Машиніст зручно вмостився на сидінні. Потяг виїхав на пряму ділянку. І набрав ходу. Можна було трошки розслабитися й розім'яти напружену спину. Малорухомість давалася взнаки.
Аж тут сталося несподіване!.. Що змусило його враз зібратися й забути про втому. Він побачив монаха, який махав рукою, закликаючи поїзд зупинитися.
Чоловік не міг збагнути. Чи то люди вже так знахабніли, що без жодної тобі поваги намагаються зупиняти потяг. Чи то він вже настільки перевтомився, що йому щось починає ввижатися.
Доки він думав про те, потяг їхав собі далі. Машиніст кілька разів заплющив й розплющив очі. Ковтнув води із фляжки. Для впевненості, що не спить, вщипнув себе за ногу.
Чого тільки в дорозі не трапляється.. Аж тут знову - той самий монах. Махає рукою. Цього разу більш вимогливо..
Та що ж таке нині!.. Скільки разів їздив, нічого подібного. А тут двічі поспіль бачить одну й ту ж людину. Як він встиг обігнати потяга - той монах???
Машиніст розхвилювався. Ситуація була позаштатною. Про таке в книжках не пишуть й інструктажів не проводять. Тож ніде не прочитаєш, що робити у випадкові, якщо монах махає рукою, зупиняючи потяг.
Переключитися не вдавалося. Напругу в кабіні можна було різати ножем. Порадитися теж не було із ким.
Двічі поспіль - то вже якось забагато. Й навіть не смішно. Це вже або справді глюк, або...
Альтернативну версію він вигадати не встиг - дивний монах знову махав, вимагаючи зупинитися. Машиніст рвучко смикнув крана, зупиняючи потяг.
Вибіг з кабіни - нікого. Із вагонів виглядали здивовані люди. Почали виходити й запитувати, що сталося. Машиніст розповів.
Деякі почали кепкувати з нього. Та кілька людей пішли вперед за рельсами. За півгодини повернулися дуже схвильованими - на залізничній колії бракувало значної ділянки. Вона виявилася розібраною зловмисниками. Коли б потяг мчав на швидкості, катастрофа була б неминучою. Могло загинути чимало людей..
Машиніст ще оговтувався від почутого, як на нього чекав наступний шок. Серед натовпу пасажирів він побачив ТОГО САМОГО монаха й підбіг до нього.
- Отче, скажи, як тобі це вдалося? Тричі обганяти потяг, щоб мене попередити?
Здивовані сусіди по купе сказали, що монах нікуди не виходив. Ні з ким не розмовляв. Й очі його були прикритими.
- Що ж ти тоді робив таке, що спас стільки людей?!
Монах знизав плечима й відповів:
- Та нічого особливого не робив. Молився собі, як завжди це роблю в дорозі. Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас грішних!
Як бачимо, монах не вкладав у молитви якихось своїх хотінь. В ній не було жодних вказівок чи інструкцій для Всевишнього. Лишень щире благання про помилування.
Господь сотворив диво ще й послав Ангела із обличчям цього монаха, щоб пасажири знали, як так сталося, що вони спаслися. Задля єдино Йому відомого Вищого Задуму.
Тільки правдиві невигадані історії істинно укріплюють віру. Це одна з таких.
© Катерина Когут
Підтримай проект:
монобанк 5375 4141 0445 8954
долар, євро - реквізити для SWIFT
