Недiля 32-га пiсля П'ятдесятницi (Лк. 19, 1-10)
В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
Сьогоднi свята Церква нагадує нам про подiю, пов'язану з переродженням Закхея. Закхей був начальник над митарями, що збирали податки для Римської iмперiї. Скупiсть, жорстокiсть, схильнiсть до утискiв людей були загальними рисами митарiв. В народi поняття "митник" i "язичник" були рiзнозначними, для обох була одна загальна назва - "грiшник". Закхей був начальником митарiв, i тому в народi вважався одним iз перших грiшникiв.В той час, коли Iсус Христос завiтав до Єрихона, в душi Закхея сталися суттєвi змiни. В ньому прокинулась огида до наживи, золото перестало його приваблювати. Вiн почав шукати iнших цiнностей, якi б задовольняли його душу. В такому станi людина намагається поспiлкуватися з праведником, хоче розкрити перед ним свою душу. Закхей чув про Iсуса Христа, знав, що Вiн не цурається грiшникiв, i тому його серце потяглося до Спасителя. Закхей мав одне бажання - лише побачити Великого Пророка. Митар не сподiвався нi на що iнше. Але i таке скромне бажання виявилося для Закхея не простим. Вiн був малим на зрiст i через великий натовп народу не мiг побачити Iсуса Христа. Тодi вiн вирiшив вилiзти на смоковницю, що росла поруч з тим мiсцем, де повинен був проходити Господь. Яке треба мати сильне бажання, щоб, будучи солiдною людиною, наче якомусь хлопчаку залiзти на дерево, аби лише побачити Iсуса Христа.
Чи мiг не взяти на свої плечi добрий пастир заблудлу вiвцю, яка сама прийшла до нього? Порiвнявшись з деревом, на якому сидiв Закхей, Iсус Христос зупинився, пiдняв на нього очi i сказав йому: "Закхею, злiзь скорiше, бо сьогоднi Менi належить бути в тебе в домi" (Лк. 19, 5).
Схвильований такою милiстю Христа, митар швидко злiз з дерева, щоб прийняти у своєму домi Незвичайного Гостя, не знаючи ще мети Його вiдвiдин. Вступити в бесiду з несправедливо збагатiлим митарем - людиною, як думали всi, що не має у собi нi вiри, нi любовi до батькiвщини (бо митарi, будучи юдеями, служили римськiй владi), причому самому висловити бажання вiдвiдати дiм явного грiшника, - книжники i фарисеї вважали таке неприпустимим. Одним iз звинувачень на адресу Христа було те, що Вiн є другом митарiв i грiшникiв.
Закхей i сам вiдчував, яка велика милiсть випадає йому вiд Iсуса Христа i як можуть через це впасти Його (Христа) слава й авторитет у народi. Так, мабуть, думав митар, приймаючи у своєму домi Спасителя. Нерiдко зустрiчаються i серед християн такi, що соромляться забруднити свої бiлi ризи спiлкуванням з людьми, якi потребують нашої допомоги, i в той же час можуть мимоволi навести на нас тiнь i пiдмочити репутацiю. Як бачите, Христос не соромився iти до грiшникiв, аби спасти їхнi душi.
Закхей, бажаючи засвiдчити, що вiн уже не є рабом свого багатства, що в його серцi прокинулася любов до ближнiх, до знедолених, до скривджених ним, благорозумний митар стає перед Iсусом Христом i вголос, перед тими, що спокусилися приходом до нього Iсуса Христа, заявляє, що половину свого майна вiн роздасть убогим, а кого скривдив, тому поверне вчетверо.
Така обiцянка дiйсно могла переконати кожного, що митар Закхей внутрiшньо переродився i став iншою людиною. Вiн цим хотiв переконати присутнiх, що достойний вiдвiдин Христа. Закхей зрозумiв дiйсну причину завiтання Спасителя. Євангелiст не говорить, що митар турбувався про частування Христа i Його ученикiв. Щира обiцянка Закхея нагородити всiх скривджених ним, роздати половину свого майна убогим була найкращим частуванням для Христа Спасителя, бо Його їжа є виконання волi Отця Небесного (Iн. 4, 34). Митар Закхей показав взiрець покаяння, бо вiн не тiльки визнав перед Богом свою провину, а й принiс достойнi плоди покаяння.
Господь вимагає вiд кожної людини, яка кається у своїх грiхах, вiдповiдних плодiв покаяння. Вони закрiпляють покаяння. А коли грiшник визнає свої грiхи, а не приносить достойних плодiв покаяння, тодi вiн продовжує чинити грiх, в якому каявся. Переважна бiльшiсть iз нас кається в грiхах, а достойних плодiв покаяння не приносить.
Iсус Христос не залишив без нагороди митаря Закхея, що покаявся у своїх грiхах. Вiн сказав людям: "Нинi прийшло спасiння дому цьому, бо i вiн син Авраамiв. Прийшов бо Син Людський, щоб знайти i спасти, що загинуло" (Лк. 19, 9 - 10).
В цих словах розкривається таїна спiлкування Iсуса Христа з явними грiшниками, що постiйно ставилось Йому в провину фарисеями. Мрiючи тiльки про славу, багатство i шанування, цi лицемiри - фарисеї - не уявляли, що немає величi, вищої за благодiяння, особливо моральнi, якi полягають у навчаннi й спасiннi грiшникiв. Тому фарисеї не розумiли, що головною метою пришестя Месiї, тобто Христа, було "знайти i спасти, що загинуло".
Звикши бачити в очах брата малу скалку, а колоди у своєму оцi не помiчати (Мф. 7, 4), фарисеї навiть i думати не хотiли, що iз явних грiшникiв, яких вони зневажали, багато хто стоїть близько до Царства Божого, тому що вони бiльше усвiдомлюють свої грiхи i негiднiсть i близькi до покаяння. Доказом цього є Закхей-митар.
В наш час до храмiв Божих заходять колишнi атеїсти та iншi грiшники. Їх не треба цуратися, тому що вони можуть бути близькими до Царства Божого, як митар Закхей. Багато хто з них не знає, як себе поводити в церквi. Їх треба делiкатно вчити, а не поводитися з ними грубо, не принижувати їхню гiднiсть, як це робили фарисеї щодо митарiв та iнших грiшникiв. Треба пам'ятати, що Син Божий прийшов на землю спасти грiшникiв.
Нiхто не знає того, що, може, колишнi атеїсти i грiшники ввiйдуть у Царство Боже, а дехто iз нас, будучи впевненим, як тi фарисеї, що вiн достойний Царства Небесного, бо нiколи не покидав Церкви i не вiдмовлявся вiд Бога, опиниться поза оградою Царства Божого.
Євангельське оповiдання про Закхея навчає всiх нас багато чого. Серед розкошi, багатства i насолод, серед суспiльних турбот, якщо Бог поставив тебе вище за iнших i ти опинився в пошанi, не забувай, що i тобi треба шукати Христа Спасителя i наближатися до Нього, i керуватися у своїй працi Його вченням так само, як i тому, хто стоїть на нижчiй сходинцi суспiльного життя.
Хто, будучи недбалим, думає, що вiн далекий вiд Христа i йому тяжко повiрити в Нього i наблизитись до Нього, той утверджується своїми думками у байдужостi до вiчностi. Таким людям треба подивитися на приклад Закхея i змiну способу його життя, навчитися вiри й уповання на милосердя Боже. Господь стоїть близько до кожної людини. Вiн хоче ввiйти в душу кожного, тiльки щоб дверi серця були вiдчиненими для Христа.
Хто вирiшив iти шляхом спасiння i хоче бути угодним Богу, щоб стати достойним Його благодатного завiтання (а таке завiтання є реальним), той повинен навчитись у Закхея виправляти свої грiхи через принесення достойних плодiв покаяння. Колишнiм грiхам треба протиставити доброчеснiсть.
Той, хто донинi був неправдивим i зiбрав багатство, подiбно до митарiв, повинен задовольнятися своїм i боятися привласнити чуже. Хто провадив життя в лiнощах, той повинен знати свiй обов'язок працювати там, де його поставив Промисел Божий, i чесною працею прославляти Бога, Який дає нам здоров'я i силу для працi.
Господь завжди близький до нас i всiх закликає до спасiння, до вiчного блаженного життя. Вiн подає допомогу благодаттю Святого Духа. Тому будемо прославляти Його милосердя i любов до нас.
Амiнь!
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Філарет
Філарет
Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.
