Слово про те, чи може людина побачити Бога

Люди завжди хотiли побачити Бога. I в наш час багато хто запитує, чи можна побачити Бога. Прагнення до єднання з Богом закладене у нашiй людськiй природi. Першi люди перебували у постiйному спiлкуваннi з Богом, як про це ми читаємо у Бiблiї.


Але пiсля грiхопадiння люди перестали бачити Бога, тому що наша природа затьмарилася грiхом. Мiж Богом i людьми постала стiна, яка не давала можливостi спiлкуватися з Богом, як це було ранiше в раю. Якась невидима пелена нависла над людьми i закрила Бога вiд людей. Про це у Бiблiї сказано так: "I зробив Господь Бог Адамовi та дружинi його одяг шкiряний i зодягнув їх" (Бут. 3, 21).

Шкiряний одяг означає нашу тлiнну плоть, яка не дає можливостi бачити Бога. Тлiнна людина не може безпосередньо бачити Бога, а нетлiнна, тобто та, яка буде звiльнена вiд грiха, вiд того шкiряного одягу, в якому вона сьогоднi перебуває, побачить Господа Бога. Про це говорить ап. Павло. Вiн каже: "Тепер ми бачимо, нiби у тьмяному дзеркалi, тодi ж вiч-на-вiч; тепер я знаю частинно, а тодi пiзнаю, подiбно як i я пiзнаний" (1 Кор. 13, 12).

У земному життi тiльки окремi святi люди бачили, i то лише частково, Бога. До них належать пророк Мойсей i пророк Iлля. Пророк Мойсей дуже хотiв побачити Бога, i тому в молитвi, звертаючись до Нього, благав: "Покажи менi славу Твою" (Вих. 33, 18). На це Господь вiдповiв Мойсею: "Ти не можеш побачити лиця Мого - бо людина не може побачити Мене - i жити" (Вих. 33, 20). Але все ж Господь дав можливiсть Мойсею частково побачити славу Божу. Господь сказав: "Ось мiсце при Менi, - i ти станеш на скелi. I станеться, коли буде переходити слава Моя, то я вмiщу тебе в щiлинi скелi, i закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду. А здiйму руку Свою, - i ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме" (Вих. 33, 21-23). I коли Господь пройшов перед лицем Мойсея, вiн вигукнув: "Господи, Господи - Бог милосердний i милостивий, довготерпеливий i многомилостивий та правдивий" (Вих. 34, 6).

Так само i пророк Iлля бажав побачити Бога. В той час вiн перебував у тяжкому душевному станi, бо боровся з iзраїльтянами - своїми спiввiтчизниками, якi стали поклонятися неправдивим богам замiсть iстинного Бога. Пророк страждав настiльки, що просив Бога, щоб Вiн забрав його iз цього життя. Ось тодi Господь показав пророку Iллi Свою велич i повелiв йому стати на горi перед лицем Господнiм. Пронiсся сильний вiтер i була буря, яка розривала гори i крушила скелi, але не у вiтрi Господь. Пiсля вiтру почався землетрус, але не в землетрусi Господь. Пiсля землетрусу - вогонь, i не у вогнi Господь. Пiсля вогню - вiяння тихого вiтру, i там був Господь. (3 Цар. 19, 11-12). Таким чином, Господь показав Себе пророку Iллi у диханнi тихої прохолоди.

Сьогоднi ми святкуємо Преображення Господнє. Ця подiя вiдбулася незадовго перед голгофськими стражданнями Господа нашого Iсуса Христа. Цього разу Господь показав Своє Божество апостолам Петру, Якову та Iоану. Сучасники Христа бачили чудеса, якi творив Господь, але перед собою вони бачили хоч i святу, але все-таки людину. Божество Iсуса Христа залишалося невидимим навiть для апостолiв. Наближалися страждання Господнi. Iсус Христос передбачав, що ученики можуть втратити вiру в Нього, як у Сина Божого - Спасителя свiту. Про це скажуть Лука i Клеопа, йдучи до Еммауса: "А ми ж сподiвалися, що це Той, Хто має визволити Iзраїль". Для того, щоб апостоли не втратили вiру в Нього, Господь показав на горi Фавор славу Свого Божества. Вiдбулося це так. Iсус Христос взяв з Собою трьох ученикiв: Петра, Якова та Iоана й пiднявся на гору помолитися. Поки Спаситель молився, ученики вiд утоми заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Iсус Христос преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став бiлим як снiг i блискучим як свiтло. В цей час до Нього явились у славi небеснiй Мойсей та Iлля i розмовляли з Ним про страждання i смерть, якi Йому належить зазнати в Єрусалимi. Звернiть увагу на те, що явилися саме тi пророки, яким свого часу Бог частково показав славу Свого Божества. Незвичайна радiсть наповнила тодi серця ученикiв. Коли ж вони побачили, що Мойсей i Iлля вiдходять вiд Iсуса Христа, Петро вигукнув: "Господи! Добре нам тут i, якщо хочеш, зробимо тут три намети: один Тобi, один Мойсеєвi i один Iллi", - не знаючи, що сказати. Раптом свiтла хмара осяяла їх, i вони почули з-за хмари голос Бога Отця: "Цей є Син Мiй улюблений, в Якому Моє благоволiння; Його слухайте". Ученики в страху попадали на землю. Iсус Христос пiдiйшов до них, торкнувся їх i сказав: "Встаньте i не бiйтеся!" Ученики встали i побачили Iсуса Христа у звичайному виглядi. Коли ж вони спускались з гори, Христос звелiв нiкому не розповiдати про те, що вони бачили, поки Вiн не воскресне з мертвих. (Див.: Мф. 17, 1-11; Мк. 9, 2 -13; Лк. 9, 28-36).

Пiзнiше ап. Петро буде про це згадувати у своєму благовiстуваннi. Вiн скаже: "Ми сповiстили вам силу i пришестя Господа нашого Iсуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величi". (2 Пет. 1, 16-17).

Таким чином, Бог, будучи невидимим, показав Себе на Фаворi, показав апостолам Своє Божество, показав їм Свою славу. Iсторiя християнської Церкви знає випадки, коли Господь показував Свою славу, щоправда частково, святим подвижникам, i серед них - св. Симеону, Новому Богослову.

Нам же, дорогi браття i сестри, залишається бачити лише ту Божественну славу, яка виявляється у красi Його творiння, особливо у премудро створенiй людинi, що називається вiнцем Його творiння. Слiди Його Божества ми спостерiгаємо у дiях благодатi Божої, яку ми вiдчуваємо у своєму життi, особливо пiд час богослужiння, молитов, читання Святого Письма i спостереження за дивними дiлами Божими, спрямованими на спасiння людини. Скiльки Господь виявляє до нас любовi i довготерпiння!

Будемо ж, браття i сестри, жити вiрою i надiєю, що настане час коли пiсля смертi, звiльнившись вiд тлiнної плотi, ми побачимо Бога лицем до Лиця.
Амiнь!


Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет

Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.