Я хотів би спочатку визначити слово "духовність", тому що зазвичай, говорячи про духовність, ми маємо на увазі певні релігійні вираження нашого духовного життя, такі, як молитва, як подвижництво. Це стає зрозуміло з святоотцівських книг, як, наприклад, книги Феофана Затворника. Говорячи про духовність, як мені здається, треба пам'ятати, що духовність полягає в тому, що в нас діє Святий Дух. І те, що ми називаємо духовністю, зазвичай - це таємничий прояв дії Духа Святого.
Це положення відразу ставить духівництву дуже чіткі межі, тому що тут йде мова не про те, щоб людину виховувати за якимись принципами, навчити її розвиватися в молитві або аскетично за якими-небудь трафаретами.

Згідно з ученням Церкви, основою сімейних відносин служать шлюб і любов у шлюбі. Із цієї любові, як від головного кореня, виростають всі інші види сімейної любові: батьківська і материнська, дитяча і братська. Де немає шлюбу, там немає і сім'ї.
"Пробний шлюб" давно вже став реальністю - батьки тих, що живуть в такому "шлюбі" навіть раді: їхні діти "не вештаються, де попало".
Зважаючи на важливість шлюбу і подружньої любові в житті людини, а також через поширення сьогодні неправильних і шкідливих для моральності і суспільного блага поглядів на шлюб, необхідно знати, за яких умов шлюб служить для істинного блага людства.

Дві людини посварилися через земельну ділянку.
Вони не могли мирно вирішити суперечку і вирішили попросити допомоги у мудрого старця.
Вислухавши їх, подвижник запропонував їм пройти на ту територію.
«Ця земля моя», - кричав один. «Ні моя», - заперечував йому інший.
Тоді старець став на коліна і почав молитися. Потім піднявся і сказав:
- Я запитав у землі.