14 липня - вшанування пам 'яті святих безсрібників Косьми та Даміана
1
За часів далеких,
Древніх, як сивини,
Ув отця і неньки
Виросли два сини,
Щирі, небайдужі
До чужого болю.
Зцілювать недужих
Дав Господь їм долю.
З батьківської хати
Вивів на дорогу,
СЛОВОМ лікувати
Доброго і злого...
Тож і поспішали
Втішити, зігріти,
А услід із шани
Зацвітали квіти.
Навіть кримські схили,
Джерелом цілющим.
Срібно задзвеніли
Славу невмирущу (1)...
2
Косьмо, Даміане,
В Римі заворуха:
Знищують погани
Тих, що з Божим духом.
Сам цар-імператор.
Зиркаючи люто.
Вже звелів кувати
Вам залізні пута...
Косьмо, Даміане,
Непохитна віро,
Брязнули кайдани.
Блиснула сокира
Вже над головою...
Та при всьому люду
Божою рукою
Сотворилось чудо (2)
Поклонивсь Христові
Грізний цар держави
І на добрім слові,
В почестях і славі,
Відпустив із миром
Посланців Господніх...
Та вже хижим звіром,
Затаївши подих,
їх чекала заздрість
Над струмком у лісі.
Даміане, зрада!
Косьмо,озирнися!
3
Стрепенулись трави (3)
У багряних росах
Й зашуміли: слава!
Слава! - стоголосо.
Вічно між святими
У вінцях кривавих
Мужністю цвістиме
Мученицька слава.
За часів далеких,
Древніх, як сивини,
Ув отця і неньки
Виросли два сини,
Щирі, небайдужі
До чужого болю.
Зцілювать недужих
Дав Господь їм долю.
З батьківської хати
Вивів на дорогу,
СЛОВОМ лікувати
Доброго і злого...
Тож і поспішали
Втішити, зігріти,
А услід із шани
Зацвітали квіти.
Навіть кримські схили,
Джерелом цілющим.
Срібно задзвеніли
Славу невмирущу (1)...
2
Косьмо, Даміане,
В Римі заворуха:
Знищують погани
Тих, що з Божим духом.
Сам цар-імператор.
Зиркаючи люто.
Вже звелів кувати
Вам залізні пута...
Косьмо, Даміане,
Непохитна віро,
Брязнули кайдани.
Блиснула сокира
Вже над головою...
Та при всьому люду
Божою рукою
Сотворилось чудо (2)
Поклонивсь Христові
Грізний цар держави
І на добрім слові,
В почестях і славі,
Відпустив із миром
Посланців Господніх...
Та вже хижим звіром,
Затаївши подих,
їх чекала заздрість
Над струмком у лісі.
Даміане, зрада!
Косьмо,озирнися!
3
Стрепенулись трави (3)
У багряних росах
Й зашуміли: слава!
Слава! - стоголосо.
Вічно між святими
У вінцях кривавих
Мужністю цвістиме
Мученицька слава.
(1) - Під час гонінь на християн Косьма та Даміан були заслані до Кримської Тавриди, де силою їхньої молитви забило джерело, яке є і нині.
(2) - За переданням, голова царя Нерона повернулася обличчям назад, стала ж на своє місце лише після того, як він визнав Ісуса Христа.
(3) - За переданням, колишній учитель братів, славетний лікар, спокусився славою учнів і, заманивши до лісу ніби для збирання трав, підступно убив їх. Там же, поблизу струмка і закопав.
ЛІДІЯ ДЯЧЕНКО
Більше віршів та оповідань у ЛІТНІЙ КНИЖЦІ.
