Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене.
Першою заповіддю Господь Бог указує людині на Самого Себе і спонукає нас шанувати Його – єдиного істинного Бога. Крім Нього, нікому не повинні ми віддавати Божої пошани.
Ім'я "Господь" – від слова "владарювати"; ім'я "Бог" – від слова "багатий у милості", благий. Як всемогутній Бог повеліває; як милосердний Він відкриває Самого Себе і Свою святу волю.
Для того, щоб шанувати Господа Бога, ми повинні пізнавати Його, тобто учитися богопізнання.
Богопізнання є найважливіше з усіх пізнань. Воно являє собою перший і найважливіший наш обов'язок. Усі наукові людські знання, якщо вони не осяяні світлом богопізнання, втрачають своє істинне значення, свій сенс і свою мету. Замість добра такі знання приносять у життя багато зла.
Для набуття богопізнання, тобто для того, щоб навчитися пізнавати істинного Бога, ми повинні:
1. Читати і вивчати Святе Писання (Слово Боже), яке сповіщає нам істинне і найдосконаліше пізнання про Бога.
2. Читати творіння святих отців і вчителів Церкви, що необхідно для правильного розуміння Св. Писання і для збереження себе від перекрученого, неправильного розуміння.
3. Якомога частіше відвідувати храм Божий, бо всі служби церковні, що в ньому здійснюються, являють собою наочне повчання про Бога і діла Його.
4. Слухати проповіді пастирів і читати книги релігійно-морального змісту.
5. Вивчати творіння Боже – природу, а так само й історію роду людського, які являють нам дивні дії промислу Божого.
Ця заповідь покладає на нас і певні обов'язки богошанування.
Ми повинні:
1. Вірувати у Бога, тобто мати щире і тверде переконання в Його існуванні.
2. Ходити перед Богом, тобто завжди пам'ятати про Бога і все робити так, ніби перед очима Божими (поводитися з обачністю), а разом з тим не забувати, що Бог бачить не тільки наші справи, а й наші помисли.
3. Надіятися на Бога, любити Бога і коритися Богу, завжди бути готовими робити те, що Він повеліває, і не ремствувати, коли Він не те робить з нами, що ми хотіли б самі. Бо тільки один Бог знає, що і коли нам дати, – що нам корисне і що шкідливе.
Вища форма любові до Бога є благоговіння, або страх Божий, тобто боязнь віддалитися від Бога через наші гріхи.
4. Поклонятися Богу, прославляти Його і дякувати Господу Богу як Творцю, Промислителю і Спасителю нашому, пам'ятаючи про всі Його дари і ласки до нас.
5. Безбоязно сповідувати Бога, тобто перед усіма визнавати, що Він наш Бог, і не відмовлятися від своєї віри, хай навіть за це віровизнання доведеться постраждати і померти.
Гріхи проти першої заповіді:
1. Безбожництво – коли люди зовсім заперечують буття Боже. Таких людей пророк Давид називає безумними: "Сказав безумний у серці своїм: Бога нема" (Пс. 13, 1).
2. Багатобожжя – коли замість єдиного істинного Бога визнають багато вигаданих богів.
3. Безвір'я – коли люди, визнаючи буття Боже, не вірять у Його Божественне Провидіння й Одкровення. Це безвір'я часто виникає внаслідок неправильної освіти і виховання, від гордощів і зарозумілості, від захопленості поганими прикладами, від зневажливого ставлення до Церкви і від гріховного життя.
4. Єресь – коли люди видумують або винаходять вчення, противні Божественній істині, або вперто і навмисне перекручують Божественну істину.
5. Розкол, тобто свавільне ухилення (відокремлення) від єдності богошанування, – від небажання мати єдність з православною Церквою.
6. Боговідступництво – коли люди зрікаються істинної віри, боячись переслідувань, глузувань, або заради якихось земних розрахунків, або від захоплення псевдонауками.
7. Відчай – коли люди, забуваючи про безмежне милосердя Боже, не сподіваються отримати від Бога допомогу і спасіння. Найжахливіші приклади відчаю являють собою самогубці.
8. Чаклунство – коли люди, залишивши віру в силу Божу, звертаються до різних таємних і злих сил.
9. Марновірство – коли вірять у якусь звичайнісіньку річ, приписуючи їй надприродну силу.
10. Лінощі у молитві і у всякій богоугодній справі.
11. Любов до творіння більша, ніж до Бога.
12. Людинодогідливість – коли турбуються більше про те, як догодити людям, ніж Богу.
13. Самовпевненість – коли сподіваються більше на себе або на інших людей, ніж на ласку і поміч Божу.
Заповідь Божа не суперечить нашому обов'язку шанувати святих ангелів і святих угодників Божих і молитися їм, бо ми шануємо їх не так, як Самого Бога, а як вірних служителів Божих, які догодили своїм життям Богу. Св. ангели й угодники Божі близькі до Бога і можуть бути нашими помічниками в молитві перед Господом Богом. Ми повинні просити їхньої допомоги і заступництва, твердо сподіваючись, що Господь заради них скоріше почує і наші грішні молитви. Слово Боже каже: "Моліться один за одного, щоб вам зцілитися; забагато може щира молитва праведного" (Як. 5, 16), "Бог не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі" (Лк 20, 38).
ЗАКОН БОЖИЙ