Чому всілякий миттєвий порух серця до гріха вважається гріхом і негайно карається? - Тому що гріх у малому являється задатком гріха у великому. Бо душа людська є проста істота і один миттєвий порух серця до гріха вже є гріхом. Отож, оскільки всілякий малий гріх веде до великого, то він і карається в самому початку і повинен бути знищеним.***
Не живе Господь у серці в якому панує жадібність, пристрасть до земних благ, до земних насолод, до грошей. Доведено на досвіді і пізнається щодня, що в тому серці живе жорстокосердя, гордість, зарозумілість, презирство, злоба, мстивість, заздрість, скупість, метушливість і марнославство, злодійство, обман, лицемірство і притворство, хитрість, улесливість і плазування, блуд, сквернослів'я, буйство і зрада, клятвопорушення.***
Серце за хвилину може змінитися декілька разів до доброго чи до поганого, до віри або невір'я, до простоти чи лукавства, до любові і ненависті, до доброзичливості і заздрості, до щедрості і скупості, до цнотливості і блуду. О, яка непостійність! О, скільки небезпек! О, яка потрібна тверезість і увага до себе!***
Наскільки я пошкоджений гріхом! Що-небудь погане, нечисте негайно думається, відчувається в серці, а добре, гарне, чисте, святе частіше тільки думається і промовляється, а не відчувається. Горе мені! Поки що зло ближче до мого серця, аніж добро. Окрім того, зло тільки подумав або відчув - і негайно готовий його вчинити і вчиниш швидко і зручно, якщо не маєш страху Божого, - а на «добро, яке належить мені чинити - не знаходжу сил», і задумане добро часто відкладається у довгий-довгий ящик.***
Не змішуй людину - цей образ Божий - зі злом, яке в ньому, тому що зло є тільки випадкове нещастя, хвороба, мрія бісівська, але єство людини - образ Божий - все ж у ній залишається.***
Всіляка скорбота і утиск виникають від маловірства або від якої-небудь пристрасті, прихованої всередині, або від іншої якої-небудь нечистоти, від того, що в серці диявол, а Христа немає в серці. Христос - спокій, свобода душі і світло несказанне.***
Безмірно великий світ, безмірно багато істот, що заселяють його, але який лад у всьому перебігу, у всьому житті природи. Безмірно великий світ Ангелів, але який лад у світі ангельському, яке суворе виконання волі Божої! Великий світ людський, але скільки в ньому безчинства, свавілля, неподобства і через те - лиха, хворіб, смертей, війни, голоду, повеней, пожеж, лиха від бурі і негоди, лиха від п'янства, ненажерливості і грошолюбства, неправди, клятвопорушення, від вбивства і самогубства.***
Одна із немочей людського духу - зашкарублість і лінивство до пізнання істини, особливо істини віри і благочестя. Чому найлінивіше навчаються підлітки і навіть дорослі і старці? Істинам віри і благочестя. Про це свідчить численний досвід.Праведний Іоан Кронштадський
