Символічне зображення пристрастей на фресці "Страшний Суд"
Пристрасть - гріховний навик, що проник у душу, протиприродня дія (рух) людської душі, що полягає в її захопленні чимось замість Бога. Коротко можна сказати, що пристрасть - це зло, яке увійшло в звичку.
Головних пристрастей є вісім:
1. Об’їдання
2. Блуд
3. Грошолюбство
4. Гнів
5. Печаль
6. Відчай
7. Марнославство
8. Гордість
Ці вісім пристрастей, хоча мають різне походження і різні дії, проте шість перших (об’їдання, блуд, грошолюбство, гнів, печаль, зневіра) з'єднані між собою таким чином, що надмірність попередньої дає початок наступній.
Марнославство і гордість таким же способом з'єднуються між собою, посилення першої з них дає початок іншій, але з’являються, вони не від шести попередніх, а по знищенні їх. У ці дві пристрасті ми впадаємо особливо після перемоги над іншими пристрастями.
З церковнослов'янської слово пристрасть перекладається як «страждання». У цьому сенсі ми говоримо про «хресні страждання Ісуса Христа». Однак, його основне значення - гріховні ставлення і навики людини, що тягнуть її до порушення Божих заповідей, нерідко навіть проти волі і усвідомлення гріховності ситуації.
«Пристрасть гідна осуду, як не природний стан душі», - вчить св. Максим Сповідник. За словами св. Климента Олександрійського, пристрасть є обуренням проти природи. Св. Ісаак Сирін називає пристрасть недугою душі, а св. Ісая Нітрійській - хворобливим станом душевних сил. Св. Іоан Дамаскін називає пристрасть рухом енергії проти природи.
Протиприродність пристрасті полягає в тому, що в ній людина відмовляється від природного для своєї природи з'єднання з Творцем, що дає людині вище духовне блаженство. Замість насолоди спілкуванням з вічним Богом людина шукає насолоди в своєму тимчасовому земному бутті, серед непостійного світу. Такими насолодами можуть бути їжа (пристрасть об’їдання), незаконні статеві зносини (блуд), гроші (пристрасть грошолюбства), приниження інших людей, твердження своєї переваги над ними (гнів, гордість, марнославство), надмірні засмучення з приводу нестачі або позбавлення матеріальних благ, нездійснення пристрасних побажань (зневіра, печаль).
Виділяючи вісім основних пристрастей, християнські подвижники наполягають, що пристрастями є саме душевні стани, а не потреби тіла. Навіть поділяючи тілесні (об’їдання, блуд) і душевні пристрасті, вони бачать причину кожної не в житті тіла, а тільки у віддалені людської душі від Бога.
Основою пристрастей є самолюбство, цілком протилежне любові до Бога і ближнього. По суті всі пристрасті зароджуються від надмірної любові до себе. Головними і найбільш небезпечними пристрастями є гордість і марнославство. Ці пристрасті перетворили частину ангелів в занепалих духів, тому породження їх робить людину ворогом Богу, відкриває в її розум і серце шлях всім іншим пристрастям. Через пристрасті злі духи впливають на поведінку людини, прагнучи зробити її рабом гріховних навичок. Підкоряючись гріховним пристрастям, людина сама уподібнюється злим духам, стає ворогом Бога.
Виникнення пристрасті передує спокуса людини помислом, що містить гріховний образ. Якщо під час спокуси людина починає насолоджуватись гріховним образом, то це перша ознака виникнення пристрасті. Поселяючись в душі, пристрасть до гріховного образу перетворюється у внутрішній гріховний навик, який веде до зовнішніх гріховних дій.
Для викорінення пристрасті людина повинна шукати допомоги у Бога, Який дає їй сили подолати пристрасть. Божественною допомогою є благодать Святого Духа, що приносить людині духовну насолоду, в порівнянні з якою меркнуть дії пристрасті. Для отримання благодаті людині необхідний молитовний подвиг боротьби і протистояння гріховним помислам. У відповідь на молитовний подвиг на людину сходить благодать, подаючи подвижникові пізнання Божественної любові.
Найбільш досконало пристрасті перемагаються очищенням серця шляхом посилених молитов і подвигів. Треба розвивати чесноти, які є протилежні пристрастям. Наприклад, якщо розвинути смирення, згасне гордість, якщо буде панувати радість, то не буде місця печалі.
Зцілення від пристрастей часто вимагає багаторічної боротьби. Один з великих подвижників каже: «Мені треба було п'ятнадцять років, щоб перемогти гнів».
Святі отці про пристрасть
Той, хто бачить в собі яку-небудь пануючу пристрасть, той передусім повинен озброїтися супроти неї ... бо якщо ми не переможемо цієї пристрасті, то від перемоги над іншими не буде нам ніякої користі..
Преподобний Іоан Ліствичник
Суть пристрасті одна, гріху - інша. Пристрасті суть: гнів, марнославство, ненависть, зла похіть і тому подібне. Гріхи ж є дією пристрастей, коли хтось приводить їх у виконання на ділі, тобто здійснює тілом ті справи, до яких спонукають його пристрасті; бо можна мати пристрасті, але не діяти за ним.
Преподобний авва Дорофей
Треба знати, яка пристрасть турбує більше всього, з нею потрібно боротися особливо. Для цього треба щодня перевіряти свою совість...
Треба все погане, і пристрасті також, вважати не своїми, а від ворога – диявола. Це дуже важливо. Тільки тоді можна перемогти пристрасть, коли не будеш вважати її своєю.
Преподобний Никон Оптинський
Переклад українською: Катерина Тимик, Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua
