Св. ап. Павло у Посланнi до Колосян пише: "...Христос життя ваше"(Кол. 3, 4). Христос є повнота Божества, i як Бог Вiн є все у всьому, Вiн є Сотворитель i Вседержитель свiту. Це означає, що нема нi iсламського, нi язичницьких богiв, нi крiшнаїтського бога. Iснує єдиний Бог, що Його ми у Святiй Тройцi прославляємо, Отець, Син i Святий Дух. Iншого не може бути. Тому що не може iснувати декiлька богiв, так само, як не може бути декiлька Творцiв Всесвiту.
Коли ап. Павло вiдвiдав Афiни, вiн побачив на одному iз храмiв напис: "Невiдомому Богу". Тодi вiн сказав афiнянам: "Ось цього Бога, якого ви не знаєте, але шануєте, я i проповiдую вам" (Дiян. 17, 22-23).
Люди шанували Бога, але не знали Його. I в наш час багато людей вiрять у Бога, чи то в єдиного, як юдеї чи магометани, чи у багатьох богiв, як язичники. Але всi вони не знають Бога, тому що людина без допомоги Бога не може пiзнати Бога.
Люди можуть частково пiзнавати iстинного Бога лише через вивчення Його творiнь, в тому числi й людини. Тому ап. Павло у Посланнi до Римлян писав, що невидиме Божество через вивчення творiння стає видимим (Рим. 1, 20). Це можуть пiдтвердити вченi, бо вони, як нiхто iнший, бачать премудрiсть Божу i в атомi, i в генах, i в космосi. Але творiння - це не Творець.
Бога вiдкрив людям Сам Бог, через Свого Єдинородного Сина, Господа нашого Iсуса Христа. Те, що вiдкрив Бог про Себе, це є iстина. А все те, чого навчають iншi релiгiї про Бога, - все це людськi вчення, а не Божественнi. Їх має на увазi ап. Павло, коли говорить, що вони "придушують iстину неправдою" (Рим. 1, 18), тобто сама iдея Божества iстинна, але вчення про цю iстину в нехристиянських релiгiях - неправдиве.
Тому-то ап. Павло i говорить, що Христос є життя наше, бо в Ньому є повнота Божества. Те, що Вiн вiдкрив про Бога, то i є правда, а все, що не вiдповiдає Його вченню про Бога, то є неправда. З цiєю мiркою, браття i сестри, ви повиннi пiдходити до всiх релiгiй i релiгiйних течiй, якi iснують сьогоднi в свiтi. Треба вiдкидати всi релiгiйнi вчення, вiд кого б вони не виходили, якщо вони не вiдповiдають Божественному Одкровенню.
Христос є життя наше. Це означає, що Христос вiдкрив людям не тiльки вчення про Бога, а й про те, як людинi треба жити на землi. Кожна людина повинна розрiзняти добро i зло, правду i неправду, тимчасове й вiчне, знати, для чого вона живе на цьому свiтi. Багатьом здається, що вони це знають. Але, спостерiгаючи суспiльне життя, ми переконуємося, що люди поступово втрачають вiдчуття рiзницi мiж добром i злом. Вони насолоджуються грiхом i думають, що чинять добре; живуть неправдою i гадають, що iнакше не можна прожити у цьому свiтi.
Христос навчає нас, як треба жити i для чого ми iснуємо на землi. Про все це кожний iз вас може дiзнатися, читаючи Бiблiю i церковну лiтературу, яка роз'яснює бiблiйне вчення. Бiблiю треба правильно розумiти, а не тлумачити так, як тлумачать її рiзнi сектанти, яких у наш час з'явилося дуже багато. Дехто може сказати, що i в нехристиянських релiгiях є досить високе моральне вчення. До цього можна додати, що й атеїсти мали моральний кодекс будiвника комунiзму. Це справдi так. Але моральним у нехристиянських релiгiях, а також i в атеїзмi, є тiльки те, що вiдповiдає природному закону, закладеному Богом у людину. Тобто моральним є те, що вiдповiдає закону совiстi. Чому? Тому, що совiсть людська - це голос Божий у людинi. Ап. Павло говорить, що язичники, не маючи закону Божого, роблять добро вiд природи, тобто за велiнням совiстi (Рим. 2,15). I ап. Петро сказав, що кожна людина, яка чинить добро, - приємна Богу.
Яка ж рiзниця мiж християнством i нехристиянськими релiгiями? На це запитання вiдповiдає ап. Павло. Вiн говорить: "Христос життя ваше". А це означає, що Христос не тiльки вчить нас, як треба жити на землi, а й дає благодатну силу для виконання Його заповiдей. Iншi релiгiї не дають Божественної сили для духовного життя. А Христос дає таку силу. Тому Вiн є життя наше. Завдяки цiй Божественнiй благодатi християнин може уподiбнюватися Христу. Ап. Павло говорить: "Ставайте подiбнi менi, як я Христу" (1 Кор. 4, 16). Благодаттю Божою звичайнi грiшнi люди ставали i стають святими. Жодна нехристиянська релiгiя не може похвалитися святiстю своїх людей, а християнська має безлiч святих, якi жили у рiзнi епохи, в рiзних умовах. Безперечно, i тепер є святi люди, але свiт поки що не знає про них, тому що святiсть не кричить про себе.
Православна Церква має найбiльшу кiлькiсть прославлених святих, а це значить, що у цiй Церквi найбiльше дiє благодать Божа. У протестантiв немає святих. Це не значить, що там немає добрих людей. Вони є, але - не святi.
Грiшникiв достатньо серед прихильникiв будь-якого вiросповiдання: православного, католицького i протестантського. Але святi - у Христовiй Церквi. I це лише тому, що Христова Церква вимагає вiд своїх вiрних жити, як вчить ап. Павло, бо Христос є життя наше.
Християнин повинен вiдчувати, що силою Христовою вiн звiльняється вiд грiхiв, вiд цiєї головної перешкоди у наближеннi до Бога, Який дає йому справжнє життя (Iн. 8, 12). Ап. Павло вважає, що всi тi, якi не беруть Христа Спасителя за зразок для свого життя, ще не живуть у Христi, не з'єдналися з Ним подобою страждань, смертi й воскресiння (Див.: Рим. 6, 5), ще не мають у собi справжнього життя у Христi. Вони не можуть говорити про себе: "Христос є життя наше". Вони поки що морально "мертвi в грiхах" (Кол. 2, 13).
Що ж повиннi зробити тi люди, якi хочуть визволитися вiд моральної смертi й воскреснути для життя у Христi? Насамперед вони повиннi умертвити в собi все те, що пригноблює їх до землi, не дає можливостi звiльнитися вiд духовної смертi, а саме: розпусту в усiх видах, як-от блуд, нечистота, похiть плотi, - все те, що ап. Павло називає iдолослужiнням. Служiння жаданням плотi, пияцтво, наркоманiя, поклонiння золотому тiльцю - все це справдi своєрiдне iдолопоклонство. Все це не вiд Бога, а вiд цього злого i грiшного свiту.
Християни, якi вiдiйшли вiд старого грiховного життя i прийшли до життя нового, мусять залишити все те грiховне, що ранiше складало сутнiсть їхнього iснування.
Треба кожному з нас брати за взiрець буття Господа нашого Iсуса Христа. Христос повинен стати нашим життям.
Амiнь!
Коли ап. Павло вiдвiдав Афiни, вiн побачив на одному iз храмiв напис: "Невiдомому Богу". Тодi вiн сказав афiнянам: "Ось цього Бога, якого ви не знаєте, але шануєте, я i проповiдую вам" (Дiян. 17, 22-23).
Люди шанували Бога, але не знали Його. I в наш час багато людей вiрять у Бога, чи то в єдиного, як юдеї чи магометани, чи у багатьох богiв, як язичники. Але всi вони не знають Бога, тому що людина без допомоги Бога не може пiзнати Бога.
Люди можуть частково пiзнавати iстинного Бога лише через вивчення Його творiнь, в тому числi й людини. Тому ап. Павло у Посланнi до Римлян писав, що невидиме Божество через вивчення творiння стає видимим (Рим. 1, 20). Це можуть пiдтвердити вченi, бо вони, як нiхто iнший, бачать премудрiсть Божу i в атомi, i в генах, i в космосi. Але творiння - це не Творець.
Бога вiдкрив людям Сам Бог, через Свого Єдинородного Сина, Господа нашого Iсуса Христа. Те, що вiдкрив Бог про Себе, це є iстина. А все те, чого навчають iншi релiгiї про Бога, - все це людськi вчення, а не Божественнi. Їх має на увазi ап. Павло, коли говорить, що вони "придушують iстину неправдою" (Рим. 1, 18), тобто сама iдея Божества iстинна, але вчення про цю iстину в нехристиянських релiгiях - неправдиве.
Тому-то ап. Павло i говорить, що Христос є життя наше, бо в Ньому є повнота Божества. Те, що Вiн вiдкрив про Бога, то i є правда, а все, що не вiдповiдає Його вченню про Бога, то є неправда. З цiєю мiркою, браття i сестри, ви повиннi пiдходити до всiх релiгiй i релiгiйних течiй, якi iснують сьогоднi в свiтi. Треба вiдкидати всi релiгiйнi вчення, вiд кого б вони не виходили, якщо вони не вiдповiдають Божественному Одкровенню.
Христос є життя наше. Це означає, що Христос вiдкрив людям не тiльки вчення про Бога, а й про те, як людинi треба жити на землi. Кожна людина повинна розрiзняти добро i зло, правду i неправду, тимчасове й вiчне, знати, для чого вона живе на цьому свiтi. Багатьом здається, що вони це знають. Але, спостерiгаючи суспiльне життя, ми переконуємося, що люди поступово втрачають вiдчуття рiзницi мiж добром i злом. Вони насолоджуються грiхом i думають, що чинять добре; живуть неправдою i гадають, що iнакше не можна прожити у цьому свiтi.
Христос навчає нас, як треба жити i для чого ми iснуємо на землi. Про все це кожний iз вас може дiзнатися, читаючи Бiблiю i церковну лiтературу, яка роз'яснює бiблiйне вчення. Бiблiю треба правильно розумiти, а не тлумачити так, як тлумачать її рiзнi сектанти, яких у наш час з'явилося дуже багато. Дехто може сказати, що i в нехристиянських релiгiях є досить високе моральне вчення. До цього можна додати, що й атеїсти мали моральний кодекс будiвника комунiзму. Це справдi так. Але моральним у нехристиянських релiгiях, а також i в атеїзмi, є тiльки те, що вiдповiдає природному закону, закладеному Богом у людину. Тобто моральним є те, що вiдповiдає закону совiстi. Чому? Тому, що совiсть людська - це голос Божий у людинi. Ап. Павло говорить, що язичники, не маючи закону Божого, роблять добро вiд природи, тобто за велiнням совiстi (Рим. 2,15). I ап. Петро сказав, що кожна людина, яка чинить добро, - приємна Богу.
Яка ж рiзниця мiж християнством i нехристиянськими релiгiями? На це запитання вiдповiдає ап. Павло. Вiн говорить: "Христос життя ваше". А це означає, що Христос не тiльки вчить нас, як треба жити на землi, а й дає благодатну силу для виконання Його заповiдей. Iншi релiгiї не дають Божественної сили для духовного життя. А Христос дає таку силу. Тому Вiн є життя наше. Завдяки цiй Божественнiй благодатi християнин може уподiбнюватися Христу. Ап. Павло говорить: "Ставайте подiбнi менi, як я Христу" (1 Кор. 4, 16). Благодаттю Божою звичайнi грiшнi люди ставали i стають святими. Жодна нехристиянська релiгiя не може похвалитися святiстю своїх людей, а християнська має безлiч святих, якi жили у рiзнi епохи, в рiзних умовах. Безперечно, i тепер є святi люди, але свiт поки що не знає про них, тому що святiсть не кричить про себе.
Православна Церква має найбiльшу кiлькiсть прославлених святих, а це значить, що у цiй Церквi найбiльше дiє благодать Божа. У протестантiв немає святих. Це не значить, що там немає добрих людей. Вони є, але - не святi.
Грiшникiв достатньо серед прихильникiв будь-якого вiросповiдання: православного, католицького i протестантського. Але святi - у Христовiй Церквi. I це лише тому, що Христова Церква вимагає вiд своїх вiрних жити, як вчить ап. Павло, бо Христос є життя наше.
Християнин повинен вiдчувати, що силою Христовою вiн звiльняється вiд грiхiв, вiд цiєї головної перешкоди у наближеннi до Бога, Який дає йому справжнє життя (Iн. 8, 12). Ап. Павло вважає, що всi тi, якi не беруть Христа Спасителя за зразок для свого життя, ще не живуть у Христi, не з'єдналися з Ним подобою страждань, смертi й воскресiння (Див.: Рим. 6, 5), ще не мають у собi справжнього життя у Христi. Вони не можуть говорити про себе: "Христос є життя наше". Вони поки що морально "мертвi в грiхах" (Кол. 2, 13).
Що ж повиннi зробити тi люди, якi хочуть визволитися вiд моральної смертi й воскреснути для життя у Христi? Насамперед вони повиннi умертвити в собi все те, що пригноблює їх до землi, не дає можливостi звiльнитися вiд духовної смертi, а саме: розпусту в усiх видах, як-от блуд, нечистота, похiть плотi, - все те, що ап. Павло називає iдолослужiнням. Служiння жаданням плотi, пияцтво, наркоманiя, поклонiння золотому тiльцю - все це справдi своєрiдне iдолопоклонство. Все це не вiд Бога, а вiд цього злого i грiшного свiту.
Християни, якi вiдiйшли вiд старого грiховного життя i прийшли до життя нового, мусять залишити все те грiховне, що ранiше складало сутнiсть їхнього iснування.
Треба кожному з нас брати за взiрець буття Господа нашого Iсуса Христа. Христос повинен стати нашим життям.
Амiнь!
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Філарет
Філарет
Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.
