Поважай кожну людину. Вмій побачити в ній Христа. Будь чуйним до ближнього, бо він - твій брат. "Хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить" (1 Ів. 4, 20).

Думай добре про всіх. Погано не думай ні про кого. Старайся навіть у найгіршій людині знаходити що-небудь добре. "Малодушних підбадьорюйте, підтримуйте безсилих, супроти всіх будьте терплячі" (1 Сол. 5, 14).

«Про що б ти хотів запитати в Бога?», «Що б ти хотів попросити в Бога?» І «Що б ти хотів розповісти Богу?» - З такими запитаннями я звернувся до дітей. Результат перевершив всі очікування. Я одержав більше трьох тисяч відповідей. Веселі, сумні, спантеличені, відчайдушні, але живі, живі. Діти знали, що звертаються не до мам, татів або улюблених вчителів, а до когось найголовнішого, всесильного і всерозуміючого. Тому, їхні відповіді настільки обпалююче щирі і пронизливо довірливі. У них проступають майбутні поети, художники, гуманісти. Але хлопці можуть ніколи ними не стати. Ми, дорослі, зробимо їх собі подібними. Подібними до тих, хто живе в сьогоднішньому божевільному світі з пересиченою незначним прошарком і крайньою убогістю більшості, з повною відсутністю моралі, коли брат грабує брата, друг розоряє друга, а в середовищі так званих спільних інтересів, панують вовчі закони.

Блаженний і тричі блаженний, хто не пошкодив свого язика лихослів'ям інших, хто не осквернив язиком серця, але розуміє, що всі ми знаходимося під карою, і не насолоджується лихослів'ям, але роздратований проти цієї пристрасті. Бо хто не лихословить іншого, той утримав себе від докорів. Йому не було перепони, і совість його неосквернена. Хто уникає лихомовного духу, той утримав себе від зближення зі злими людьми і переміг полчища бісів. Хто не має лихослів'я, той придбав неоціненний скарб. Хто не схильний до злослів'я, той уникнув братовбивства, того інші не будуть лихословити. Хто не пійманий духом лихослів'я, той істинно пізнав, що сам він людина плотська, і зберіг себе незаплямованим. Хто не товаришує із лихомовними, той буде з ангелами. Хто не отруїть своїх вуст лихослів'ям, у того вуста духмяніють плодами Святого Духа. Тому істинно блаженний, і ще скажу блаженний, хто утримався від лихослів'я.
Св. Єфрем Сирін

Один шукач прийшов до старця і сказав:
- Я хочу знайти шлях до Бога. Допоможи мені!
Той пильно поглянув на нього і запитав:
- Скажи мені спершу, чи любив ти кого-небудь?
- Я не цікавлюся світськими справи, любов'ю та іншими. Я хочу прийти до Бога!
- Подумай, будь ласка, ще раз чи любив ти у своєму житті жінку, дитину або когось іншого?
- Я ж вже сказав тобі, що я не звичайний мирянин. Я хочу пізнати Бога. Тому останнє мене не цікавить.
Очі старця сповнилися глибоким сумом, і він відповів шукачеві:
- Тоді це не можливо. Спершу тобі варто пізнати, як це, по-справжньому любити кого-небуть. Це і буде першою сходинкою до Бога. Ти запитуєш мене про останню сходинку, а сам ще не ступив на першу.

"Те, що мільйони людей живилися Його іменем, що золотом вималювали Його лик і виголошували Його слова під мармуровими куполами - все це не свідчить про повагу до правди цієї Людини. Не можна повірити Його слову на підставі сили, яка з Нього виринула. Його слово істинне лише тоді, коли воно беззахисне. Його сила - це бути позбавленим сили, бути слабким, бідним: бути беззахисним через свою Любов, ослабленим через свою Любов, бідним через свою Любов. Такою є постать найбільшого Царя людства, єдиного Владики, якии покликав своїх підданих поодинці, на ім'я, тихим голосом годувальниці. Світ не міг Його почути. Світ слухає тільки тоді, коли є галас або насильство. Любов - це цар, позбавлений сили. Бог - це людина, яка мандрує поза захід дня".

1. Грішника направити.
2. Нерозумного навчити і допомогти пізнати правду.
3. Ближньому добру пораду дати.
4. Засмученого втішити.
5. Особисту кривду терпляче зносити.
6. Заподіяну кривду щиросердно простити.
7. За живих і мертвих молитися.

1. Голодного нагодувати.
2. Спраглого напоїти.
3. Нагого одягнути.
4. Подорожнього прийняти і нагодувати.
5. Недужого відвідати.
6. Ув'язненого у в'язниці відвідати.
7. Померлого поховати.

Бідолашний та гідний співчуття той, хто далекий від любові. Він проводить свої дні у сонній маячні. І хто не стане плакати про ту людину, котра далека від Бога, позбавлена світла і живе у темряві? Бо скажу вам, брати: у кому немає любові Христової, той ворог Христу. Правдиво сказано, що той, хто ненавидить брата свого - людиновбивця (Ін. 3:15), і в пітьмі ходить (2:11), і потрапляє в тенета різноманітних гріхів.
У кому немає любові, той негайно дратується, скоро гнівається, швидко розпалюється ненавистю. У кому немає любові, той радіє про неправду інших, не співчуває тому, хто падає, не подає руку лежачому, не дає поради засмученому, не підтримує того, хто вагається. У кому немає любові, той засліплений розумом, той товариш дияволу, винахідник усякого лукавства, причина сварок, той друг злослівних, співбесідник донощиків, порадник тих, хто ображає, наставник заздрісників, робітник гордощів, ємність для пихи. Словом, хто не придбав любові, блукає манівцями і не знає, що в пітьмі ходить.

Для того, щоб викласти усю глибину і багатогранність християнського вчення про любов, показати властивості новозавітної любові, плоди, якими вона рясно нагороджує тих, хто в ній вдосконалюється, недостатньо одних лише теоретичних, відірваних від життя міркувань. Свята Христова Церква має цілий сонм духоносних мужів, життя яких може служити прикладом того, як істинна духовна любов перероджує усю природу людини і приводить до єднання з Богом. І першими серед них, безперечно, є улюблений ученик Христовий, св. ап. і єв. Іоан Богослов, справедливо названий апостолом любові. Нерідко св. Іоана зображають у вигляді смиренного і покірного юнака неземної краси, з ніжними рисами, з печаттю повного спокою на чолі. Без сумніву, що така уява про апостола Іоана грунтується на одній з особливостей його вчення, - вчення про любов. Любов'ю сповнені усі його писання, любов золотою ниткою проходить через все його життя.

Сучасний світ не просто вимагає, але й надає широкі можливості для професійного зростання людей, розбудови їх кар'єри, проте, в ньому є ціла низка вад, зокрема, низький рівень духовності зверху до низу - від перших осіб до простих громадян. В науковій літературі останнім часом закріпилося розуміння кар'єри, як просування творчої особистості по щаблях виробничої, майнової, політичної, адміністративної та іншої ієрархії, розгляд її лише як реалізатора завдань, які виконуються індивідом протягом його трудового творчого життя. Проте, немає усвідомлення того, що все це з ласки Божої. Для усвідомлення всього цього потрібно, щоб творча особистість усвідомлювала потребу бути духовною в широкому розумінні цього слова.

Становлення України, як незалежної держави, її науково-технічний розвиток, освіта, культура, політика потребують діяльності людини з високим рівнем духовності, інтелектуальності та творчого потенціалу.
Сьогодні перед суспільством постає завдання: переорієнтувати мислення на формування в молоді, студентів бажання та вміння самостійно оволодівати знаннями з різних джерел інформації, застосовувати набуті знання у практичному житті, виробити вміння критично мислити і виховати творчу високодуховну особистість. Тому, що тільки високодуховна особистість може реалізувати себе.
Поняття «духовність» трактується неоднозначно. Частина вчених пов'язують її з рівнем інтелектуальності особистості, інші -розуміють духовність як активне споживання духовних цінностей, а також їхнє виробництво. А дехто духовність ототожнює з моральністю.

Прагнення до свободи є одним із найголовніших мотивів сучасної людини. Свобода - найпопулярніше поняття нашого часу. Одні хочуть звільнитись від тоталітарного режиму, від партійної ідеології, від колоніального імперіалізму, інші - від фарисейства, моралізму та матеріалізму, від тиску соціального конформізму тощо. Нажаль, головною небезпекою цих прагнень є те, що таке звільнення більшість людей сприймає у негативному сенсі - як ліквідацію тієї чи іншої перешкоди до свободи, як боротьбу з чимось, а не за щось. Відомо, що своїм негативним змістом поняття «звільнення» не може бути вичерпане. Недостатньо лише того, щоб щось прибрати або ліквідувати аби настала свобода.Важливим є з'ясувати позитивне значення поняття «звільнення» або «свободи».