Ніяка влада не примушує нас силоміць ні до добра, ні до зла, але на кого ми, згідно з нашою вільною волею, працюємо — на Бога або на диявола — той потім заохочує нас до всього, що складає його область.
Початки дій є два підступи помислів, яких не помічає розум: похвала людська і догоджання тілу, коли мимоволі приступають до нас, раніше згоди нашої волі не становлять собою ні пороку, ні чесноти, а служать лише виявленням того, куди схиляється наша воля, куди і ми схиляємося. Господь бажає, щоб ми терпіли ганьбу і пригнічували себе, диявол же хоче супротивного, і тому, коли ми радіємо вищезазначеним підступам, то, очевидно, що ми, не послухавши Господа, схиляємося до ласолюбного духу; коли ж ми сумуємо про згадані підступи, то, очевидно, що ми схиляємося до Бога, полюбивши тісний шлях. Тому-то цим підступам і попущено спокушати людей, щоб ті, які люблять заповідь Божу і насолоджуються нею, схилили свою волю перед Христом, і Він, знайшовши у них вхід, спрямував розум їхній до істини...