Хто помер ради Христа, для того немає смерті!

«Спасіння в Церкві!» - завжди говорив нам Старець. – Хто є членом Церкви, той не боїться другої смерті! Для тих, хто є частиною Церкви Христової, смерті немає! Православ’я – досконале, в ньому немає ніякої недосконалості!»
«Смерті немає! Не бійся смерті! Хто помер ради Христа, для того немає смерті! А якщо ти не помер ради Христа, то помри!»

Як молитись новоначальному (неофіту)?

На питання одного брата: «Герондо, як слід молитись новоначальному?», Старець відповів: «Новоначальний монах повинен читати житія святих і Новий Завіт».

Якщо співбесідник не приймав першу пораду старця, той поступався і давав іншу, легшу. Проте перша порада завжди була духовно більш корисна.

Бережіть лампаду життя

Одному зі своїх духовних чад старець Порфирій прорік, що той проживе стільки-то років. Коли цей чоловік піддав своє життя ризику, старець сказав йому, що він міг померти. На здивоване запитання, як же це узгоджується зі зробленим раніше передбаченням, старець відповів: «Те, що я тобі сказав, вірно. Нічого не змінилось. Лампада твого життя має масла на стільки років, скільки я тобі сказав. Проте, якщо ти її перекинеш, масло розіллється, і лампада згасне! Таке життя! Бог нам дає цінний дар життя; ми його приймаємо і зобов'язані оберігати, а не піддавати небезпекам, до того ж, безглуздим».

Не треба прикрашати себе, бо це зайве і даремне. Не треба привчати свого чоловіка до того, щоб він любив лише зовнішність. Якщо ти будеш так прикрашати себе, то він, звикнувши до цього, зважаючи лише на твоє обличчя, легко може бути спокушений розпустою. Навпаки, якщо ти навчиш його любити доброчесність і скромність, то він не скоро вчинить перелюб, тому що у блудниці не знайде того, але знайде противне тому. Вчи його знаходити задоволення в скромності, а це ти можеш зробити тоді, коли ти будеш скромною. Справді, якщо ти сама легковажна і хтива, то як можна з тобою поводитися пристойно?

Нас святі Ангели мирно розлучили від тіла, ми вільно минули стражі і власті повітряні. Ми мали благонадійних керівників. Лукаві духи не знайшли в нас того, чого шукали, не побачили того, чого бажали б побачити, тобто гріхів. Побачивши тіло неоскверненим, вони засоромлені; побачивши душу чисту, чужу злобі, вони посоромляться; не знайшли вони в нас слів порочних і замовкли. Ми пройшли і зневажили їх. Ми пройшли крізь них і потоптали їх. "Сільце розірвалось, а ми врятувались!" (Пс. 123:7). "Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!" (Пс. 123:6). Коли ж це здійснилося, керуючі нами Ангели зраділи; вони почали цілувати нас, виправданих, і говорити в радості: "Агнці Божі, ублажаємо ваше пришестя сюди; відкритий вам рай, надано лоно Авраама; прийняла вас десна рука Владики, закликав Його голос, прихильно споглянув Він на вас, вписав у книгу життя".

Коли люди сприймають свої відносини на рівні: «Ах, який гарний чоловік, який чарівний, розумний, цікавий і як багато від нього можна взяти!», - В цьому і полягає закоханість. Подружжя перестає бути один одному цікавим тому, що вони спочатку ставляться один до одного споживацьки, ще до шлюбу... Вони живуть, тамуючи іншою людиною свою спрагу - інтелектуальну, душевну, духовну, фізіологічну. І тоді люди швидко насичуються, випивають один одного, як коктейль в спекотну погоду. А якщо в серці звучить заклик: «Яка людина, як хочеться зробити її щасливою, як хочеться їй багато дати, їй послужити, їй стати в нагоді...», - тоді любов з часом тільки примножується.

Пустельник і засновник чернецтва народився в родині заможних коптів у єгипетському містечку Комі. Коли йому виповнилось двадцять і померли батьки, Антоній залишився із малолітньою сестрою. Якось у храмі він почув: "Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною" (Мф. 19, 21), а згодом - "Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи" (Мф. 6, 34). Вирішивши дотримувати слів Євангелія Антоній роздав усе своє бідним, а сестру віддав на виховання незайманим дівам (монахиням). Сам же поселився неподалік міста разом із невідомим старцем. Згодом Антоній піде у Фіваїдську пустелю.
Пам'ять вшановується 30 січня.