Час відродити християнську традицію святкування жіночого дня у неділю жінок-мироносиць (за два тижні після Пасхи); традицію яку намагалися викорінити безбожні комуністи.
Прохання всіх християн долучитися до відродження цього теплого і радісного свята - православного жіночого дня.

Свою дружину треба любити не за тіло, а за її чисту душу і добре серце. У дружини є те, чого немає у чоловіка; вона духовно доповнює його, і навпаки. Тому у відносинах між подружжям з величезною силою повинні виявлятися ті особливості духу, розуму і серця, які властиві тільки чоловікові і тільки жінці. Грубість чоловічого серця заповнюється ніжністю і чистотою серця дружини, бо серце жінки набагато тонше, більш здібне до духовної любові. А дружина при спілкуванні з чоловіком повинна компенсувати свої малі сили, глибини розуму його знаннями, його міцною волею. Чоловік і жінка повинні стати в шлюбі одним тілом і однією душею. З їх союзу має народитися щось вище, з'єднавши все добре і велике, що є в кожному з них.

Святитель Лука Кримський

Зберігаючи незайманість, дівчина зберігає чистоту своєї душі і здоров'я своїх майбутніх дітей. Дівоча честь - честь сім'ї, честь роду.
На жаль, для деяких молодих людей у теперішній час, якщо дівчина зберегла цнотливість, то вона не сучасна. І багато дівчат соромляться своєї цнотливості. Бояться, що через їх відмову вступити у близькі відносини, втратять кохану людину.
Але я вважаю, що не потрібно наслідувати таку моду, дівчатам бажано зберігати незайманість до шлюбу. Це дуже впливає на майбутні відносини між чоловіком і дружиною, а потім – на здоров'я дітей. Якщо шлюбні стосунки побудовані на цнотливості, вони дуже довго зберігають повагу один до одного, відданість і вірність.

Істинна любов передбачає взаємність. Якщо це любов, де Господь - посередник, де зароджується духовне тяжіння один до одного, бажання самовіддано служити іншому, там, як правило, є взаємність. Ця іскорка дає миттєву відповідь. Сигнал іншій людині: «я вибираю тебе», і у відповідь - «я теж вибираю тебе». Коли це трапляється, серце людське миттєво знає, що в даному випадку буде взаємність. Але трапляється, що людина вигадує собі любов, ідеалізує іншу людину. Особливо дівчата цим страждають, вони починають захоплюватись образом, який самі малюють у своїй свідомості, вони приписують намальованій людині неіснуючі якості. І дуже часто вони приходять до стану зачарованості, але відповіді не отримують, тому що мають справу не з реальною людиною, а з ідеальним образом.

«Мій тато – повний ледар!» — заявила шестирічна Марійка мамі своєї подруги. «Це чому ж?» — запитала з подивом жінка. «Я його просила-просила зробити мені ліжечко для ляльки, а він все ледарює і не робить. А ось дідусь узяв і зробив. І моя мама говорить, що наш тато – ледар».
Хтось з дорослих з посмішкою на обличчі сприймає подібні заяви дітей на адресу батьків. Хтось чує в них знайому інтонацію – днями цю фразу вимовляли вони самі, тепер вона на вустах малюка. І тільки деякі вчасно спохвачуються, щоб виправити ситуацію – направити міркування дитини про батька в правильне русло.

Пасивність жінки у стосунках - це основна загроза для відносин. Жіночність жінки - це не просто природне самовідчуття, а невід'ємна частина особистості жінки, її усвідомлена активна роль. Жіночна жінка не просто робить те, що потрібно робити, вона прагне до певного позитивного результату.
Жіночна жінка дуже сильна, як жінка, і самостійна; такій жінці нестрашно довірити свої почуття, свої відносини, свою сім'ю, вона не потребує постійної допомоги і підтримки у всіх тих справах, що пов'язані з відносинами, вона знає до чого прагнути, і що робити, щоб відносини були міцними і цікавими.

Відповідно до канонічних правил, не дозволяється здійснювати вінчання протягом усіх чотирьох постів, у Сирну седмицю, Великодню седмицю, у період від Різдва Христового до Богоявлення (святки). За благочестивим звичаєм не прийнято здійснювати шлюби напередодні дванадесятих, великих і храмових свят, а також неділь щоб передсвятковий вечір не проходив у гучному весіллі й розвагах, але мати можливість приготуватись до свята чи неділі. Крім того, вінчання не відбувається по вівторках і четвергах (напередодні пісних днів — середи й п'ятниці), а також і у дні Усікновення глави Іоанна Предтечі (11 вересня) і Воздвиження Хреста Господнього (27 вересня).

У постанові одного з Карфагенських Соборів говориться: «Наречений і наречена, після отримання благословення, повинні проводити наступну ніч у дівоцтві із благоговіння до отриманого благословення». Церква засуджує нестримане проведення молодими людьми «медового місяця». Усякий щирий християнин ніколи не схвалить такого способу життя подружжя, при якому шлюб втрачає своє моральне значення і стає одним статевим зв'язком; почуттєва сторона виступає тут на перший план, займаючи неналежне їй місце.

Урочисто й радісно відбувається Таїнство шлюбу. Від великої кількості запрошених: близьких, рідних і знайомих, - від блиску свічок, від церковного співу якось мимоволі стає святково й весело на душі.
Після вінчання молоді, батьки, свідки, гості продовжують свято за столом.
Але як же непристойно при цьому поводяться іноді деякі запрошені. Нерідко тут впиваються, вимовляють безсоромні слова, співають нескромні пісні, дико танцюють. Таке поводження було б ганебним навіть для язичника, що не знає Бога й Христа Його, а не тільки для нас, християн.

Наречений і наречена, тримаючи в руках запалені свічки, що зображують духовне світло таїнства, урочисто входять на середину храму. їм передує священик з кадилом, вказуючи цим, що на життєвому шляху вони повинні слідувати по заповідях Господніх, а добрі справи їх будуть, як фіміам, підноситися до Бога. Хор зустрічає їх співом псалма 127, у якому пророк-псалмоспівець Давид прославляє благословенний Богом шлюб; перед кожним віршем хор співає: «Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі».Наречений і наречена стають на розстелений на підлозі рушник (білий або рожевий) перед аналоєм, на якому лежать хрест, Євангеліє й вінці.

Вінчанню передує заручення. Заручення відбувається на відзнаку того, що шлюб відбувається перед обличчям Божим, у Його присутності, за Його всеблагим Промислом і розсудом, коли перед Ним скріплюються взаємні обіцянки тих, що вступають у шлюб.Заручення відбувається після Божественної Літургії. Цим нареченому й нареченій вселяється важливість Таїнства шлюбу, підкреслюється, з яким благоговінням і трепетом, з якою душевною чистотою вони повинні приступити до його здійснення.

Мудрі християнські подружжя наближаються до ідеалу шлюбу, як правило, після закінчення двох-трьох десятків років спільного подружнього життя. Не без хвороб, не без помилок, не без потрясінь накопичують вони життєвий досвід, і чим вони розумніші, тим швидше до них приходить цей досвід, тим більшу користь вони витягують з конфліктних ситуацій. Думаю, що визначальним в успіху подружнього життя служить прагнення хоча б одного з подружжя зберігати заради Христа мир, любов та злагоду. Якщо ж кожен «тягне ковдру на себе», кожен схильний звинувачувати іншу половину, кожен налаштував себе на те, щоб вимагати, стягувати, очікуючи покаяння від того, хто провинився, то справи кепські ... Нагадаю пораду, дану сучасним пастирем подружній парі після вінчання: «Хто з вас розумніший, той нехай першим і поступається».