Святі безсрібники Косма і Даміан були рідні брати. Вітчизна їх — Асія. Так у давні часи називалася частина Малої Азії. Ні дата їх народження, ні дата смерті невідомі. Безсумнівно тільки те, що вони жили не пізніше IV століття. Такий висновок випливає, по-перше, тому що в першій половині V століття, при імператорі Феодосії молодшому, в їх честь будували святі храми, по-друге, тому, що копти, які відокремилися від православ'я з часів Халкідонського собору (431 р.), визнають їх святими, тоді як святих, які жили після цього, вони за таких не визнають.Батько їх був греком і язичником, мати — християнка, на ім'я Феодотія. У ранньому дитинстві помер їх батько. Після цього мати сама зайнятися вихованням дітей. Зважившись на все життя залишитися вдовою, вона ревно виконувала християнські закони; відмовившись від усіх радощів життя, вона дбала тільки, як би догодити Господові. Словом, була правдивою вдовицею, яких вихваляє апостол Павло: істинна вдова усамітнюється, уповає на Бога, та перебуває в молитві день і ніч (1 Тим. 5, 5).
Тому Свята Церква причислила її до лику святих, найменувала преподобною і творить пам'ять її разом з її дітьми. Можна зрозуміти, яке виховання отримали діти під керівництвом такої матері. З самого дитинства вона намагалася навіяти їм страх Божий і любов до чесноти. А як скоро діти стали підростати, вона віддала їх в навчання грамоті до богобоязливого чоловіка. Тут, звичайно, головною наукою було Боже Письмо.Але в той же час вони, рухомі любов'ю до стражденного людства, вивчали лікарську науку, дізнавалися цілющі властивості трав і рослин.
Господь благословив добрі їх наміри і дарував їм особливу благодать — дар зцілень і чудотворення. Хвороби припинялися, як скоро починали лікувати Косьма і Даміан. Це, зрозуміло, привертало до них безліч хворих людей.
Сліпі, криві, розслаблені, біснуваті оточували чудотворців. Але святі цим не обтяжувалися. Мало того, щоб бути доступнішими для недужих, вони самі шукали їх і для цього переходили з міста в місто, з села в село, і всім хворим, незалежно від статі і віку, звання і стану, подавали зцілення.
І це робили вони не для того, щоб збагатитися або прославитися, а з самою чистою, високою метою — служити стражденним заради Бога, любов до Бога виразити в любові до ближніх. Тому вони ні від кого ніколи не брали ніякої винагороди за свою працю,не приймали ніяких знаків подяки за власні благодіяння. Вони твердо знали і вірно зберегли заповідь Спасителя: Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте. (Мф. 10, 8).
Дарма отримали вони благодать від Бога, даром і роздавали її. Про одине тільки просили вони зцілених: щоб ті твердо вірили в Христа, свято жили у Христі.Коли ж хворі ще не увірували в святе Євангліє, то намагалися навернути їх до християнської віри. Таким чином, лікуючи тілесні недуги, вони в той же час лікували і недуги душевні.
За це безкорисливе служіння стражденному людству, за ці чудесні зцілення хвороб Свята Церква величає їх безсрібниками і чудотворцями.
Але не на людей тільки простягалася лікарська сила святих лікарів. Вони не забували і безсловесних тварин. Праведник милує душі худобі, говорить слово Боже (Прип. 12, 10). Вірні цієї заповіді, вони ходили по домівках, пустелях і лісах, самі відшукували хворих тварин і подавали їм зцілення. Вдячні тварини відчували їх благодіяння, знали своїх цілителів і, як скоро вони зявлялися в пустині, ходили слідом за ними цілими стадами.
Одного разу сталося їм зайти в одне пустинне місце. Тут вони знайшли ледь живого верблюда. Сюди загнав і тут розбив його диявол.Святі зглянулися над твариною, зцілили його і відпустили здоровим на своє місце. Після, як побачимо, тварина не залишилося невдячною їм.
У таких справах милосердя минуло все життя святих безсрібників. Брати ніколи не розлучалися один з одним, разом молилися, разом ходили, разом лікували. І це вони робили заради великої мети. Давши обітницю ніколи ні від кого нічого не брати, вони побоювалися, щоб хто-небудь таємно один від одного не взяв від зцілених будь-яких дарів. Все своє життя зберігали вони свою обітницю, і лише під кінець одному з них Господь допустив порушити її.
У ті часи була жінка на ім'ям Палладія. Кілька років страждаючи тяжкою хворобу, не отримуючи полегшення від лікарів, відчуваючи вже наближення смерті, вона раптом почула про святих лікарів, які зціляють всякі хвороби.
З вірою в чудодійну їх силу вона послала просити їх до себе. Святі виконали її прохання, і, як тільки зайшли до будинку її, хвора отримала зцілення і встала абсолютно здоровою. У подяку за зцілення вона готова була віддати їм весь свій маєток, пропонувала багаті подарунки, але святі нічого не брали.
Тоді вона придумала засіб хоча б одного з них вблагати прийняти від неї нікчемний дар. Взявши три яйця, вона таємно прийшла до святого Даміану і заклинала його ім'ям Божим взяти від неї ці три яйця в ім'я Святої Трійці. Даміан довго відмовлявся, але тільки тому, що вона просила взяти цей дарунок заради імені Божого, поступився на її прохання.
Косма про це дізнався, дуже засмутився і зробив такий заповіт, щоб після їх смерті, тіло Даміана не поклали разом з ним, як порушника обітниці Господеві, що взяв хабар за зцілення. У ту ж ніч з'явився Господь Космі і сказав: «Для чого ти тужиш заради взятих трьох яєць? Вони взяті не заради винагороди, а через клятву дружини в Моє ім'я … » Косма втішився, але нікому не сказав про своє видіння. Сотворивши після цього ще багато знамень і чудес, з миром спочив святий Косма.
Через деякий час після його смерті спочив з миром і святий Даміан. Люди, що шанували їх пам'ять, оточили тіло Даміана і задумалися, де покласти його. Заповіт Косми був у всіх в пам'яті, порушити його боялись.
І ось, коли вони з подивом стояли при святому тілі, раптом підійшов до них верблюд. Люди мовчали, заговорив верблюд. "Чоловіки Божі,— так почав промову безсловесний,— багато знамень і чудес сотворили святі Косма і Даміан, і не тільки вам, але і нам, тваринам, даним вам на службу Богом. Як слуга, я прийшов до вас розповісти таємницю Косми, щоб не розлучати їх один з одним, а разом покласти їх до гробу ».
Цей був той самий Верблюд, який колись був зцілений святими. Люди, що оточили тіло святого, дякували Господа і, поклавши святі мощі безсрібників в одну раку, поховали їх на місці, званому Фереман (нині не існує, зруйнований турками). Судячи з описів оригіналів, вони померли ще досить молодими.
Незабаром на місці їх поховання влаштована була церква дивна і преславна, як говорять їх життєописувачі. У цю церкву з ближніх і далеких країн стікалися всякого роду хворі.
Бачачи таке багатство святих, недужі постійно оточували їх храм. Судячи з цього можна судити, як багато було створено чудес святими безсрібниками. Недарма життєописувачі їх говорять, що легше виміряти море і перерахувати зірки, ніж повідати всі чудеса святих. З безлічі чудес описано дванадцять. Досить докладно, Димитрій, митр. Ростовський, у своїх Четьях-Мінеях описав тільки два дива. Ми з дванадцяти коротко розповімо про шість.
У Феремані жив якийсь Малх. Одного разу, вирушаючи в далеку дорогу, він привів дружину свою до церкви святих безсрібників і сказав їй: «Ось, я відходжу далеко, а тебе залишаю під заступництвом святих Косми і Даміана. Живи в будинку до тих пір, поки я пришлю до тебе якийсь знак, по якому ти будеш точно знати, що він від мене ». Сказавши це, вони розлучилися.
Через деякий час диявол, прийнявши на себе вигляд знайомої людини, показав їй той самий знак, про який говорив чоловік, і сказав: «Чоловік твій прислав мене, щоб я провів тебе до нього».
Дружина, побачивши знак, даний чоловіком, повірила, але йти до нього зважилася не раніше, як провідник дав клятву в церкві святих безсрібників на шляху нічим не ображати її. Але що означала клятва для біса? Йому треба було послабити в людях віру в заступництво святих безсрібників.
І ось, як тільки приїхали вони в дике, пустельне місце, диявол зіштовхнув жінку з ослиці, на якій вона їхала, і хотів убити. Дружина в жаху закричала: «Святі Косма і Даміан, допоможіть мені і позбавте мене від цьго чоловіка!».
Святі завжди готові прийти до кожного, хто кличе їх. Раптово з'явилися два вершники. Злий дух дізнався, хто були ці вершники, побіг на високу гору, кинувся в прірву і зник. А вершники, взявши дружину, благополучно повернули її до будинку. Дружина кланялася їм і дякувала,і тільки просила сказати, хто вони, рятівники її? «Ми,— відповідали святі,— Косма і Даміан, яким вручив тебе чоловік твій, відходячи в дорогу». Сказавши це, вони стали невидимі. Дружина ж від страху і радості впала на землю.
Прийшовши до тями, вона поспішила до храму святих безсрібників і там слізно дякувала їм, і все розповіла про своє спасіння.
Деякий юнак,що від переляку втратив розум, був приведений до храму святих безсрібників з надією отримати зцілення. Кілька днів і ночей провів він при церкві святих, не отримавши зцілення.
Через деякий час прийшов до нього батько його, благочестивий старець. Молитва батьків була почута. Син, який досі не впізнавав батька, став впізнавати його. Нарешті святі, невидимо поклавши на нього руки, зовсім зцілили його і, з'явившись батькові, повеліли йому йти в свій будинок, славлячи Бога.
Деякий чоловік, який страждав хворобою легенів, що супроводжувалася кровохарканнням, прийшов до раки мощей святих безсрібників просити зцілення. Була його хвороба дуже небезпечна, і всі вважали його вже близьким до смерті.А дружина його навіть готувала все потрібне для поховання. Потрібно зауважити, що хворий досі не вірив в чудодійну силу святих і нерідко нарікав на Бога.
Святі зцілили його від тієї і іншої недуги. У нічному видінні вони сповістили, щоб зцілений ніколи не говорив поганих слів про Бога і цілий рік утримувався від вживання м'яса. Хворий з радістю прийняв ту пропозицію і вірно виконав її. Тоді велінням святих кров, яка йшла гортанню, зупинилася, легені зміцнилися, і хворий, подякувавши дивовижним лікарям, з радістю пішов до свого дому.
Прийшла до церкви святих безсрібників одна німа і глуха жінка. Страждаючи багато років цією тяжкою хворобою, вона, окрім небесної допомоги, ніякої очікувати не могла. Довго, невідступно, зі сльозами молила вона святих лікарів зцілити її від тих недуг. Нарешті, молитва її була почута. Німа і глуха часто в розумі своєму повторювала Трисвяте. Через Трисвяте явили диво і святі безсрібники.
Під час вечірнього богослужіння у храмі їх, коли, за звичаєм, співали Трисвяте, раптово глуха почула спів і, досі німа, з співаючими почала співати Трисвяте. Уражена незвичайним дивом, вона гучно сповідала велич Божу, явлену через святих безсрібників.
Святі безсрібники здійснювали чудеса і в країнах язичницьких. Сталося одному еллінові, прихильнику Кастора і Поллукса, впасти в тяжку, нестерпну недугу. Друзі радили йому йти в храм святих безсрібників Косми і Даміана. Хворий послухався. Тут, бачачи безліч недужих, безліч зцілених, він, нарешті, і сам переконався в чудодійній силі лікарів і з вірою почав просити їх про помилування.
Святі, з'явившись йому обидва разом, сказали: «Друже! Для чого ти прийшов до нас? Для чого ти просиш нас! Та й не сам ти прийшов до нас, а іншими посланий. Ми не Кастор і Поллукс, але раби Христа-безсмертного Царя, ім'ям Косма і Даміан. Отже, якщо вірою пізнаєш нашого Владику, то отримаєш від Нього зцілення ».
Еллін, страждаючи нестерпними муками, пізнав Бога Істинного, невпинно волав до святих про помилування і дав обітницю прийняти християнську віру. Святі, передбачивши чистоту його віри, поклали на нього руки і подали порятунок. Зцілений виконав свою обітницю — прийняв святе хрещення. Повернувшись до свого дому абсолютно здоровим, він з великою радістю розповідав усім про чудеса святих безсрібників, про нікчемність Кастора і Поллукса, про перевагу вчення християнського. Багато хто зі слухачів розчулювалися і, знехтувавши свою віру, приймали християнство.
Дехто — любитель народних видовищ — страждав хворобою в грудях. Ні в чому не знаходячи собі полегшення, він, нарешті, змушений був йти в храм святих безсрібників. Святі лікарі, бачачи його страждання, змилосердилися над хворим.
У наступну ж ніч вони з'явилися йому і наказали випити одну чашу смоли (пекла). Хворий не виконав їх веління. Святі з'явилися йому вдруге і до однієї чаші додали ще одну. Коли ж він і цього не виконав, з'явилися йому втретє і веліли йому випити три чаші.
Незважаючи на хворобу, яка збільшувалася в ньому з кожним днем, він ніяк не хотів виконати веління святих. Нарешті, вони знову з'явилися йому уві сні і з веселими лицями сказали: «Друже, нащо ти кличеш нас? Якщо тобі неприємно для свого здоров'я випити три чаші смоли, то вилий їх в одну посудину і, дочекавшись глибокого вечора, іди з ним в гору, на місце видовищ, і там зарий її так, щоб ніхто тебе не бачив. Якщо це зробиш, то отримаєш зцілення ».
Хворий з радістю виконав все, як було наказано. Але все, що він робив, бачив один чоловік, який пізно був в тому місці. Пояснюючи дивний вчинок хворого чарами, він, помітивши місце, пішов і привів з собою багатьох інших людей. Ті, упевнившись в істині свідчення, взяли і представили уявного волхва на суд. Стали допитувати. Він розповів всю правду — йому не вірили.
Нарешті, вирішили, що якщо дійсно таке було веління святих безсрібників, то на виду у всіх він повинен випити ці три чаші і отримати зцілення. Хворий з радістю прийняв посудину, яка здавалася йому неприємною, на виду в усіх випив її, і негайно ж силою святих безсрібників отримав зцілення.З радістю пішов він до храму і, віддавши подяку, всім розповідав, як святі безсрібники і від хвороби його зцілили, і слухняності навчили, і від народних видовищ відучили.
Всі ці чудеса зроблені безсрібниками в Асії, і більшою частиною в їх храмі, при святих мощах. Звичайно, там же складався і опис їх. На слов'янську мову цей опис перекладено з грецької.Це пояснює те, що багато слів залишені в слов'янському тексті без перекладу. Немає сумнівів, що благодать чудотворення святих безсрібників виявлялася і на нашій Батьківщині. Недарма предки наші так багато спорудили святих храмів в їх ім'я.
На нашій Батьківщині святі безсрібники Косма і Даміан переважно вважаються покровителями дітей. До них вдаються з молитвою при початку навчання грамоті, щоб вони зміцнили ще слабкі дитячі сили й сприяли їх правильному розвитку.
Звичайно, таке переконання в нашому народі складено недарма. Підставою для нього могли послужити, почасти, саме життя їх, почасти, і церковна їх служба: по-перше, у житії їх є сказання про те, як вони були відведені своєю матір'ю в научення грамоті. Цей випадок з їхнього життя зображується на іконах, по-друге, в церковній службі вони прославляються як мудрі лікарі, які всім знання подають.
Православний люд, бачачи на іконах, читаючи в їх житії сказання про навчання грамоті їх самих, чуючи у храмах, що вони всім знання подають, не міг не прийти до висновку, що вони особливо протегують учням. А благодать святих безсрібників нескінченна є, як співає Свята церква. Вони не тільки мудрі лікарі, а й мудрі наставники; допомагаючи всім, що приходять до них з вірою, чи можуть вони відмовити дітям?
Закінчуючи опис життя святих безсрібників з Асії, не можна не згадати про похвальне їх слово, яке в давніх списках поміщалося слідом за описом їх життя, і яке, звичайно, в пам'ять про них читалося при богослужінні. У ньому, після вступу, міститься похвала чи величання святих безсрібників, викладене у формі акафіста.А в кінці робиться молитовне до них звернення.
Пам'ять - 14 листопада (н. ст.).
www.chernectvo.org
