Кирило і Мефодій були рідними братами, походили від солунського вельможі. Кирило (до чернецтва Костянтин) виховувався при константинопольському дворі, разом з малолітнім імператором Михайлом III (855-867); у знаменитого Фотія він вчився словесним наукам і логіці, потім слухав філософські і математичні науки, а коли, нарешті, вступив в духовне звання, був бібліотекарем і займав посаду вчителя філософії. Мефодій, після домашнього виховання, поступив у військову службу і декілька років був правителем в одній слов'яно-грецької області, а потім залишив світ, і, віддалившись з братом своїм на Олімп, проводив там час в посту і молитвах. У 858 році імператор відправив обох братів для проповіді слова Божого хазарам, вони відплили на кораблі до Херсонесу, суміжного з областю хазарів, і залишалися там на деякий час, для вивчення мови; тут же Кирило вивчав і жидівські книги для дебатів у вірі.Самарянин, що жив по сусідству зі святими братами, приніс свої книги Кирилу, бажаючи випробувати його мудрість; блаженний, хоча і не міг розуміти їх, але, сподіваючись на Бога, зачинився у своїй келії, і, ставши на молитву, виклопотав в Господа дух розуміння мов, даний колись апостолам, після чого вільно почав читати самарянські книги; подивувався самарянин, бачивши це диво, і вигукнув: «Во істину, віруючі в Христа приймають і благодать св. Духа!» після чого, незабаром хрестився. У Херсонесі св. Кирило знайшов Євангеліє і псалтир, руськими письменами написані, і знайшлася людина, що знає руську мову, через яку св. філософ познайомився з руською азбукою і, сотворивши молитву до Бога, почав до здивування багато, вільно читати і пояснювати ці книги. Ще будучи в Царгороді св. Кирило чув про мощі священномученика Климента, папи Римського, прихованих відвіку на дні морському: по молитві св. Кирила і єпископа Георгія Херсонеського, мощі св. Климента були знайдені і з честю покладені в церкви 12 апостолів в Херсонесі; частину мощів св. брати отримали собі в благословення для вшановування поза Тавридою. Тим часом воєвода хазар оточив Херсонес своїми полчищами, і громадянам загрожувала велика небезпека; зворушений їх благаннями св. Кирило відправився у ворожий стан і своєю проповіддю обернув князя хазар до Христа.
По дорозі назад святого зі стану, напали на нього дикі Угри, роблячи замах убити, але святий ніскільки не устрашився їх і не переривав своєї молитви; подивувалися Угри спокою людини Божої, почали йому кланятися і просити вибачення. У Херсонесі, одного дня увечері святі брати були у архиєпископа і св. Кирило звернувся до нього з проханням: «Помолися, отче, про мене, як би міг молитися про мене рідний батько»; деяким з присутніх там слова святого здалися, дивні, тоді запитали його наодинці, чому він запропонував прохання в таких виразах, на що Кирило відповідав: «Завтра вранці архиєпископ залишить нас і відійде до Господа»; передбачення святого збулося, архиєпископ на ранок помер. З Херсонеса святі брати, сівши на корабель, відплили на Меотійське озеро, в межі хазар, де були прийняті з великою честю і мали сперечання про віру з мудрецями хазарів. По дорозі назад від хазар йшли по південному берегу Тавриди, і дорогою взнали, що жителі міста Фулли забобонно почитають великий дуб зрощений з черешнею, і здійснюють перед ним жертвопрношення; тоді філософ відправився до жителів Фули, перестерігав їх залишити звичай безрозсудного вшановування, представляючи приклад, що греки кланялися кращим створінням, небу і землі, і за те пішли у вічну муку; тоді жителі напоумилися мудрими мовами святого. І в його присутності зрубали дерево і з коренем спалили.
Після повернення до Константинополя з цієї місії, святі брати були послані для тієї ж мети до слов'ян у Моравії, де склали слов'янську азбуку, перклали книги св. Писання і навчали народ Христовій вірі на слов'янській мові, на якій здійснювали і богослужіння, що не було приємне ні німецьким єпископам, ні єпископові Римському Миколі, який зажадав Кирила і Мефодія до Риму; тоді вони відправилися до папи римського з частиною мощів св. Климента, але не застали Миколу в живих, а новий, Адріан II, прийняв їх прихильно і схвалив службу слов'янською: частина ж мощів св. Климента, була урочисто зустрінута папою Адріаном зі всім духівництвом і громадянами Риму, потім покладена в церкві св. Марії. Св. Кирило помер схимонахом в Римі, на 42 році життя 14 лютого 869 року, похований в храмі св. Климента, а Мефодій повернувся до слов'ян; виникнувші міжусобиці в Моравії змусили його зі своїми учнями віддалитися в Паннонію; паннонський князь Коцел прийняв Мефодія вельми прихильно і виклопотав йому від єпископа римського сан архиєпископа паннонського.
Німецькі єпископи, бажаючи пошкодити славі і благотворним працям св. Мефодія, донесли Адріану I, що не сповідає він походження св. Духа «і від Сина» і поширює слов'янську службу. Адріан, заборонивши слов'янське богослужіння, викликав св. проповідника до Риму, – Мефодій з'явився, і виправданий на римському соборі, повернувся з колишніми правами до Моравії, де помер серед апостольських праць 6 квітня 885 року.
Пам'ять - 24 травня (нов. стиль).
За матеріалами всеукраїнської газети УПЦ КП "Голос Православ'я"
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий цвіт"
