І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм (Лк. 6, 31).
Євангелист Лука в сьогоднішньому Євангелії передає нам настанову і заповідь Господа нашого Ісуса Христа, як ми повинні чинити з людьми в житті, щоб нам і Богу і людям догодити, і собі придбати добре ім’я і чисту совість і сподобитись обіцяного нетлінного синівства небесного за благочестиву поведінку нашу в земному житті( Лк. 6, 31-36).
Які премудрі, спасительні істинно божественні настанови і заповіді! Але так не погоджується з ними щоденне ображене життя наше! Господь навчає нас обходитись з людьми так, як ми хотіли б, щоб з нами обходились люди, щиросердно, терпеливо, співчутливо. Він мірилом нашого ставлення до людей поставив нас самих, але ця міра, цей масштаб є любов , бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її(Еф. 5, 29). Але в житті часто буває все навпаки; ставлення людей один до одного буває дуже часто неправильне, яке не відрізняється духом чистоти і щирості, миролюбства, співчуття і милосердя, і християнського терпіння. Вони нерідко відрізняються духом нещирості і дволичності, холодності і високомір’я, лукавства і недоброзичливості, низького егоїзма і користолюбства.
Корінь, тих чи інших вчинків людей знаходиться в серці людини, адже добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе(Мф. 12, 35), і відбувається чи від природних її властивостей, виховання, від різних пристрастей, нахилів, звичок, наприклад до деяких задоволень, від добрих чи поганих прикладів, від становища в суспільстві, від різних життєвих уроків чи спокус, від того, накінець, наскільки хто проник чи не проник духом Христовим, євангельським, церковним. Так, мірилом ставлення до інших людей у деяких буває простота і щирість, доброзичливість, любов до всіх – це найкраща сторона відносн один до одного, але не рідко характером відношення одних до одних буває хитрість підозрілість, неприязнь, грубість, самолюбство, марнослав’я, висока про себе думка, шукаюча принизити інших. Це другий, протилежний першому вид відносин людських.
Зараз частіше можна побачити не щирі відносини, адже всі серця більше чи менше заражені нечистотою гріха. Адже, хто похвалиться чистотою серця, говорить Писання? Так, інших слова бувають м’які, як єлей, а між іншим вони стріли уїдливі. Тому, за вченням Спасителя нашого , мірою нашого ставлення до інших повинна бути правильна любов наша до самих себе; як бажаємо, щоб робили нам люди, так будемо ми робити їм, просто, чистосердечно, лагідно, з любов’ю, непідозріло, співчутливо, терпеливо. Сам Господь пропонує Себе за приклад нам, на який ми повинні неперестанно дивитись, і дивлячись завжди повчатись. Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем(Мф. 11, 29).
Апостол Павло говорить: Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа(Євр. 12, 14). А ще він повчає: Любов нехай буде не нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра; будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю; у старанності не лінуйтесь, духом палайте;Господеві служіть; утішайтесь надією; в скорботах будьте терплячі; в молитві постійні; у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх. Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте. Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче. Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілі; нікому не відплачуйте злом за зло, а дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми. Не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я віддам», – говорить Господь.
Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром. Усяка душа нехай підкоряється вищій владі (Рим. 12, 9-21; 13,1). Ось які правила поведінки християн між собою написав апостол Павло в посланні до римлян. Вони для всіх нас обов’язкові. Де вище побудження чинити нам таким чином один з одним? В образі і подобі Божій, за якою людина створена, і в тому, що ми чада єдиного Отця Небесного, члени Христові, вівці єдиного словесного стада Його; вкушаємо єдиного хліба Христа, п’ємо з однієї чаші божественну кров Його; напоєні всі єдиним Духом Святим; очікуємо одного нетлінного, вічного насліддя. Ось побудження до взаємного, щирого, любовного звернення! І коли ви любите тих, хто вас любить, – говорить господь в сьогоднішньому Євангелії, – яка вам за те дяка? Бо і грішники, тобто ідолопоклонники, люблять тих, хто їх любить. І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять, доки користуються благодіяннями, а це означає любити тільки себе. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати, і в цьому випадку ви любите тільки себе, свої вигоди, а не користь ближнього. Якщо ж цих звичайних добрих справ християни не виконують, то вони вже гірше язичників, які єством закону творять (Рим. 2, 14), не маючи благодатних сил, християни ж, як відомо, отримали всі божественні, надприродні сили від Бога для життя і благочестя(2Пет. 1, 3), для виконання всіх Христових заповідей.
Подивись, християнине, в це дзеркало божественних заповідей, і пізнай, який ти, чи ти любиш хоча б тих, хто тебе любить, або навіть і їх не любиш? Даєш в борг тим, які повертають борг? Багато хто, гордиться тільки любов’ю до люблячих, і не хочуть примусити себе любити тих, хто ненавидить, чи ворожо ставиться; з такою любов’ю язичницькою, християнине, залишишся на Страшному Суді в соромі. Але ви любіть ворогів ваших, – продовжує Господь, – добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. Важку справу, напевно, приписує нам Спаситель наш, заповідуючи любити ворогів наших і робити їм добро; грішне серце людське скаже: це неможливо, це неправильно щодо природи і здорового глузду!
Важка справа, правда, тільки для грішного серця, не очищеного і не підкріпленого благодаттю, але для серця, народженого благодаттю, ця справа легка, адже Господь допомагає віруючому у всьому; і ми в житті святих бачимо цьому багато прикладів. Але кому в борг, давати неочікуючи нічого? Людям бідним,небагатим для яких повернення боргів є дуже важким і неможливим. А люди багаті повинні неодмінно повертати борги, і позикодавці немало не погрішають, якщо шукають отримання боргу чесним способом. Тому, будьте милосердні, – сказав Господь, – як і Отець ваш милосердний. Від християн, Свого чада по благодаті, Господь вимагає милосердя, подібного милосердю Отця Небесного. І насправді, якщо християни – чада Отця Небесного, викуплені кров’ю – Сина Його, і їм обіцяні нетлінні, безкінечні блага в Небесному Царстві, туму одні повинні проявляти в цьому житті до своєї братії любов і милосердя Боже і безмежному величчю обіцяних їм нетлінних благ, величних почестий, і вінців небесних.
Улюблені! Якщо так полюбив нас Бог, то і ми повинні любити один одного, – говорить святий апостол Іоан Богослов (1Ін. 4, 11).Амінь.
Праведний Іоан Кронштадтський
Євангелист Лука в сьогоднішньому Євангелії передає нам настанову і заповідь Господа нашого Ісуса Христа, як ми повинні чинити з людьми в житті, щоб нам і Богу і людям догодити, і собі придбати добре ім’я і чисту совість і сподобитись обіцяного нетлінного синівства небесного за благочестиву поведінку нашу в земному житті( Лк. 6, 31-36).
Які премудрі, спасительні істинно божественні настанови і заповіді! Але так не погоджується з ними щоденне ображене життя наше! Господь навчає нас обходитись з людьми так, як ми хотіли б, щоб з нами обходились люди, щиросердно, терпеливо, співчутливо. Він мірилом нашого ставлення до людей поставив нас самих, але ця міра, цей масштаб є любов , бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її(Еф. 5, 29). Але в житті часто буває все навпаки; ставлення людей один до одного буває дуже часто неправильне, яке не відрізняється духом чистоти і щирості, миролюбства, співчуття і милосердя, і християнського терпіння. Вони нерідко відрізняються духом нещирості і дволичності, холодності і високомір’я, лукавства і недоброзичливості, низького егоїзма і користолюбства.Корінь, тих чи інших вчинків людей знаходиться в серці людини, адже добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе(Мф. 12, 35), і відбувається чи від природних її властивостей, виховання, від різних пристрастей, нахилів, звичок, наприклад до деяких задоволень, від добрих чи поганих прикладів, від становища в суспільстві, від різних життєвих уроків чи спокус, від того, накінець, наскільки хто проник чи не проник духом Христовим, євангельським, церковним. Так, мірилом ставлення до інших людей у деяких буває простота і щирість, доброзичливість, любов до всіх – це найкраща сторона відносн один до одного, але не рідко характером відношення одних до одних буває хитрість підозрілість, неприязнь, грубість, самолюбство, марнослав’я, висока про себе думка, шукаюча принизити інших. Це другий, протилежний першому вид відносин людських.
Зараз частіше можна побачити не щирі відносини, адже всі серця більше чи менше заражені нечистотою гріха. Адже, хто похвалиться чистотою серця, говорить Писання? Так, інших слова бувають м’які, як єлей, а між іншим вони стріли уїдливі. Тому, за вченням Спасителя нашого , мірою нашого ставлення до інших повинна бути правильна любов наша до самих себе; як бажаємо, щоб робили нам люди, так будемо ми робити їм, просто, чистосердечно, лагідно, з любов’ю, непідозріло, співчутливо, терпеливо. Сам Господь пропонує Себе за приклад нам, на який ми повинні неперестанно дивитись, і дивлячись завжди повчатись. Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем(Мф. 11, 29).
Апостол Павло говорить: Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа(Євр. 12, 14). А ще він повчає: Любов нехай буде не нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра; будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю; у старанності не лінуйтесь, духом палайте;Господеві служіть; утішайтесь надією; в скорботах будьте терплячі; в молитві постійні; у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх. Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте. Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче. Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілі; нікому не відплачуйте злом за зло, а дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми. Не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я віддам», – говорить Господь.
Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром. Усяка душа нехай підкоряється вищій владі (Рим. 12, 9-21; 13,1). Ось які правила поведінки християн між собою написав апостол Павло в посланні до римлян. Вони для всіх нас обов’язкові. Де вище побудження чинити нам таким чином один з одним? В образі і подобі Божій, за якою людина створена, і в тому, що ми чада єдиного Отця Небесного, члени Христові, вівці єдиного словесного стада Його; вкушаємо єдиного хліба Христа, п’ємо з однієї чаші божественну кров Його; напоєні всі єдиним Духом Святим; очікуємо одного нетлінного, вічного насліддя. Ось побудження до взаємного, щирого, любовного звернення! І коли ви любите тих, хто вас любить, – говорить господь в сьогоднішньому Євангелії, – яка вам за те дяка? Бо і грішники, тобто ідолопоклонники, люблять тих, хто їх любить. І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять, доки користуються благодіяннями, а це означає любити тільки себе. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати, і в цьому випадку ви любите тільки себе, свої вигоди, а не користь ближнього. Якщо ж цих звичайних добрих справ християни не виконують, то вони вже гірше язичників, які єством закону творять (Рим. 2, 14), не маючи благодатних сил, християни ж, як відомо, отримали всі божественні, надприродні сили від Бога для життя і благочестя(2Пет. 1, 3), для виконання всіх Христових заповідей.
Подивись, християнине, в це дзеркало божественних заповідей, і пізнай, який ти, чи ти любиш хоча б тих, хто тебе любить, або навіть і їх не любиш? Даєш в борг тим, які повертають борг? Багато хто, гордиться тільки любов’ю до люблячих, і не хочуть примусити себе любити тих, хто ненавидить, чи ворожо ставиться; з такою любов’ю язичницькою, християнине, залишишся на Страшному Суді в соромі. Але ви любіть ворогів ваших, – продовжує Господь, – добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. Важку справу, напевно, приписує нам Спаситель наш, заповідуючи любити ворогів наших і робити їм добро; грішне серце людське скаже: це неможливо, це неправильно щодо природи і здорового глузду!
Важка справа, правда, тільки для грішного серця, не очищеного і не підкріпленого благодаттю, але для серця, народженого благодаттю, ця справа легка, адже Господь допомагає віруючому у всьому; і ми в житті святих бачимо цьому багато прикладів. Але кому в борг, давати неочікуючи нічого? Людям бідним,небагатим для яких повернення боргів є дуже важким і неможливим. А люди багаті повинні неодмінно повертати борги, і позикодавці немало не погрішають, якщо шукають отримання боргу чесним способом. Тому, будьте милосердні, – сказав Господь, – як і Отець ваш милосердний. Від християн, Свого чада по благодаті, Господь вимагає милосердя, подібного милосердю Отця Небесного. І насправді, якщо християни – чада Отця Небесного, викуплені кров’ю – Сина Його, і їм обіцяні нетлінні, безкінечні блага в Небесному Царстві, туму одні повинні проявляти в цьому житті до своєї братії любов і милосердя Боже і безмежному величчю обіцяних їм нетлінних благ, величних почестий, і вінців небесних.
Улюблені! Якщо так полюбив нас Бог, то і ми повинні любити один одного, – говорить святий апостол Іоан Богослов (1Ін. 4, 11).Амінь.
Праведний Іоан Кронштадтський
