Сьогоднiшнє євангельське читання присвячується притчi Христа про виноградник i злих виноградарiв. Господь говорить: один добрий господар посадив виноградник, обнiс його огорожею, викопав у ньому виностiк, збудував башту, вiддав його виноградарям i вiд'їхав. Коли ж наблизився час збирання винограду, господар послав своїх слуг отримати плоди. Але виноградарi, схопивши слуг, кого побили камiнням, кого прибили, а декого i вбили. Тодi господар послав iнших слуг, бiльше, нiж перше, але виноградарi вчинили з ними так само. Нарештi господар вирiшив послати свого сина, думаючи про себе, що виноградарi посоромляться його. Вони ж розмiрковували iнакше. Побачивши сина, сказали один одному: "Це спадкоємець, уб'ємо його i заволодiємо спадщиною". Виноградарi схопили сина, вивели його iз виноградника i вбили.
"Що зробить господар з цими виноградарями, коли прийде в свiй виноградник?" - запитав Iсус Христос Своїх слухачiв. Всi одностайно вiдповiли Йому: "Злочинцiв цих покарає смертю, а виноградник вiддасть iншим виноградарям, якi вiддаватимуть йому плоди своєчасно" (Мф. 21, 41).
Господь закiнчив притчу словами: "Тому: вiдбереться вiд вас Царство Боже i дане буде народовi, який буде приносити плоди його" (Мф. 21, 43).
Безпосередньо ця притча має пряме вiдношення до юдейського народу. Йому було доручено Богом зберiгати вiру в iстинного Бога, в той час, коли всi iншi народи втратили правдиву вiру i стали поклонятися облудним богам. Тiльки юдейському народу було довiрено зберiгати вiру в пришестя Месiї - Спасителя свiту. Коли ж прийшов Месiя, тобто Христос - Єдинородний Син Божий, вони Його не прийняли. Мало того, що не прийняли, вони Його розiп'яли на хрестi i вбили. Треба бути зовсiм слiпим i мати жорстоке серце, щоб убити свого Благодiйника i Спасителя. Юдеї це зробили. Тому Iсус Христос сказав: "Вiдбереться вiд вас Царство Боже i дане буде народовi, який буде приносити плоди його".
Христос сказав, що вiдбереться вiд них Царство Боже. А якого царства чекали i чекають юдеї i чому вони не прийняли Iсуса Христа? Юдеї чекали царства земного, їм непотрiбне було Царство Боже. Згадаймо, про що говорили ученики Христовi на дорозi в Еммаус. "Ми ж сподiвалися, що Вiн (тобто Христос) є Той, Хто має визволити Iзраїль" (Лк. 24, 21). Жорстокiй i владолюбнiй людинi Царство Боже непотрiбне, бо воно є духовним царством. На судi у Пилата Iсус Христос сказав: "Царство Моє не вiд свiту цього" (Iн. 18, 36).
Царство Боже i царство земне - це зовсiм рiзнi поняття, вони несумiснi одне з одним. Царство Боже - це любов, правда, мир, радiсть, смирення. В Царствi Божому царює Бог любовi. А царство земне - це постiйна боротьба за владу, вiйни, вбивства, неправда, жорстокiсть, а головне - воно тимчасове, тодi як Царство Боже вiчне, як вiчний його Цар - Бог.
Христос сказав юдеям, якi слухали Його, що вiдбереться вiд них Царство Боже, тому що вони самi вiд нього вiдмовились. Тут немає нi примусу, нi несправедливостi. Юдеї добровiльно вiдмовилися вiд Царства Божого, вiд Христа Спасителя.
Християни обрали Царство Боже i правду його, бо вони увiрували в Iсуса Христа Сина Божого, Царство Якого не вiд свiту цього. Кожен християнин будує в собi Царство Боже, бо воно, як сказав Христос, - у нашому серцi, Царство Боже починається на землi, а сягає вiчностi. Основою Царства Божого є Iсус Христос. Ап. Павло говорить: "Нiхто не може покласти iншої основи, крiм покладеної, яка є Iсус Христос" (1 Кор. 3, 11).
Будують Царство Боже всi християни: православнi i католики, протестанти i тоталiтарнi сектанти, але будують iз рiзного матерiалу. Як пише ап. Павло, однi будують iз золота, срiбла i дорогоцiнних каменiв, iншi - з дерева, а третi - з сiна i соломи. Православна Церква закликає своїх послiдовникiв будувати Царство Боже iз золота i срiбла. Це будiвництво пов'язане з внутрiшньою боротьбою, тобто боротьбою зi своїми пристрастями, а їх дуже багато, рiзноманiтних й живучих. Вони гнiздяться в плотi i в душi. Православ'я вимогливе до своїх вiрних. В православнiй Церквi i богослужiння тривале, i пости тяжкi, i вимоги до душi незвичайнi: треба любити ворогiв, смиряти себе, постiйно боротися з плоттю i багато iншого.
У протестантiв християнство розумiється набагато простiше: увiрував у Христа, прийняв Iсуса в своє серце, i ти вже спасенний. Протестантство зводить християнство до соцiального служiння. А цього не досить для Царства Божого, бо воно не є їжею i питтям. Це можна порiвняти з будiвництвом з дерева.
Якщо ж говорити про тоталiтарнi секти, якi набирають силу не тiльки в Українi, а й в усьому свiтi, то вони будують iз сiна i соломи. Молодь iде в тоталiтарнi секти, бо там легко, весело, просто i не iснує тих вимог для християнина, якi є в православ'ї. Там все зовнiшнє. I в багатьох тоталiтарних сектах основою є не Христос, хоч сектанти i спекулюють Його iм'ям, а духовний поводир, якому треба пiдпорядковуватися бiльше, нiж Iсусу Христу.
Хто виявиться правим - православна Церква чи тоталiтарнi секти, - покаже вогонь. Ап. Павло говорить: "Вогонь випробовує дiло кожного, яке воно є" (1 Кор. 3, 13).
Православна Церква пройшла вогонь випробовування протягом 2000-лiтньої iсторiї. Чого тiльки не довелося їй перетерпiти за цей час: i гонiння, i єресi, i розколи. Плюндрували її всi, хто хотiв. Згадаймо хоча б гонiння вiд державного атеїзму. I православна Церква вистояла в цьому вогнищi й засяяла мучениками i подвижниками благочестя, що прикрашають її вiнець.
А чи витримають випробування тоталiтарнi секти? Вони тiльки-но з'явилися на iсторичнiй аренi. Їх iсторiя дуже коротка. Що буде з ними, коли Господь пошле i на них вогненне випробування? Чи встоять вони? Ап. Павло каже, що дiло того, хто будує iз сiна i соломи, згорить (Див.: 1 Кор. 3, 15). Не витримає молодь, яка потрапила в тенета тоталiтарних сект, життєвих випробувань, бо нема в неї справжньої духовностi.
Прикро спостерiгати, як в Українi з тисячолiтньою iсторiєю православ'я, з багатою християнською культурою, ростуть тоталiтарнi секти. Релiгiйно обеззброєнна атеїзмом молодь вiдмовляється вiд вiри батькiв i православних звичаїв i йде в секти. В цьому є частка i нашої провини. Православне духовенство вiдвикло за часи державного атеїзму вiд пастирства i перетворилося на требовиконавцiв. Може, в тi часи духовенство не було винним, бо йому за межами храму не дозволялося виконувати пастирськi обов'язки. Але тепер, коли прийшла свобода, нема нiякого виправдання духовенству, яке не працює з дiтьми i молоддю.
В той же час не треба покладати всю провину тiльки на духовенство. Кожен православний християнин повинен проповiдувати свою вiру дiтям i молодi. Проповiдувати Євангелiє Христове, як нас навчила Церква, є обов'язок кожної вiруючої людини. Не треба говорити - нехай духовенство займається вихованням дiтей i молодi. Нам всiм треба об'єднатися у цiй важливiй справi й знайти новi форми i методи навчання християнської моралi i православної вiри.
Дорогi браття i сестри! Будемо ж разом дбати про духовне здоров'я майбутнього поколiння, будемо будувати Царство Боже i пам'ятати слова Iсуса Христа, зверненi до юдеїв: "Вiдбереться вiд вас Царство Боже i дане буде народовi, який буде приносити плоди його".
Амiнь!
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет
Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.
"Що зробить господар з цими виноградарями, коли прийде в свiй виноградник?" - запитав Iсус Христос Своїх слухачiв. Всi одностайно вiдповiли Йому: "Злочинцiв цих покарає смертю, а виноградник вiддасть iншим виноградарям, якi вiддаватимуть йому плоди своєчасно" (Мф. 21, 41).
Господь закiнчив притчу словами: "Тому: вiдбереться вiд вас Царство Боже i дане буде народовi, який буде приносити плоди його" (Мф. 21, 43).
Безпосередньо ця притча має пряме вiдношення до юдейського народу. Йому було доручено Богом зберiгати вiру в iстинного Бога, в той час, коли всi iншi народи втратили правдиву вiру i стали поклонятися облудним богам. Тiльки юдейському народу було довiрено зберiгати вiру в пришестя Месiї - Спасителя свiту. Коли ж прийшов Месiя, тобто Христос - Єдинородний Син Божий, вони Його не прийняли. Мало того, що не прийняли, вони Його розiп'яли на хрестi i вбили. Треба бути зовсiм слiпим i мати жорстоке серце, щоб убити свого Благодiйника i Спасителя. Юдеї це зробили. Тому Iсус Христос сказав: "Вiдбереться вiд вас Царство Боже i дане буде народовi, який буде приносити плоди його".
Христос сказав, що вiдбереться вiд них Царство Боже. А якого царства чекали i чекають юдеї i чому вони не прийняли Iсуса Христа? Юдеї чекали царства земного, їм непотрiбне було Царство Боже. Згадаймо, про що говорили ученики Христовi на дорозi в Еммаус. "Ми ж сподiвалися, що Вiн (тобто Христос) є Той, Хто має визволити Iзраїль" (Лк. 24, 21). Жорстокiй i владолюбнiй людинi Царство Боже непотрiбне, бо воно є духовним царством. На судi у Пилата Iсус Христос сказав: "Царство Моє не вiд свiту цього" (Iн. 18, 36).
Царство Боже i царство земне - це зовсiм рiзнi поняття, вони несумiснi одне з одним. Царство Боже - це любов, правда, мир, радiсть, смирення. В Царствi Божому царює Бог любовi. А царство земне - це постiйна боротьба за владу, вiйни, вбивства, неправда, жорстокiсть, а головне - воно тимчасове, тодi як Царство Боже вiчне, як вiчний його Цар - Бог.
Христос сказав юдеям, якi слухали Його, що вiдбереться вiд них Царство Боже, тому що вони самi вiд нього вiдмовились. Тут немає нi примусу, нi несправедливостi. Юдеї добровiльно вiдмовилися вiд Царства Божого, вiд Христа Спасителя.
Християни обрали Царство Боже i правду його, бо вони увiрували в Iсуса Христа Сина Божого, Царство Якого не вiд свiту цього. Кожен християнин будує в собi Царство Боже, бо воно, як сказав Христос, - у нашому серцi, Царство Боже починається на землi, а сягає вiчностi. Основою Царства Божого є Iсус Христос. Ап. Павло говорить: "Нiхто не може покласти iншої основи, крiм покладеної, яка є Iсус Христос" (1 Кор. 3, 11).
Будують Царство Боже всi християни: православнi i католики, протестанти i тоталiтарнi сектанти, але будують iз рiзного матерiалу. Як пише ап. Павло, однi будують iз золота, срiбла i дорогоцiнних каменiв, iншi - з дерева, а третi - з сiна i соломи. Православна Церква закликає своїх послiдовникiв будувати Царство Боже iз золота i срiбла. Це будiвництво пов'язане з внутрiшньою боротьбою, тобто боротьбою зi своїми пристрастями, а їх дуже багато, рiзноманiтних й живучих. Вони гнiздяться в плотi i в душi. Православ'я вимогливе до своїх вiрних. В православнiй Церквi i богослужiння тривале, i пости тяжкi, i вимоги до душi незвичайнi: треба любити ворогiв, смиряти себе, постiйно боротися з плоттю i багато iншого.
У протестантiв християнство розумiється набагато простiше: увiрував у Христа, прийняв Iсуса в своє серце, i ти вже спасенний. Протестантство зводить християнство до соцiального служiння. А цього не досить для Царства Божого, бо воно не є їжею i питтям. Це можна порiвняти з будiвництвом з дерева.
Якщо ж говорити про тоталiтарнi секти, якi набирають силу не тiльки в Українi, а й в усьому свiтi, то вони будують iз сiна i соломи. Молодь iде в тоталiтарнi секти, бо там легко, весело, просто i не iснує тих вимог для християнина, якi є в православ'ї. Там все зовнiшнє. I в багатьох тоталiтарних сектах основою є не Христос, хоч сектанти i спекулюють Його iм'ям, а духовний поводир, якому треба пiдпорядковуватися бiльше, нiж Iсусу Христу.
Хто виявиться правим - православна Церква чи тоталiтарнi секти, - покаже вогонь. Ап. Павло говорить: "Вогонь випробовує дiло кожного, яке воно є" (1 Кор. 3, 13).
Православна Церква пройшла вогонь випробовування протягом 2000-лiтньої iсторiї. Чого тiльки не довелося їй перетерпiти за цей час: i гонiння, i єресi, i розколи. Плюндрували її всi, хто хотiв. Згадаймо хоча б гонiння вiд державного атеїзму. I православна Церква вистояла в цьому вогнищi й засяяла мучениками i подвижниками благочестя, що прикрашають її вiнець.
А чи витримають випробування тоталiтарнi секти? Вони тiльки-но з'явилися на iсторичнiй аренi. Їх iсторiя дуже коротка. Що буде з ними, коли Господь пошле i на них вогненне випробування? Чи встоять вони? Ап. Павло каже, що дiло того, хто будує iз сiна i соломи, згорить (Див.: 1 Кор. 3, 15). Не витримає молодь, яка потрапила в тенета тоталiтарних сект, життєвих випробувань, бо нема в неї справжньої духовностi.
Прикро спостерiгати, як в Українi з тисячолiтньою iсторiєю православ'я, з багатою християнською культурою, ростуть тоталiтарнi секти. Релiгiйно обеззброєнна атеїзмом молодь вiдмовляється вiд вiри батькiв i православних звичаїв i йде в секти. В цьому є частка i нашої провини. Православне духовенство вiдвикло за часи державного атеїзму вiд пастирства i перетворилося на требовиконавцiв. Може, в тi часи духовенство не було винним, бо йому за межами храму не дозволялося виконувати пастирськi обов'язки. Але тепер, коли прийшла свобода, нема нiякого виправдання духовенству, яке не працює з дiтьми i молоддю.
В той же час не треба покладати всю провину тiльки на духовенство. Кожен православний християнин повинен проповiдувати свою вiру дiтям i молодi. Проповiдувати Євангелiє Христове, як нас навчила Церква, є обов'язок кожної вiруючої людини. Не треба говорити - нехай духовенство займається вихованням дiтей i молодi. Нам всiм треба об'єднатися у цiй важливiй справi й знайти новi форми i методи навчання християнської моралi i православної вiри.
Дорогi браття i сестри! Будемо ж разом дбати про духовне здоров'я майбутнього поколiння, будемо будувати Царство Боже i пам'ятати слова Iсуса Христа, зверненi до юдеїв: "Вiдбереться вiд вас Царство Боже i дане буде народовi, який буде приносити плоди його".
Амiнь!
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет
Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.
