В чому полягає неперевершенiсть християнської моралi

Сьогоднiшнє євангельське читання має важливе значення. В ньому зосереджена сутнiсть християнської моралi, її незрiвнянна висота i глибина. Жодна релiгiя чи фiлософiя не пiднiмалася на таку висоту. Християнська мораль неперевершена, бо вона вiдкрита Самим iстинним Богом - Христом. Її велич полягає в тому, що вона проста i зрозумiла для кожної людини, i в той же час така незбагненно висока, що багатьом здається недосяжною.

Ось у чому полягає простота i велич християнської моралi. Христос Спаситель сказав: "Як хочете, щоб робили вам люди, так i ви робiть їм. I коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за це дяка (в слов'янському текстi - "благодать")? Бо i грiшники люблять тих, хто їх любить. I якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за це дяка? Бо i грiшники те саме роблять. I коли позичаєте тим, вiд кого сподiваєтесь одержати, яка вам за це дяка? Бо i грiшники позичають грiшникам, щоб стiльки ж одержати. Але ви любiть ворогiв ваших, добро творiть, i позичайте, нiчого не сподiваючись; i буде вам нагорода велика, i будете синами Всевишнього; бо Вiн добрий i до невдячних i злих. Отже, будьте милосерднi, як i Отець ваш милосердний" (Лк. 6, 31-36).

Насамперед треба звернути увагу на просту i всiм доступну настанову нашого Спасителя: "Як хочете, щоб робили вам люди, так i ви робiть їм". Це означає: бажаєте, щоб з вами обходилися добре, - так само i ви обходьтеся з iншими. Бажаєте, щоб вас не кривдили, i ви нiкого не кривдiть. Бажаєте, щоб вам допомагали в горi, i ви допомагайте тим, хто потрапив у бiду. Вам неприємно, коли вас обманюють, осуджують, принижують вашу гiднiсть, говорять неправду, зводять на вас наклепи, - не робiть того ж самого й iншим. Ще у Старому Завiтi Премудрий Сирах сказав: "Не копай iншому яму, бо сам потрапиш у неї, не розставляй iншому тенета, бо сам заплутаєшся в них" (Сирах. 27, 29). Така мораль зрозумiла всiм. Наприклад, погубили ви кого-небудь наклепом або доносом, як це було за часiв диктатури, - рано чи пiзно i самi постраждаєте вiд того ж. В наш час стається багато замовних убивств. А чи усвiдомлюють i самi такi вбивцi, i замовники, що на них чекає те ж саме? З'явилось у нашому суспiльствi немало таких людей, що незаконно привласнили народне добро. А чи замислюються вони над тим, що вони потерплять крах i чуже добро не принесе їм нi спокою, нi щастя? Господь сказав: "Якою мiрою мiряєте, такою ж вiдмiряється i вам" (Лк. 6, 38).

"Не судiть, - сказав Христос, - то i вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть" (Лк. 6, 37). Грiх осудження є досить розповсюдженим злом. Вiд нього часто страждає наша гiднiсть. Плiтки наносять людям глибокi душевнi рани. Людський суд часто буває несправедливим. Суспiльство завжди скаржилося на пiдкупнiсть суддiв. I тому люди в молитвах звертаються до Божого суду, який є справедливим i милостивим. Суддя повинен пам'ятати, що прийде час, коли i вiн стане перед Суддею Праведним.

В життi ми часто забуваємо про цi важливi правила християнської моралi. Часто буває таке, що нашi ближнi розповсюджують про нас поганi думки, не допомагають нам, коли ми потребуємо пiдтримки, ворогують проти нас. У таких випадках ми ображаємося на наших ближнiх, жалiємося на утиски з їхнього боку, ганьбимо їх i в той же час не намагаємося подивитися на самих себе. Невже ми такi добрi й бездоганнi, що нас треба тiльки хвалити? Чи не заслуговуємо ми поганої думки про нас? Чи не даємо ми приводу для негативного ставлення до нас? Чи не викликаємо своєю недоброю поведiнкою недружнiх почуттiв по вiдношенню до себе? Чи не вiдмiрюють нам тiєю ж мiркою, якою ми самi мiряли? Треба завжди пам'ятати слова Христа Спасителя: "Як хочете, щоб робили вам люди, так i ви робiть їм". Треба частiше ставити себе на мiсце наших ближнiх, тодi нам зрозумiлiшим буде їхнє тяжке положення.

Ця християнська мораль є i загальнолюдською, бо вона вiдповiдає вимогам совiстi, цьому голосу Божому в нашiй природi. Деякою мiрою така мораль присутня i в iнших, нехристиянських, релiгiях. Тому iнодi сучаснi вiруючi, якi пiсля вчорашнього атеїзму навернулися до Бога, кажуть: нема рiзницi, до якої релiгiї належати, - Бог один.

Рiзниця є, i досить суттєва. Ця рiзниця полягає у висотi й глибинi християнської моралi. Христос сказав, що коли ви любите тих, хто вас любить, або якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, i коли ви позичаєте тим, вiд кого сподiваєтесь одержати, то нема нiякої рiзницi мiж вами i грiшниками-язичниками. А далi Господь показує, чим вiдрiзняється християнська мораль вiд моралi язичницької, тобто вiд моралi iнших релiгiй. Вiн говорить - а ви, християни, творiть добро i позичайте нi на що не сподiваючись; бiльше того: любiть ворогiв ваших. Жодна iнша релiгiя не закликає своїх послiдовникiв любити ворогiв. Та й бiльшiсть сучасних вiруючих не можуть сприйняти таку мораль. Вони вважають, що людинi, навiть i поряднiй, неможливо любити ворога. Якщо ми думаємо так, то це означає що ми знаходимося на низькому ступенi моралi. Нам ще далеко до висоти християнства. Ми знаходимося не на горi Фавор, де Христос показав славу Свого Божества, а пiд горою, бо духовно не доросли до фаворської висоти.

Виникає питання: а чи можливо взагалi любити ворогiв, чинити добро тим, хто нас не любить i навiть кривдить нас? Можливо!!! Не тiльки можливо, а нам треба поступово, з Божою допомогою, - пiдкреслюю, що саме з Божою допомогою, намагатися пiднiматися на висоту християнської моралi.

Згадаймо Господа нашого Iсуса Христа, розiп'ятого на хрестi. Як жорстоко знущалися з Нього Його вороги. Вiн фiзично i душевно страждав як людина, бо Бог Отець на цей час залишив Його. I якою ж була реакцiя Iсуса Христа на цю людську лють! Господь молився за Своїх ворогiв, говорячи: "Отче, прости їм, бо не вiдають, що чинять" (Лк. 23, 34). Цим Спаситель засвiдчив, що Вiн не просто вчив любити ворогiв, а й Сам виконав Свою заповiдь, причому за таких жахливих умов.

Дехто може заперечити i сказати, що хоч Христос i молився на хрестi за Своїх ворогiв як людина, але ж Вiн - Бог, а ми є люди. Нам недоступна така висота моралi. Неправда! I звичайна людина може пiднятися на цю висоту. Коли юдеї побивали камiнням архидиякона Стефана, вiн теж молився за своїх ворогiв.

Взагалi, всi святi, яких шанує Церква Христова, у своєму духовному життi пiднялись на цей щабель християнської моралi. Своїм прикладом вони засвiдчили, що християнська мораль не є утопiєю. Вона можлива i реальна в життi християнина.

Коли Господь проповiдував Своє вчення, апостоли заперечували Йому i говорили, що для людини це неможливе. Спаситель на це вiдповiв: так, для людини - неможливе, а для Бога все можливе. Святi досягали висот християнської моралi не лише своїми зусиллями, а з допомогою благодатi Божої.

Процес духовного вдосконалення не простий. Вiн вимагає вiд християнина постiйної боротьби зi своїми грiховними пристрастями, i в той же час - доброчинства. Господь сказав, що Царство Боже досягається силою, i той, хто докладає зусиль, досягає його.

Християнська мораль, яку непошкодженою зберiгає православна Церква, незважаючи на наявнiсть в її лонi грiшникiв, є найдосконалiша. З нею не може порiвнятися нiяка iнша мораль: нi мораль iнших релiгiй, нi навiть iнших християнських конфесiй, нi тим бiльше - тоталiтарних сект.

Дорогi браття i сестри! Будемо ж радiти, що Господь наш Iсус Христос дав нам таке досконале моральне вчення. А ще бiльше радiймо з того, що Вiн дав нам не тiльки взiрець найдосконалiшого вчення, а дав нам i силу - благодать Святого Духа - для втiлення його в життя. Виконуймо Його заклик: "Будьте милосерднi, як i Отець ваш милосердний" (Лк. 6, 36). Йому слава на вiки вiкiв.

Амiнь!

Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет

Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.