Щоранку, як очі свої розтуляю,
Я Господу-Богу подяку складаю.
За нічку прожиту, спокійну і тиху.
За те, що Він вислухав мою молитву.
За те, що поміг мені ранку діждати.
Щоб знову в молитві його величати.
За сонечко ясне, за небо прекрасне.
За вітрик легенький і дощик рясненький.
За сніг, за мороз і за ожеледь й мряку,
За все Тобі, Боже, складаю подяку.
Бо все нам на користь: і дощ, і негода.
І бурі, і зливи, і гарна погода.
Щоб радо сприймали ми дари Отця,
Небесного доброго Бога-Творця.
За ліс, і за річку, зелену травичку,
За хліб, і за сіль, і за чисту водичку,
За ягідку кожну в місті і в лісі,
За кожну тваринку, за ластівку в стрісі.
За рай цей земний, що Бог нам його дав
І жодної плати за це не жадав.
Ти лиш нам заповів, що треба молитись
І ворога більше за друга любити.
Бо любов, молитва, віра й терпіння —
Дорога до Неба і наше спасіння.
Так дай мені, Боже, так день цей прожити.
Нікому й ніякого зла не вчинити.
Одному лиш слово сказати привітне,
І в ньому життя, наче квітка, розквітне.
Того похвалити, того звеселити,
А тому надію у серце вселити.
Іншого потішить, пораду дати,
А хто уже впав, помогти йому встати.
Отак я б, Ісусе, хотіла прожити.
Щоб Царство Небесне собі заслужити,
І там прославляти Тебе і Отця.
І Духа Святою. Бога-Творця.
Марія ПІКУЛЯК
