В перші віки християнства, при поганських володарях Римської імперії, вірні в муках віддавали своє життя за Христа. Православна Церква вшановує святого великомученика Георгія Побідоносця.Він жив в IV ст. в Кападокії, яка входила в склад Римської імперії і був сином хлібороба. Ріс в глибоко віруючій християнській сім`ї. Ім`я Георгій означало “хлібороб”. Батько прийняв мученицьку смерть, коли св. Георгій був молодим хлопцем. Мати любила сина і виховала його в благочесті. Вони переселилися в Палестину. Досягнувши повноліття, св. Георгій став відважним воїном. Імператор Діоклітіан (284-305) призначив його старшим воєначальником. Імператор ненавидів християнство і в 296 р. наказав переслідувати і гонити християн. Дізнавшись про це, св. Георгій роздав все своє майно убогим і, прийшовши в Сенат, відкрито заявив, що він християнин: “Я раб Христа Бога мого і свідчу про цю істину”.
Іконографія святого Юрія (Георгія) Побідоносця
Один з сановників повторив слова Пілата: “Що є істина?”. На це св. Георгій відповів: “Істина є Сам Христос, якого ви гоните”.
Здивований імператор почав вмовляти св. Георгія відректися від своїх переконань і принести жертву ідолам, обіцяючи йому при цьому земну славу. На це св. Георгій відповів: “Ніхто і ніщо не ослабить моєї віри”. Почувши сміливу відповідь імператор наказав своїм охоронцям виштовхнути списами св. Георгія з приміщення, але тверда сталь зігнулася, коли торкнулася тіла св. Мученика, не причинивши йому болю. Гонителі кинули святого в темницю, де закували ноги в спеціальні колоди, а груди привалили важким каменем.
Наступного дня Діоклетіан наказав св. Мученика колесувати. Його прив`язали до великого колеса, яке оберталося, так, що гострі шипи рвали тіло. Страшна біль. Св. страждалець взивав до Господа за підтримкою, а потім затих. Імператор вирішив, що він вже мертвий і наказав зняти тіло з колеса, а сам пішов в капище, щоб принести подячну жертву ідолам. В цей час надворі стемніло, прогримів грім, почулися слова: “Не бійся, Георгіє, Я з тобою” і явився Ангел Господній у вигляді світоносного юнака, який положив руку на святого мученика і сказав: “Радуйся!” і св. Георгій став здоровим. Присутні, побачивши таке чудо, увірували в християнського Бога. Два знатних сановники Анатолій і Протолеон, які були християнами, відкрито оголосили про це імператору, який наказав відсікти їм голови.
Цариця Олександра також увірувала в Христа, за що розлючений Діоклітіан хотів її умертвити, але слуга відвів її в царський палац.
Імператор поставив за мету зломити віру св. Георгія і звелів кинути його в яму, засипати негашеним вапном і закопати живцем. Три дні знаходилось тіло святого в ямі, а коли відкопали, то він був живим і здоровим. Тоді імператор звелів бити його воловими жилами - кров змішалася з землею, а мужній страждалець, укріплений силою Божою, залишався живим і життєрадісним.
Бачачи, що під час тортур слава св. Георгія зросла, Діоклітіан, намагаючись принизити християнську віру, сказав: “Якщо твій Бог має таку силу, то воскреси мертвого”. На це св. Георгій відповів: “Ти спокушуєш мене, але ради спасіння народу цього, що побачить силу Христа, Бог мій сотворить таке чудо”. Тоді святого привели до гробниці, де лежав новопреставлений покійник, і св. Георгій сказав: “Господи! Покажи цьому народу, що Ти Бог Єдиний на всій землі, нехай люди пізнають Тебе!”. І покійник ожив і вийшов з гробниці. Народ, плачучи від явленого чуда, увірував у Господа.
Але Діоклітіан залишився при своїх переконаннях. Підтвердилися слова Христа Спасителя у притчі про бідного Лазаря: “Коли Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять” (Лк. 16, 31).
Розлючений Діоклітіан наказав обезглавити воскреслого слугу Афанасія, що теж увірував, а св. Георгія кинути у темницю. Подвиг і чудеса св. Георгія тільки збільшили кількість християн, а тому імператор хотів все-таки заставити св. мученика принести жертву поганським богам.
В останню ніч св. мученик старанно молився Господу, а коли задрімав, йому явився Сам Господь, Який підняв його Своєю рукою, обняв, поцілував і, поклавши на його голову вінець, сказав: “Не бійся, а дерзай і сподобишся Царства зі Мною”.
На судилищі імператор запропонував св. Георгію стати соправителем. Коли мученик відмовився, йому запропонували принести жертву поганським богам. Георгій увійшов в божницю, став біля головного ідола і сказав: “Ісус Христос Бог мій”. Ідоли впали і розсипалися. Поганські жерці почали кричати: “Вели вбити цього чарівника”.
Свідком була і цариця Олександра, яка вже перед тим увірувала в Христа. Тут вона сміливо заявила про це, за що була вбита на місці.
Святому Георгію усікли голову. Було це в день Пасхи 23 квітня за ст.ст. 303 року. Вічна слава йому! Свята Церква називає великомученика Георгія Побідоносцем не тому, що він не знав поразок у битвах, а тому, що своєю вірою доказав силу Іісуса Христа, і з Його підтримкою переміг імператора.
Тіло св. Георгія поховали в місті Ліді. За часів Константина Великого там був збудований храм в честь великомученика, де і помістили нетлінні святі мощі.
Дуже багато чудес сотворив по молитвах віруючих св. Георгій. Святого Георгія Побідоносця люблять і шанують віруючі ще з часів древньої Русі.
Радуйся, Георгіє, великий побідоносче!
Пам'ять св. Юрія Переможця згадується 6 травня (за нов. стилем).
Іконографія святого Юрія (Георгія) Побідоносця
Протоієрей Володимир Бабич,
кандидат богослов`я,
кандидат богослов`я,
