Мотиви обурливого осквернення і хуління святого Хреста свідомими христо-ненависниками і христоборцями цілком очевидні. Але коли бачимо християн, втягнутих в цю мерзотну справу, тим більше мовчати не можна, бо - по слову святителя Василія Великого - «мовчанням зраджується Бог»!
Так звані «гральні карти», що є, до нещастя, в багатьох будинках, є знаряддям спілкування з бісами, за допомогою якого людина неодмінно входить в контакт з демонами - ворогами Бога. Всі чотири «масті» картярства мають на увазі не що інше, як Хрест Христовий разом з іншими рівношанованими у християн священними предметами: списом, губкою і цвяхами, тобто все те, що було знаряддями страждань і смерті Божественного Визволителя.
У карти у нас грають всюди. Але мало хто знає, яку згубну силу мають вони для душі людини.
Захоплення картами розвиває пристрасне бажання переваги над суперниками і служить розвитку гордині.
У разі поразки гравець впадає в роздратування, гнів і навіть лють, або смуток, відчай, самогубство. Часто карткові ігри закінчуються обманом, бійками, втратою майна, вбивством.
Карти розбещують душу людини, і тому вони є улюбленим заняттям чаклунів, шулерів, ворожок, злодіїв, п'яниць... А для християн вони особливо небезпечні, оскільки позбавляють життя вічного.
У чому ж таїться убивча сила карт?
Гральні карти - засіб, через який людина входить в спілкування з демонами. Вони були створені темними силами як блюзнірське хуління хресних страждань Господа нашого Ісуса Христа.
Карткові масті позначають: хрест, на якому був розіп’ятий Спаситель, копіє, яким Він був пробитий, губку, піднесену Йому з оцтом, і чотиригранні цвяхи, якими Спаситель був прикований до хреста.
І по незнанню багато людей, перекидаючись «в дурня», дозволяють собі хулити Господа, беручи, наприклад, карту із зображенням хреста «трилисника», тобто хреста Христового, якому поклоняється півсвіту, і, кидаючи її зневажливо із словами (пробач. Господи!) «трефа», що в перекладі з єврейського означає «поганий» або «нечисть!» Та мало того, ці смільчаки, що загралися в самогубство, по суті вірять в те, що хрест цей «б'ється» якою-небудь «шестіркою козиря», зовсім не відаючи, що «козир» і «кошер» пишеться, наприклад по-латині, однаково.
Давно пора було б прояснити справжні правила всіх карткових ігор, при яких «в дурнях» залишаються всі гравці: вони полягають в тому, що ритуальні жертвопринесення, по-єврейськи звані талмудистами «кошерними» (тобто «чистими»), нібито мають силу над Животворящим Хрестом!
Якщо знати про те, що гральні карти неможливо використовувати в інших цілях, окрім осквернення християнських святинь на радість бісам, то стане гранично зрозуміла роль карт і в «ворожіннях» - цих бридких шуканнях бісівських одкровень. Чи треба у зв'язку з цим доводити, що всякий хто торкався до колоди карт і не приніс щирого покаяння на сповіді в гріхах богохульства і блюзнірства має гарантовану прописку в пеклі?
Отже, якщо «трефи» - це хула картярів, що біснуються, на хрести, що спеціально для цього зображаються, то що ж тоді означають - «віні», «черви» і «бубна»? Не будемо утруднювати себе перекладом і цих лайок на українську мову, але краще відкриємо Новий Заповіт для пролиття на бісове плем'я нестерпного для них Світла Божого.
Святитель Ігнатій Брянчанінов повчає: «ознайомся з духом часу, вивчи його, щоб по можливості уникнути впливу його» (Отеч. стор. 549).
Масть картярства «віні», або інакше, «списи», хулить євангельський спис, тобто спис святого мученика Лонгина Сотника. Як передбачав про Своє пробиття Господь, вустами пророка Захарії, що «поглянуть на Того, Якого пробили» (12; 10), так і збулося: «один з воїнів (Лонгин) списом пробив Йому ребра» (Ін. 19, 34).
Масть картярства «черви» хулить євангельську губку на тростині. Як попереджував про Своє отруєння Христос, вустами царепророка Давида, що воїни «дали Мені в їжу жовч, і в спразі Моїй напоїли Мене оцтом» (Пс. 68, 22), так і збулося: «один з них узяв губку, напоїв оцтом і, наклавши на тростину, давав Йому пити» (Мф. 27, 48).
Масть картярства «бубни» хулить євангельські ковані чотиригранні зазублені цвяхи, якими були прибиті руки і ноги Спасителя до древа Хреста. Як пророкував Господь про своє розп’яття, вустами псалмопівця Давида, що «пронизали руки Мої і ноги Мої» (Пс. 22, 17), так і сповнилося: Апостол Фома, що сказав «якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не вкладу перста мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки мої в ребра Його, не повірю» (Ін. 20, 25), «повірив, тому що побачив» (Ін. 20, 29); і Апостол Петро, звертаючись до одноплемінників, свідчив: «мужі Ізраїльські» - говорив він, Ісуса Назорея (...) ви узяли і, прикувавши (до хреста) руками (римлян) беззаконних, убили; але Бог воскресив Його» (Діє. 2, 22, 24).
Розіпнутий з Христом нерозкаяний розбійник, подібно до нинішніх картярів, хулив хресні страждання Сина Божого і, по завзятості, по нерозкаяності, назавжди відправився в пекло; а розбійник розсудливий, подаючи всім приклад, покаявся на хресті і тим успадковував вічне життя з Богом. Тому пам'ятатимемо твердо, що для нас, християн, не може бути ніякого іншого предмету покладань сподівань і надій, ніякий іншої опори в житті, ніякого іншого об'єднуючого і надихаючого нас прапора, окрім єдино рятівного знамення непереможного Хреста Господнього!
Отже, християнин, що грає або зберігає у себе карти (а також що користується послугами інших за допомогою карт), стає огудником хресних страждань Господніх і готує собі місце в пеклі з дияволом і всіма його слугами.
Тим, хто згрішив грою в карти, необхідно розкаятися на сповіді, щоб разом з вірними співати:
Так звані «гральні карти», що є, до нещастя, в багатьох будинках, є знаряддям спілкування з бісами, за допомогою якого людина неодмінно входить в контакт з демонами - ворогами Бога. Всі чотири «масті» картярства мають на увазі не що інше, як Хрест Христовий разом з іншими рівношанованими у християн священними предметами: списом, губкою і цвяхами, тобто все те, що було знаряддями страждань і смерті Божественного Визволителя.
У карти у нас грають всюди. Але мало хто знає, яку згубну силу мають вони для душі людини.
Захоплення картами розвиває пристрасне бажання переваги над суперниками і служить розвитку гордині.
У разі поразки гравець впадає в роздратування, гнів і навіть лють, або смуток, відчай, самогубство. Часто карткові ігри закінчуються обманом, бійками, втратою майна, вбивством.
Карти розбещують душу людини, і тому вони є улюбленим заняттям чаклунів, шулерів, ворожок, злодіїв, п'яниць... А для християн вони особливо небезпечні, оскільки позбавляють життя вічного.
У чому ж таїться убивча сила карт?
Гральні карти - засіб, через який людина входить в спілкування з демонами. Вони були створені темними силами як блюзнірське хуління хресних страждань Господа нашого Ісуса Христа.
Карткові масті позначають: хрест, на якому був розіп’ятий Спаситель, копіє, яким Він був пробитий, губку, піднесену Йому з оцтом, і чотиригранні цвяхи, якими Спаситель був прикований до хреста.
І по незнанню багато людей, перекидаючись «в дурня», дозволяють собі хулити Господа, беручи, наприклад, карту із зображенням хреста «трилисника», тобто хреста Христового, якому поклоняється півсвіту, і, кидаючи її зневажливо із словами (пробач. Господи!) «трефа», що в перекладі з єврейського означає «поганий» або «нечисть!» Та мало того, ці смільчаки, що загралися в самогубство, по суті вірять в те, що хрест цей «б'ється» якою-небудь «шестіркою козиря», зовсім не відаючи, що «козир» і «кошер» пишеться, наприклад по-латині, однаково.
Давно пора було б прояснити справжні правила всіх карткових ігор, при яких «в дурнях» залишаються всі гравці: вони полягають в тому, що ритуальні жертвопринесення, по-єврейськи звані талмудистами «кошерними» (тобто «чистими»), нібито мають силу над Животворящим Хрестом!
Якщо знати про те, що гральні карти неможливо використовувати в інших цілях, окрім осквернення християнських святинь на радість бісам, то стане гранично зрозуміла роль карт і в «ворожіннях» - цих бридких шуканнях бісівських одкровень. Чи треба у зв'язку з цим доводити, що всякий хто торкався до колоди карт і не приніс щирого покаяння на сповіді в гріхах богохульства і блюзнірства має гарантовану прописку в пеклі?
Отже, якщо «трефи» - це хула картярів, що біснуються, на хрести, що спеціально для цього зображаються, то що ж тоді означають - «віні», «черви» і «бубна»? Не будемо утруднювати себе перекладом і цих лайок на українську мову, але краще відкриємо Новий Заповіт для пролиття на бісове плем'я нестерпного для них Світла Божого.
Святитель Ігнатій Брянчанінов повчає: «ознайомся з духом часу, вивчи його, щоб по можливості уникнути впливу його» (Отеч. стор. 549).
Масть картярства «віні», або інакше, «списи», хулить євангельський спис, тобто спис святого мученика Лонгина Сотника. Як передбачав про Своє пробиття Господь, вустами пророка Захарії, що «поглянуть на Того, Якого пробили» (12; 10), так і збулося: «один з воїнів (Лонгин) списом пробив Йому ребра» (Ін. 19, 34).
Масть картярства «черви» хулить євангельську губку на тростині. Як попереджував про Своє отруєння Христос, вустами царепророка Давида, що воїни «дали Мені в їжу жовч, і в спразі Моїй напоїли Мене оцтом» (Пс. 68, 22), так і збулося: «один з них узяв губку, напоїв оцтом і, наклавши на тростину, давав Йому пити» (Мф. 27, 48).
Масть картярства «бубни» хулить євангельські ковані чотиригранні зазублені цвяхи, якими були прибиті руки і ноги Спасителя до древа Хреста. Як пророкував Господь про своє розп’яття, вустами псалмопівця Давида, що «пронизали руки Мої і ноги Мої» (Пс. 22, 17), так і сповнилося: Апостол Фома, що сказав «якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів, і не вкладу перста мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки мої в ребра Його, не повірю» (Ін. 20, 25), «повірив, тому що побачив» (Ін. 20, 29); і Апостол Петро, звертаючись до одноплемінників, свідчив: «мужі Ізраїльські» - говорив він, Ісуса Назорея (...) ви узяли і, прикувавши (до хреста) руками (римлян) беззаконних, убили; але Бог воскресив Його» (Діє. 2, 22, 24).
Розіпнутий з Христом нерозкаяний розбійник, подібно до нинішніх картярів, хулив хресні страждання Сина Божого і, по завзятості, по нерозкаяності, назавжди відправився в пекло; а розбійник розсудливий, подаючи всім приклад, покаявся на хресті і тим успадковував вічне життя з Богом. Тому пам'ятатимемо твердо, що для нас, християн, не може бути ніякого іншого предмету покладань сподівань і надій, ніякий іншої опори в житті, ніякого іншого об'єднуючого і надихаючого нас прапора, окрім єдино рятівного знамення непереможного Хреста Господнього!
Отже, християнин, що грає або зберігає у себе карти (а також що користується послугами інших за допомогою карт), стає огудником хресних страждань Господніх і готує собі місце в пеклі з дияволом і всіма його слугами.
Тим, хто згрішив грою в карти, необхідно розкаятися на сповіді, щоб разом з вірними співати:
«Господи, зброю на диявола Хрест Твій дав єси нам.
Тріпоче бо і трясеться, не сміючи глянути на силу Його,
Яко бо мертвих воскрешає і смерть перемагає.
Цього ради покланяємося похованню Твоєму і воскресінню!»
Тріпоче бо і трясеться, не сміючи глянути на силу Його,
Яко бо мертвих воскрешає і смерть перемагає.
Цього ради покланяємося похованню Твоєму і воскресінню!»
