Преподобний Саватій Соловецький прийшов у Кирило-Білоєзерський монастир в 1396 р., де прийняв чернечий постриг. Там він подвизався довгий час, неухильно виконуючи всі послухи. Смирення, лагідна любов до братії та суворе життя вирізняли преподобного Саватія серед інших подвижників. Дізнавшись що на Ладозькому озері є кам’яний острів Валаам, преподобний оселився на ньому, втікаючи від суєти і слави світу цього. Але на Валаамі суєта мирська теж почала тривожити смиренного старця. Коли преподобний дізнався, що на півночі є безлюдний острів Соловецький, він став просити в ігумена і братії відпустити його. Але вони, не забажали розлучатися зі святим старцем. Та за вказівкою Божою Саватій залишив Валаамську обитель і вирушив до берегів Білого моря. Коли він дізнався від місцевих жителів, що острів знаходиться на відстані двох днів плавання, що на ньому багато озер і що на ньому ніхто не живе, він ще більше запалав бажанням там оселитись.Здивовані жителі запитували сивочолого подвижника, як він буде там жити і чим буде харчуватись. « У мене такий Владика, – відповідав преподобний, –– Котрий і кволості дає сили свіжої юності, і голодних годує досита».
Деякий час преподобний Саватій залишався в каплиці, що стояла поблизу гирла ріки Вигі, біля містечка Сороки. Там він зустрівся з преподобним Германом, який ніс подвиг відлюдництва, і вони разом вирішили переселитись на острів. Подвижники оселилися біля Секирної гори, де встановили хрест і побудували келію. В сурових умовах Севіра повизались старці протягом декількох років і своїми подвигами освятили безлюдний острів. Тут ворог роду людського часто спокушав старців.. Один рибалка з дружиною, прибув одного разу на острів і поселився неподалік від преподобних. Але Господь не дозволив вкорінитись мирнам поряд з подвижниками, і вони повернулись на попереднє місце проживання. Одного разу, коли преподобний Герман відправився за потребою до річки Онеги, преподобний Саватій відчуваючи наближення кончини звернувся з молитвою до Бога, щоб Він сподобив його причаститись Святих Таїн. За два дні преподобний доплив до материка і в десяти верстах від ріки Вигі зустрів ігумена Нафанаїла, який йшов до села для причастя хворого. Ігумен Нафанаїл зрадів зустрічі з преподобним, виконавши його прохання і вислухавши при цьому розповідь про подвиги на острові. Попрощавшись вони домовились зустрітись в храмі що біля річки Вигі.
Прийшовши до храму, святий старець молитовно дякував Богу за причастя, він зачинився в келії, яка знаходилась біля храму і став готуватись до відходу в інший світ. В той час до берега пристав новгородський купець Іоанн і, поклонившись святим іконам в храмі, прийшов до святого старця. Отримавши благословіння і настанови, він запропонував преподобному частину свого багатства і був засмучений відмовою. Бажаючи утішити купця преподобний запропонував заночувати і обіцяв благополуччя подальшого шляху. Але Іоанн спішив відплисти. Несподівано почався землетрус і на морі почався шторм. Перелякавшись, купець залишився, а зранку увійшовши до келії за благословінням побачив, що преподобний упокоївся. Разом з прибулим ігуменом Нафанаїлом вони поховали святого у каплиці і залишили опис його житія. Це сталося 27 вересня 1435 року. Через 30 років святі мощі преподобного Саватія були перенесені преподобним Зосимою і братією на Соловецькій острів і покладені в Преображенському храмі. В 1566 р. мощі преподобних Саватія і Зосими були перенесені в церкву названу на їхню честь.
Пам'ять - 10 жовтня (н. ст.).
Рівненська єпархія
