Повчання про те, що грішнику ніколи не слід впадати у відчай, але завжди потрібно уповати на Боже милосердя

Улюблені, нехай ніхто із нас не зневірюється у своєму спасінні! Гріх не в нашій природі, ми отримали волю і свободу. Ти – богохульник? Можеш стати апостолом. Ти – митар? Можеш стати євангелістом. Ти – розбійник? Можеш здобути рай. Ти – волхв? Можеш поклонитися Владиці. Немає такого гріха, який не загладився б покаянням. Для того Христос і обрав крайні ступені нечестя, щоб ніхто наостанку не мав нічого для виправдання. Не кажи мені: “Я загинув, що мені залишається робити?” Не кажи мені: “Я згрішив – що мені робити?” У тебе є Лікар, Котрий вище за хворобу; у тебе є Лікар, Котрий лікує одним порухом; у тебе є Лікар, Котрий зцілює однією волею, Котрий і може, і хоче лікувати. Якщо Він створив тебе із небуття, то тим паче може виправити тебе, вже існуючого і пошкодженого. Хіба ти не чув, що Він взяв земний порох і створив людину? Що перетворив землю на плоть? Що влаштував нерви, кістки, шкіру, жили, очі, руки, ноги і все інше? Взято було землю – одну речовину; явилася творчість і постали різноманітні витвори. Ти не можеш сказати, як ти створений? Так само не можеш сказати, як знищуються гріхи. Якщо вогонь, потрапляючи у терня, знищує його, то на багато легше Божа воля знищує і вивергає з корінням наші гріхи, і грішника робить подібним до безгрішного. Не запитуй, як це стається, не досліджуй, як це здійснюється, але віруй у чудо. Ти скажеш: “Я багато нагрішив, і великі мої гріхи”. Але хто без гріха? Ти скажеш: “Я згрішив тяжко, більше і гірше за інших людей”. Але тобі достатньо принести таку жертву: “Я Сам згладжую злочини твої і гріхів твоїх не пом’яну говори ти, щоб виправдатися” (Іс. 43, 25-26). Визнай, що ти згрішив, і це стане початком твого виправлення. Жалкуй, зворушись, проливай сльози. Хіба щось інше пролила євангельська блудниця? Нічого іншого, окрім розкаяння. Вона взяла собі за керівника покаяння і прийшла до Джерела…

Отже, возлюблені, наслідуйте хананеянку. Хоч ти і чоловік, проте наслідуй жінку, іноплемінницю, слабку, знедолену і зневажену. Ти не маєш біснуватої доньки? Але ти маєш грішну душу. Що сказала хананеянка? “Помилуй мене, дочка моя тяжко біснується” (Мф. 15, 22). Так і ти скажи: “Помилуй мене, душа моя тяжко біснується”. Гріх є великим бісом. Біснуватий викликає співчуття, а грішник – ненависть; той заслуговує прощення, а цей не має виправдання. “Помилуй мене” – коротке слово, але воно знайшло море чоловіколюбства, тому що де милість, там усі блага.



За матеріалами: Прес-Центру Київської Патріархії


Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства