Богообраний народ - це тi, хто вiрить у Христа Спасителя

Один римський сотник просив Господа нашого Iсуса Христа про зцiлення свого слуги. Господь сказав йому: "Я прийду i зцiлю його" (Мф. 8, 7). Але сотник припав до нiг Христових i сказав: "Господи! Я недостойний, щоб Ти увiйшов пiд покрiвлю мою, але промов тiльки слово, i видужає слуга мiй" (Мф. 8, 8). Уже одне це свiдчить, що сотник, будучи язичником, твердо вiрив у Божественну всемогутнiсть Iсуса Христа, в той час як i кращi з юдеїв не вiрили в Нього. Тому Господь, почувши такi слова сотника-язичника, звернувся до людей, що йшли за Ним i сказав: "I в Iзраїлi не знайшов Я такої вiри" (Мф. 8, 10). Христос був здивований простою i твердою вiрою сотника i нагородив його за це зцiленням слуги.

Яким добрим, смиренним i простим був сотник у своєму благаннi за свого хворого слугу. "Я прийду до тебе", - говорить Господь, а сотник каже: "Я недостойний, щоб Ти увiйшов пiд покрiвлю мою, але промов тiльки слово". Далi сотник пояснює свої мiркування. Вiн говорить: "Мої слова i накази виконують, а Ти Бог Всемогутнiй, Ти привiв свiт iз небуття в буття Словом Своїм, Ти все утримуєш i керуєш всiм творiнням, тому достатньо одного Твого творчого слова, i хвороба покине мого слугу".

Ми знаємо, як поводилися юдеї з Христом Спасителем, коли Вiн жив i спiлкувався з людьми на землi. Багато з них не вiрили в Божество Iсуса Христа, по- всякому тлумачили Його слова i Його чудеса. Говорили, що Вiн обманює народ, силою бiсiвською творить чуда, нарештi, засудили Його на страждання i смерть.

I в цьому немає нiчого дивного. Юдеї втратили вiру, яку мав Авраам. Вони хоч i залишалися нащадками Авраама, але тiльки за плоттю, а не за вiрою. Авраам же став родоначальником богообраного народу не тому, що юдеї були кращими за iншi народи, а тому, що вони зберiгали iстинну вiру, в той час коли iншi народи впали в iдолопоклонство. Втративши вiру в Христа Спасителя, тобто у те, що зробило їх богообраним народом, юдеї зрiвнялися з iншими язичницькими народами, хоч i не повною мiрою.

Одного разу Iсус Христос сказав юдеям: "Не хвалiться тим, що ви дiти Авраама, Бог може з каменя створити дiтей Авраама". Ми бачимо, що слова Христа не розiйшлися з дiлом. Сотник-язичник - у духовному розумiннi - був тим каменем, з якого Вiн створив сина Авраама. Сотник став сином великого патрiарха за свою вiру, яка за силою була подiбна до Авраамової вiри. Тому сотникова вiра здивувала навiть Христа. Хiба це не диво: "камiнь" стає сином?!

В зв'язку з цiєю подiєю Господь сказав юдеям: "Кажу ж вам, що багато прийдуть зi сходу i заходу i возляжуть з Авраамом, Iсааком i Яковом у Царствi Небесному, а сини Царства вигнанi будуть у пiтьму непроглядну: там буде плач i скрегiт зубiв" (Мф. 8, 11-12).

Якщо Господь сказав, що сини Царства вигнанi будуть у пiтьму непроглядну через те, що юдеї втратили вiру, не прийнявши Iсуса Христа як Сина Божого, то чи не вчинить Вiн так само з християнами, якi прийняли хрещення, називають себе iменем Христа, а належної вiри не мають? В цьому вiдношеннi вони подiбнi до тих юдеїв, про яких говорив Господь. Юдеї звинувачували Христа в тiм, що Вiн сотворив Себе Сином Божим. А скiльки ми зустрiчаємо таких християн, якi були свого часу хрещенi, а потiм втратили вiру, як давнi юдеї, i тепер не вiрять нi в Христа Спасителя, нi взагалi в Бога. Як ви думаєте, чи не скаже Господь таким християнам, як колись юдеям: "Сини Царства вигнанi будуть у пiтьму непроглядну".

В наш час багато колишнiх атеїстiв пiсля довгих часiв невiр'я або вiри у "свiтле комунiстичне майбутнє", як той євангельський сотник, вiдчули в душi глибоку вiру i перемiнили спосiб життя. Ми бачимо у храмах багато молодi, молодих сiмей. Це результат того, що вони отримали дар Божий - вiру. Це тi сини i дочки, про яких говорив Господь: "Багато прийдуть зi сходу i заходу i возляжуть: у Царствi Небесному".

На жаль, є й така молодь, i її не так мало, яка, шукаючи живої вiри, пiшла не тiєю дорогою, тобто такою дорогою, яка не веде до Царства Божого. Маються на увазi тоталiтарнi секти. Щоправда, там для молодi багато привабливого: читають Святе Писання, спiвають духовнi пiснi, роздають гуманiтарну допомогу i навiть iнколи вилiковують п'яниць i наркоманiв. Керiвники тоталiтарних сект постiйно говорять тим, хто до них приходить, а точнiше, тим, кого вони заманили: "Приймiть у своє серце Iсуса, Вiн вас любить". Господь дiйсно любить кожного з нас, бо ми Його творiння. Але справа тут не в тiм, що нас любить Iсус Христос, а в тiм, що спокушена молодь приймає в своє серце i в голову не Iсуса, а керiвника секти, якому пiдкоряється бiльше, нiж Богу. Так вiдбувається пiдмiна Царства Божого царством земним, заради якого юдеї вiдкинули Iсуса Христа.

Батьки, дiти яких потрапили в тоталiтарнi секти, добре знають, на кого перетворились їхнi дiти. По-перше, молодь, що потрапила в секти, втратила свободу мислення, тобто той дар Божий, яким вiдрiзняється людина вiд тварини. По-друге, керiвники сект вимагають вiд своїх членiв десятину прибутку. Дiтей примушують виносити з дому цiнностi, продавати квартири батькiв, щоб утримувати секту матерiально. Ось в яке царство заманюють молодь керiвники сект.

Молодь iде в секти тому, що там християнство, так би мовити, "легше", нiж у православнiй Церквi. Православна Церква вимагає тяжкої працi над собою, вимагає боротьби з власними грiхами. Вона закликає до смирення, до терпiння i до iнших християнських чеснот. А вони даються нелегко. Часто християни падають пiд натиском спокус, але потiм пiднiмаються i йдуть до Христа, до Царства Божого. Недаремно Господь сказав, що Царство Боже досягається силою, i тi, хто докладає зусиль, досягають його. Сектанти обирають легший i привабливiший шлях, але веде вiн не в Царство Боже, до якого закликає Господь.

З усього цього треба зробити для себе висновок, що не всяка вiра приводить до Царства Божого. Юдеї мали вiру в якесь земне царство, а Господь вiдкинув їх вiд Себе, а точнiше - вони вiдкинули Сина Божого. Так i сьогоднiшнi сектанти сповiдують вiру, але не ту, що веде до Царства Божого. Необхiдно мати вiру сотника, що сказав Христу Спасителю: "Я недостойний, щоб Ти увiйшов пiд покрiвлю мою, але промов тiльки слово". Маючи таку вiру, людина не буде чинити зла, вона не пiде за зцiленням до шахраїв, а буде звертатися з молитвою до Того, Хто має владу над усiм творiнням, Хто лише одним словом може зцiляти i душу, i тiло. Богу нашому слава на вiки вiкiв.
Амiнь!

Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет