Хто хоче йти за Мною, відречися від себе, і візьми хрест свій (Мк. 8, 34). Ці євангельські слова ми чули багато раз, але чи розуміємо всю їх глибину? Великий піст — час покаяння і час переосмислення. Ми пропонуємо вашій увазі уривок з «Слова об хрестоношенні» Феофана Затворника, в якому святитель розкриває значення заповіді, пояснює, що означає несення свого хреста.
Ми захоплюємося заповідями про любов і жертвенності, але насилу уявляємо собі, як встати на дорогу виправлення, щоб врешті-решт досягти тієї любові, про яку говорить Спаситель. Узяти свій хрест — означає терпляче нести важкі праці виправлення, позбавлення, скорботи, нещастя — всього того, що пошле нам Господь.
Господь звершив спасіння наше хресною смертю Своєю; на Хресті розтерзав Він рукописання гріхів наших; Хрестом примирив нас Богові і Отцю; через Хрест звів на нас дари благодатні і всі благословення небесні. Але такий Хрест Господній в Нім Самому. Кожен же з нас стає причетним спасительної сили його не інакше, як через свій власний хрест.
Свій власний кожного хрест, коли з'єднується з Хрестом Христовим, силу і дію цього останнього переносить на нас, стає як би каналом, через який з Хреста Христового переливається на нас «всякий дар благо і усяк дар здійснений». З цього видно, що власні кожного хрести в справі спасіння стільки ж необхідні, скільки необхідний Хрест Христа.
Хоча і нехотя всякий несе хрест свій, і хрест переважно не простий, а складний, але не всякий дивиться на нього через Хрест Христа; не всякий обертає його в засіб до спасіння свого; не у всякого тому хрест буває спасительним хрестом. Переглянемо всі можливі хрести і розберемо: як слід нести кожен з них, щоб він був силою у спасіння.
Хрестів багато, але видів їх три: перший вид — хрести зовнішні, такі, що складаються із скорботи і бід, і взагалі з гіркої долі земного перебування; другий — хрести внутрішні, такі, що народжуються з боротьби з пристрастями і похіттю ради чесноти; третій — хрести духовно-благодатні, такі, що покладаються досконалою відданістю у волю Божу. Хрести зовнішні — самі багатоскладові і різноманітні хрести. Вони розкидані на всіх дорогах наших і зустрічаються на кожному майже кроці. Сюди відносяться: скорбота, біди, нещастя, хвороби, втрати близьких, невдачі на службі, всякого роду позбавлення і ущерби, родинні неприємності, несприятливість зовнішніх стосунків, образи, наклепу і взагалі доля земна, у всякого більше або менше нелегка. У кого немає якого з цих хрестів? І не нести їх не можна. Не позбавляє від них ні знатність, ні багатство і ніяка велич земна.
Вони зрослися із земним перебуванням нашим з тієї хвилини, як заключився рай земний, і не відступлять від нього до тієї миті, коли відчиниться рай небесний. Навіщо так влаштував Господь, що на землі нікого не немає без жалю і тяготи? Потім, щоб не забувала людина, що вона вигнанець, і жила би на землі не як родич на рідній стороні, а як мандрівник і прибулець в країні чужій, і шукала повернення в дійсну вітчизну свою. Але навіщо, — скажеш, — у мене більше, а в іншого менше? Навіщо мене обтяжують біди, а іншому у всьому майже щастя? Я роздираюся від скорботи, а інший тішиться? Вже якщо загальна це доля, всім би без виключень і роздавати її. — Але ж вона і роздається. Приглянься, і побачиш. Тобі нині важко, а іншому вчора було, або завтра буде важко; нині ж йому відпочити дозволяє Господь. Навіщо дивишся на годинник і дні? Дивися на все життя, від початку до кінця, і побачиш, що всім буває важко, і дуже важко. Знайди того, хто тріумфує ціле життя?
Самі царі незрідка не сплять ночі від туги серця. Тобі важко тепер, а раніше то хіба не бачив ти відрадних днів? Бог дасть, і ще побачиш. Потерпи ж! Тобі важко. Але то хіба це випадковість безпричинна? Вклони трохи голову твою і згадай, що є Господь, по-батьківськи про тебе що печеться і око з тебе не спускає. Якщо спіткало тебе горе, то не інакше, як з Його згоди і волі. Ніхто як лише Він послав його тобі. А Він дуже точно знає, що, кому, коли і як послати; і коли посилає, на благо того самого посилає, хто підлягає горю. Так оглядися, і побачиш благі про тебе наміри Божі в тому, що осягнула тебе скорбота.
Або гріх який хоче очистити Господь, або від гріховної справи відвести, або прикрити меншим горем від більшого, або випадок тобі дати — терпіння і вірність Господеві показати, щоб на тобі потім показати і славу милосердя Свого. Що-небудь з цього, звичайно, йде до тебе. Відшукай же, що саме, і приклади те до рани своєї, як пластир, — і утамується жгучість її. Якщо, втім, і не побачиш ясно, що саме хоче дарувати тобі Бог через горе, що осягнуло тебе, загальне нероздумуюче вірування споруди в серці своєму що все від Господа і що все, що йде від Нього є нам на благо; и говори нерозрадній душі: так Богу потрібно.
Терпи! Кого карає Він, той у Нього як син! Найбільш же зупини увагу на твоєму етичному стані і відповідній вічній долі. Якщо ти грішний, — як, звичайно, і грішний, — то радій, що прийшов огнь скорботи і палитиме гріхи твої. Ти все дивишся на горе із землі. А ти перенесися в інше життя. Стань на суді. Поглянь на огнь вічний, уготований за гріхи. І звідти поглянь на своє горе. Говори сам собі: по гріхах моїм послані мені такі удари, — і дякуй Господу, що благість Його до покаяння тебе веде. Чи багато і чи важко все це? А тим часом, такі подумування і відчуття суть нитки, якими хрест наш зв'язується з Хрестом Христовим, і з нього витікають рятівні для нас сили. Без них же хрест залишається на нас і обтяжує нас, а рятівної сили немає, будучи роз'єднаний з Хрестом Христовим.
Хрести внутрішні зустрічаються нам під час боротьби з пристрастями і похіттю. Святий апостол говорить: Ті, які Христові, розіпнули плоть з пристрастями і похіттю (Гал. 5, 24). Розіпнули? Отже, є хрест, на якому у них розіпнуті ці пристрасті і похіть. Який же це хрест? Боротьба з ними. Розіпнути пристрасті — означає знесилити їх, подавити, викоренити. Поборе людина пристрасть яка кілька разів, знесилить її; поборе ще декілька, подавить; ще поборе, і зовсім викоренить, з допомогою Божою. Оскільки ця боротьба важка, прикра і болісна, то вона є воістину хрест, усередині нас поставлений. В того, що бореться з пристрастями інколи ніби руки прибиваються, терновий вінець на голову одягається, серце живе проб'ється. Так йому буває важко і боляче.
Яка ж пристрасть не болісна? Гнів палить; заздрість сушить; похіть розслабляє; скупість їсти і спати не дає; гордість принижена убивчо томить серце; і всяка інша пристрасть: ненависть, підозрілість, сварливість, людиноугодіє, пристрасть до речей і осіб — своє заподіює нам терзання; отже жити в пристрастях те ж, що ходити по ножах або вугіллі босими ногами, або бути в положенні людини, в якої змії смокчуть серце. Страждає інший від пристрасті, і все ще задовольняє її. Бачить, що задоволенням більше і більше собі заподіює зла, і все задовольняє. Лестощі і обман в чому? У тому, що пристрасть за задоволення себе обіцяє гори задоволень, а боротьба з нею нічого не обіцяє. Але ж скільки вже раз було випробувано, що задоволення пристрасті приносить не щастя і спокій, а муку і томління. Вона багато обіцяє, але нічого не дає; а боротьба нічого не обіцяє, а все дає.
Якщо не випробував цього, випробуй і побачиш. Але те горе наше, що випробувати те не зберемося з силами. Причина тому — саможаління. Саможаління є найулесливіший наш зрадник і ворог. Відкинемо саможаління і пригріємо ревнощі самомучеництва. Сили бракує почати? Молися. Господь пошле. Оточи себе подумуваннями про небезпеку перебування в пристрастях, і поженеш себе тим з пітьми їх до світла свободи від них.
Залишилося ще пояснити вам третій вид хреста, спасительного для нас, — хрест відданості у волю Божу. Скажу і про нього інше для слова. На хрест цей сходять вже досконалі християни.
Очистив ти себе від пристрастей: принеси ж тепер себе чистого Богові в жертву чисту і непорочну, яка одна і личить Йому Пречистому. Поглянь на Голгофу. Там хрест розсудливого розбійника є хрест очищення себе від пристрастей, а Хрест Господній є хрест жертви чистої і непорочної. І вона і є плід відданості у волю Божу — беззаперечною, повною, безповоротною.
Хто возніс на Хрест Спасителя нашого? Ця відданість. У саду Гефсиманському молився Господь наш Ісус Христос, та мимо йде чаша; але рішуче про це визначення прорік так: втім, не як Я хочу, але як Ти (Мф. 26, 39). Багатьом думається, що християнство — те ж, що і інші види життя; а воно не те. Зачинається воно покаянням, спіє боротьбою з пристрастями, завершується через спільне з Христом розп'яття чистої внутрішньої людини, зануренням в Бозі.
Українською перекладено за матеріалами сайту Отрок
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
Ми захоплюємося заповідями про любов і жертвенності, але насилу уявляємо собі, як встати на дорогу виправлення, щоб врешті-решт досягти тієї любові, про яку говорить Спаситель. Узяти свій хрест — означає терпляче нести важкі праці виправлення, позбавлення, скорботи, нещастя — всього того, що пошле нам Господь.
Господь звершив спасіння наше хресною смертю Своєю; на Хресті розтерзав Він рукописання гріхів наших; Хрестом примирив нас Богові і Отцю; через Хрест звів на нас дари благодатні і всі благословення небесні. Але такий Хрест Господній в Нім Самому. Кожен же з нас стає причетним спасительної сили його не інакше, як через свій власний хрест.
Свій власний кожного хрест, коли з'єднується з Хрестом Христовим, силу і дію цього останнього переносить на нас, стає як би каналом, через який з Хреста Христового переливається на нас «всякий дар благо і усяк дар здійснений». З цього видно, що власні кожного хрести в справі спасіння стільки ж необхідні, скільки необхідний Хрест Христа.
Хоча і нехотя всякий несе хрест свій, і хрест переважно не простий, а складний, але не всякий дивиться на нього через Хрест Христа; не всякий обертає його в засіб до спасіння свого; не у всякого тому хрест буває спасительним хрестом. Переглянемо всі можливі хрести і розберемо: як слід нести кожен з них, щоб він був силою у спасіння.
Хрестів багато, але видів їх три: перший вид — хрести зовнішні, такі, що складаються із скорботи і бід, і взагалі з гіркої долі земного перебування; другий — хрести внутрішні, такі, що народжуються з боротьби з пристрастями і похіттю ради чесноти; третій — хрести духовно-благодатні, такі, що покладаються досконалою відданістю у волю Божу. Хрести зовнішні — самі багатоскладові і різноманітні хрести. Вони розкидані на всіх дорогах наших і зустрічаються на кожному майже кроці. Сюди відносяться: скорбота, біди, нещастя, хвороби, втрати близьких, невдачі на службі, всякого роду позбавлення і ущерби, родинні неприємності, несприятливість зовнішніх стосунків, образи, наклепу і взагалі доля земна, у всякого більше або менше нелегка. У кого немає якого з цих хрестів? І не нести їх не можна. Не позбавляє від них ні знатність, ні багатство і ніяка велич земна.
Вони зрослися із земним перебуванням нашим з тієї хвилини, як заключився рай земний, і не відступлять від нього до тієї миті, коли відчиниться рай небесний. Навіщо так влаштував Господь, що на землі нікого не немає без жалю і тяготи? Потім, щоб не забувала людина, що вона вигнанець, і жила би на землі не як родич на рідній стороні, а як мандрівник і прибулець в країні чужій, і шукала повернення в дійсну вітчизну свою. Але навіщо, — скажеш, — у мене більше, а в іншого менше? Навіщо мене обтяжують біди, а іншому у всьому майже щастя? Я роздираюся від скорботи, а інший тішиться? Вже якщо загальна це доля, всім би без виключень і роздавати її. — Але ж вона і роздається. Приглянься, і побачиш. Тобі нині важко, а іншому вчора було, або завтра буде важко; нині ж йому відпочити дозволяє Господь. Навіщо дивишся на годинник і дні? Дивися на все життя, від початку до кінця, і побачиш, що всім буває важко, і дуже важко. Знайди того, хто тріумфує ціле життя?
Самі царі незрідка не сплять ночі від туги серця. Тобі важко тепер, а раніше то хіба не бачив ти відрадних днів? Бог дасть, і ще побачиш. Потерпи ж! Тобі важко. Але то хіба це випадковість безпричинна? Вклони трохи голову твою і згадай, що є Господь, по-батьківськи про тебе що печеться і око з тебе не спускає. Якщо спіткало тебе горе, то не інакше, як з Його згоди і волі. Ніхто як лише Він послав його тобі. А Він дуже точно знає, що, кому, коли і як послати; і коли посилає, на благо того самого посилає, хто підлягає горю. Так оглядися, і побачиш благі про тебе наміри Божі в тому, що осягнула тебе скорбота.
Або гріх який хоче очистити Господь, або від гріховної справи відвести, або прикрити меншим горем від більшого, або випадок тобі дати — терпіння і вірність Господеві показати, щоб на тобі потім показати і славу милосердя Свого. Що-небудь з цього, звичайно, йде до тебе. Відшукай же, що саме, і приклади те до рани своєї, як пластир, — і утамується жгучість її. Якщо, втім, і не побачиш ясно, що саме хоче дарувати тобі Бог через горе, що осягнуло тебе, загальне нероздумуюче вірування споруди в серці своєму що все від Господа і що все, що йде від Нього є нам на благо; и говори нерозрадній душі: так Богу потрібно.
Терпи! Кого карає Він, той у Нього як син! Найбільш же зупини увагу на твоєму етичному стані і відповідній вічній долі. Якщо ти грішний, — як, звичайно, і грішний, — то радій, що прийшов огнь скорботи і палитиме гріхи твої. Ти все дивишся на горе із землі. А ти перенесися в інше життя. Стань на суді. Поглянь на огнь вічний, уготований за гріхи. І звідти поглянь на своє горе. Говори сам собі: по гріхах моїм послані мені такі удари, — і дякуй Господу, що благість Його до покаяння тебе веде. Чи багато і чи важко все це? А тим часом, такі подумування і відчуття суть нитки, якими хрест наш зв'язується з Хрестом Христовим, і з нього витікають рятівні для нас сили. Без них же хрест залишається на нас і обтяжує нас, а рятівної сили немає, будучи роз'єднаний з Хрестом Христовим.
Хрести внутрішні зустрічаються нам під час боротьби з пристрастями і похіттю. Святий апостол говорить: Ті, які Христові, розіпнули плоть з пристрастями і похіттю (Гал. 5, 24). Розіпнули? Отже, є хрест, на якому у них розіпнуті ці пристрасті і похіть. Який же це хрест? Боротьба з ними. Розіпнути пристрасті — означає знесилити їх, подавити, викоренити. Поборе людина пристрасть яка кілька разів, знесилить її; поборе ще декілька, подавить; ще поборе, і зовсім викоренить, з допомогою Божою. Оскільки ця боротьба важка, прикра і болісна, то вона є воістину хрест, усередині нас поставлений. В того, що бореться з пристрастями інколи ніби руки прибиваються, терновий вінець на голову одягається, серце живе проб'ється. Так йому буває важко і боляче.
Яка ж пристрасть не болісна? Гнів палить; заздрість сушить; похіть розслабляє; скупість їсти і спати не дає; гордість принижена убивчо томить серце; і всяка інша пристрасть: ненависть, підозрілість, сварливість, людиноугодіє, пристрасть до речей і осіб — своє заподіює нам терзання; отже жити в пристрастях те ж, що ходити по ножах або вугіллі босими ногами, або бути в положенні людини, в якої змії смокчуть серце. Страждає інший від пристрасті, і все ще задовольняє її. Бачить, що задоволенням більше і більше собі заподіює зла, і все задовольняє. Лестощі і обман в чому? У тому, що пристрасть за задоволення себе обіцяє гори задоволень, а боротьба з нею нічого не обіцяє. Але ж скільки вже раз було випробувано, що задоволення пристрасті приносить не щастя і спокій, а муку і томління. Вона багато обіцяє, але нічого не дає; а боротьба нічого не обіцяє, а все дає.
Якщо не випробував цього, випробуй і побачиш. Але те горе наше, що випробувати те не зберемося з силами. Причина тому — саможаління. Саможаління є найулесливіший наш зрадник і ворог. Відкинемо саможаління і пригріємо ревнощі самомучеництва. Сили бракує почати? Молися. Господь пошле. Оточи себе подумуваннями про небезпеку перебування в пристрастях, і поженеш себе тим з пітьми їх до світла свободи від них.
Залишилося ще пояснити вам третій вид хреста, спасительного для нас, — хрест відданості у волю Божу. Скажу і про нього інше для слова. На хрест цей сходять вже досконалі християни.
Очистив ти себе від пристрастей: принеси ж тепер себе чистого Богові в жертву чисту і непорочну, яка одна і личить Йому Пречистому. Поглянь на Голгофу. Там хрест розсудливого розбійника є хрест очищення себе від пристрастей, а Хрест Господній є хрест жертви чистої і непорочної. І вона і є плід відданості у волю Божу — беззаперечною, повною, безповоротною.
Хто возніс на Хрест Спасителя нашого? Ця відданість. У саду Гефсиманському молився Господь наш Ісус Христос, та мимо йде чаша; але рішуче про це визначення прорік так: втім, не як Я хочу, але як Ти (Мф. 26, 39). Багатьом думається, що християнство — те ж, що і інші види життя; а воно не те. Зачинається воно покаянням, спіє боротьбою з пристрастями, завершується через спільне з Христом розп'яття чистої внутрішньої людини, зануренням в Бозі.
Українською перекладено за матеріалами сайту Отрок
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
