Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • 8 липня - православний День закоханих
    8 липня православні християни відзначають «День…
  • Піст святих апостолів Петра й Павла
    Цей літній піст, який зараз ми називаємо Петровим, або апостольським,…
  • Неділя 1-та після П'ятдесятниці. Всіх святих
    Святі - це люди, які відповіли любов'ю на любов, люди, які зрозуміли,…
  • Поява святих - це результат подвигу Христа Спасителя
    Сьогоднi на завершення усiх великих свят, - на честь i славу…
  • Відбулася X Всеукраїнська олімпіада «Юні знавці Біблії-2017»
    Пропонуємо прочитати статтю про X Всеукраїнську олімпіаду «Юні знавці…
  • Популярне
  • 8 липня - православний День закоханих
    8 липня православні християни відзначають «День…
  • Опитування
    Коли Ти святкуєш Жіночий день?
    у Неділю жінок-мироносиць
    8 березня
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Липень 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
     
    Липень 2017 (1)
    Червень 2017 (3)
    Травень 2017 (1)
    Квітень 2017 (8)
    Березень 2017 (11)
    Лютий 2017 (12)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Як подякувати Господеві?



    Як подякувати Господеві?
    Карпати, Україна


    Створивши світ, сьомого дня Бог відпочив. Натомість усе творіння радилося поміж собою: як подякувати Господу, як прославити Його?

    - Поки Господь відпочиває, - розмірковувала вголос Велика Зоря, — треба якнайшвидше придумати, як будемо величати свого Творця.

    - Пугу! Пугу! А ти освітлюй стежки, щоб звірятам і птахам було видно вночі, — порадила Мудра Сова.

    - А хіба звірі та птахи вночі не сплять? - здивувалася Велика Зоря.

    - Я, наприклад, — гордо підняла голову та випростала спину Сова, - всю ніч не змикаю очей.

    - Добре, то я освітлюватиму тобі шлях. Усю ніч мигтітиму. Думаю, Господеві сподобається, — зраділа Велика Зоря і заблищала, немов ліхтар.

    - А я вже від обіду складаю свою подяку, - зашумів Рясний Дощ, - усі квіти полив, повітря стало чистим, аж прозорим.

    - І ми хочемо бути вдячними! — залопотіли пелюстками Ромашки. Ми танцюватимемо весняний танок! А сонечко гратиме нам на скрипці.

    - А я? - сумно витирав слізки Малий Струмочок. - А чим же я зможу подякувати Господеві? Я такий маленький, що не кожен і помітить. Маю замало сили, щоб, як Дощ, напоїти водою Квіти. І танцюрист із мене не вельми вправний. Якби ж я міг так мигтіти, як Велика Зоря!

    - Годі скиглити! — пробурмотів Сірий Камінь. — Краще змий із мене порох. Дощ хвальковитий, гадаю, полити квіти для нього нічого не вартувало - це ще не робота, а забавка. От наді мною треба потрудитися. Глянь, скільки бруду на мені!

    — Я миттю! — зрадів Малий Струмочок, бо й для нього знайшлася якась добра справа. Він узявся старанно змивати порох, що був на камені. Струмочок невтомно працював увесь день, а ввечері Сірий Камінь уже виблискував, як скло.

    — Який працьовитий, хоч і малий! - захоплювався Камінь, милуючись своїм чистеньким обличчям у люстрі водяного плеса.

    — Тобі справді подобається моя робота? Я так стомився, — зітхнув зморений, але дуже щасливий Малий Струмочок.

    — Якби ще й моїх братиків так помити! Це було би просто чудово!

    — А я впораюся! Тільки не швидко, бо ще малий і не маю багато водички. Щодня я відмиватиму до блиску один із каменів. Подякую Творцеві своєю працею — думаю, це гарний спосіб прославити Господа, що створив мене.

    І Малий Струмочок щодня перетікав від одного сірого каменя до іншого, перетворюючи їх на чисте блискуче каміння. Отак невтомно він працював на славу Божу.

    Одного дня, шукаючи наступного каменя, якого варто було б помити, Малий Струмочок не повірив своїм очам - перед ним було аж п’ять великих, ніби гора, Каменів-порогів, які низько вклонялися, вітаючи його.

    - Добридень, наша велична Ріко! - зашуміло Каміння.

    — Ви зі мною вітаєтеся? - зніяковів Струмочок. — Але я не річка, я маленький...

    Камені лише всміхнулися йому у відповідь. Бо замість Маленького Струмочка вони бачили перед собою бурхливу широку Ріку, повну риби, що несла свої води до моря.

    Бачиш, — почувся далекий голос найпершого Сірого Каменя, постійно рухаючись уперед, за плідною працею ти й не помітив, як розлився і став бурхливим Дніпром.

    — Господи, — прошепотів вражено Маленький Струмочок, що давно вже виріс до могутньої Ріки, - тепер Ти бачиш, якою великою є моя вдячність Тобі за те, що Ти створив мене! Такою ж безмежною, як ця ріка. Дякую, мій Творче! Слава Тобі!
    Текст: Наталя Сиротич
    Фото: Юрія Браніцького

    Більше оповідань у Весняній книжці.

    Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com