Вона жила в Сицилії при безбожному гонителі християн Декії і походила від знатних батьків, котрі виховали її в істинному благочесті. Настало гоніння Декія. Св. Агафія почала готуватися до мученицької кончини. Правитель області Квинтіан, зачарований красою юної християнки, вирішив відвернути її від християнської віри і з цією метою помістив її в будинок однієї удови-язичниці, яка провадила розпусне життя. Однак життя в язичницькому будинку, серед веселощів і розкошів не привабило св. Агафію. Не допомогли також і вмовляння язичницької вдови. Бачачи це, правитель задумав вдатися до рішучіших заходів. Він почав допитувати Агафію, чому вона не поклоняється ідолам. Свята відповіла: - Ваші ідоли не є богами, а нечутливі обрубки, і самі ви є рабами цих обрубків.
Роздратований Квинтіан піддав св. Агафію жорстоким тортурам і потім ув’язнив. Однак, бачачи її непохитність, він звелів рвати кліщами її груди.
- Жорстокий мучителю! - вигукнула Агафія. - Ти не соромишся відрізати в жінки соски, якими ти сам живився від своєї матері…
Коли потім Агафію вкинули до в’язниці, то їй з’явився апостол Петро і зцілив її рани. Надзвичайне світло при цьому осяяло в’язницю; воїни, перелякані цим, розбіглися. Свята Агафія, ж цим не скористалася, покірно очікуючи мученицького вінця.
На п’ятий день її знов покликали до мучителя. Коли ж вона знову засвідчила своє віру в Христа, то мучитель звелів насипати на землю гарячого вугілля та розпечених черепків і потім на їх купу кинути роздягнену Агафію. Раптоп сталися удари землетрусу. Переляканий цим, а також збуренням громадян, правитель відправив Агафію знову до в’язниці, де свята і померла, щиро помолившись Богові й подякувавши Йому за ту силу і терпіння, з якою вона терпіла муки.
На її гробниці згодом була побудована церква стараннями її почитателів-християн.
Гнів Божий незабаром вразив нечестивого мучителя Квинтіана. Коли він відбув на батьківщину св. Агафії, у м. Палермо, щоб взяти собі її майно, то при одній переправі він впав у воду і втопився. Одного разу на о. Сицилії почалося виверження вулкану Етни. Жителі острова взяли одежу з гробниці св. Агафії і тримали її проти вогню; виверження припинилося. Це послужило підставою для віри в допомогу св. Агафии проти нещасть від вогню.
Життя цієї мучениці навчає нас терпляче терпіти всі страждання й негаразди життя, не падати духом, не засмучуватися, а сподіватися на допомогу Божу; вона навчає нас вірувати, що страждання надсилає Бог для нашого ж спасіння.
Пам'ять - 18 лютого (н. ст.).
Українська Автокефалія
