Священномученик Фадей (в миру Іван Васильович Успенський) народився у 1872 році в сім’ї сільського священика Нижегородської єпархії. Після закінчення Нижегородської Духовної Семінарії і Московської Духовної Академії(1896р), у 1897 році приймає монашество і рукополагається в ієромонаха. У 1902 році його назначають інспектором, а потім висвячують у сан архімандрита, і він стає ректором Олонецької Духовної Семінарії. У цей час готує до видавництва свою богословську роботу “Єдинство пророка Ісайї” і “Єгова“, написаних в традиціях богословської біблеїстики; за ці праці йому була присуджена ступінь доктора богослов’я.У 1908 році архімандрита Фадея хіротонісують на єпископа Володимир-Волинського. Він не міняє свого монашого життя, віддається аскетичним напрямам, багато молиться і поститься. Паства бачила у своєму архіпастиреві людину святого життя, образ кротості, смирення і чистоти. У той час Волинська єпархія налічувала 1200 парафій. У східній її частині знаходилось 440 парафій, а у західній – 760. (В період Польщі у 1925 році тут налічувалося з Холмщиною і Підляшшям 1008 парафій).
У перші тяжкі роки революції духовно окормляв і як міг підтримував вірних. У його лиці православні мали ревного і безстрашного заступника. Після Жовтневої революції єпископа Фадея переводять на Житомирську кафедру.
13 травня 1919 року поляки окупували Луцьк, і цим були перервані зв’язки із Житомиром і західною Волинню. Тому у Володимирі з благословіння єпископа Фадея бере на себе функції керування Володимирське Духовне правління. У його складі був голова – прот. Арсеній Бордюговський, настоятель Володимир- Волинського собору; був секретар, дві духовні особи і три мирянина, серед них відомий священик, сенатор Дам’ян Герштанський. У функції правління входило призначення і переміщення священиків, церковно-судові справи, дозволи на шлюб і розлучення.
У 1922 році єпископ Фадей за не підписання співробітництва з новою Польською державою був висланий із Волині. Переїхавши на територію Радянської держави, піддається арешту, але скоро відпускають. Єпископ прибуває до патріарха Тихона і зустрічається з ним. Після нового арешту його відправляють на заслання. Розповідають, що він дуже багатьом тут допомагав і підтримував матеріально. Коли закінчився термін засудження, його підвищують у сані і назначають в Астраханську єпархію.
Владика Фадей прибув у Астрахань в розпал обновлення, коли православними у місті лишилося тільки 10 церков. Під час свого перебування на цій кафедрі архієпископ не виступав відкрито проти обновленців, але викривав їх прикладом свого особистого життя. Моральний вплив владики був настільки значний на віруючих, що у їх домашніх іконостасах знаходились його фотографії. Архієпископ Фадей вів життя дійсного безсрібника, був простим і відкритим у спілкуванні, у вільний час завжди приймав відвідувачів, ранком і ввечері звершував уставні богослужіння.
У жовтні 1926 року заарештували Патріаршого місцеблюстителя митрополита Сергія (Страгородського), у права виконуючого вступив архієпископ Ростовський Йосиф (Петрових), який назначив архієпископа Фадея одним із своїх замісників. Після арешту архієпископа Йосифа місце Патріаршого Місцеблюстителя стало вільним, владика Фадей (в середині грудня 1926 року) виїхав до Москви приступити до виконання покладених на нього обов’язків по управлінню Церквою. Але до Москви він не доїхав, оскільки його затримала влада у Саратові, а потім відправила у Кузнецьк. Там він і перебував до березня 1928 року, опісля звільнений з ув’язнення. Митрополит Сергій назначив його на Саратовську кафедру, але уже у листопаді переводять у Твер. І на цій кафедрі він вів життя молитвеника і аскета, допомагаючи хворим і страждаючим.
У 1936 році, коли гоніння на православних знову посилилось, влада не давала архієпископу можливості служити, а в кінці року звільнили з кафедри.
20 грудня 1937 року архієпископа Фадея зарештовують. Десять днів він знаходився під арештом, мужньо переносив моральні й фізичні страждання.
31 грудня 1937 року владику Фадея розстріляли (існують й інші версії смерті).
Він відійшов до Господа, як сповідник православної віри, мученик за Христа. Пам’ять про нього зберігається в серцях не тільки тих єпархій, в яких він служив, але й тих, хто знав його праведне життя.
26 жовтня 1993 року в празник Тверської ікони Богородиці були відкриті мощі священномученика Фадея, які нині знаходяться у Вознесенському соборі міста Твері. Частинка мощей в іконі священномученика була торжественно перенесена на місце його колишнього служіння у Свято-Успенський храм міста Володимира-Волинського.
Пам'ять - 31 грудня (нов. стиль).
З книги прот. Віктора Малика «Волинський патерик»
Православна Волинь
