Гвіздки

Жив колись хлопчисько із доволі складним характером. Він легко вибухав гнівом, був сварливий, робив багато шкоди.
Одного дня батько вручив йому мішечок із гвіздками і сказав, аби він забивав один цвях у палісадник, що оточував подвір'я, стільки разів, скільки із кимсь сваритиметься.

У перший день хлопець забив 36 гвіздків. Із плином часу зрозумів, що легше було би контролювати вибухи гніву, аніж забивати цвяхи, і якось увечері, через кілька тижнів, сказав батькові, що упродовж цього дня ні з ким не посварився. Батько сказав йому: "Це дуже добре. Тепер кожного дня, коли ні з ким не посваришся, витягуй із палісадника по одному цвяшкові".

За якийсь час хлопчина вже міг сказати батькові, що повитягував усі гвіздки.

Тоді батько взяв його за руку, завів до палісадника і сказав: "Сину мій, це чудово, але глянь: у палісаднику повно дір. Дерево вже ніколи не буде таке, як колись. Коли говориш до когось, будучи у гніві, то тим, кого любиш, завдаєш ран, подібних до оцих дір. І хоч би скільки ти потім перепрошував, ці рани залишаються".

Людські істоти слабкі і їх легко зранити.
Ми всі носимо на собі етикетку з написом: "Виявляти турботу! Поводитися обережно! Делікатний товар!"





Джерело: Храм Усіх Українських Святих і Львівське молодіжне православне братство "Нев'янучий Цвіт"