Мама, виявивши, що із кухонної шафки зникають різні солодощі, вирішила навчити свою дитину основ моралі.-Ти знав, коли цупив тістечка, що Бог був тоді коло тебе, хоч ти Його і не бачив?
-Аякже, - відповів малий не без запалу.
Втім, ласощі зникали й зникали.
Тож мама спитала знову:
-Ти знав, що Бог тієї миті бачив тебе?
-Авжеж.
-І як ти гадаєш, що Він сказав би тобі, бачачи, як ти тягнеш солодощі?
-Він сказав мені: ми тут самі, візьми-но собі два тістечка!
Ну, звісно, дитина мала рацію. Бог не є сторожем, навіть на кладовищах, куди башто хто посилає Його. І, змушений обирати між тістечками і мною, без сумнівів обирає мене.
Скільки ж "масок" накладають Богові вихователі, і то з найкращих міркувань! Хто ж потім звільнятиме дитячу свідомість від образу Бога-наглядача, суворого судді чи доброго дядечка?
БРУНО ФЕРРЕРО
