і верховенство небесне. Ці два верховенства зовсім не виключають один одного і можуть співіснувати в одному і тому ж шлюбі. Але необхідно пам'ятати, що без Христового приходу на землю, без відданості себе не може бути християнського шлюбу - Таїнства Христа і Його Церкви, а залишаються лише соціально-фінансові відносини.

Шлях Церкви, як і шлях кожного з подружжя, теж лежить через зречення себе: «якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною» (Мф. 16:24). Подивимося, як Апостол Павло натякає на те, хто головніший в подружніх стосунках: «Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою» (1 Кор. 7:5). Тобто, не по «хотінням чоловіка» (Ін. 1:13), не по бажанню «дружини сварливої і сердитої» (Притчі 21:19), але за спільною згодою (συμφωνου).

Хоча ми і називаємо себе рабами Христовими, але Він називає нас друзями (Ін. 15:15) і віддає душу Свою за нас [13]. Це означає, що рабство наше не є рабство бранця, якого закабалив насильник, але рабство люблячого серця, яке Христос вловив Своєю любов'ю. Тобто, послух дружини, по-біблійному промовляючи своєму чоловікові «пан» має бути добровільним послухом любові. Звичайно, все це може здатися недосяжними ідеалами, але чи не нам сказано: «...будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Мф. 5:48)?