Колись дерево пізнання добра і зла, що росло в Едемському саду, стало причиною гріховного упадку наших прародичів, унаслідок чого людину спостигла справедлива кара за її провину перед найсвятішим Богом. Друге ж – дерево Життя, Хрест Господній, на якому Божий Син показав світові безмежну любов, задля примирення людини з Богом помираючи за злочини світу. Усі, хто з любов’ю споживає плоди цього дерева, – одержують спасіння і життя вічне.
Дерев’яні ясла стали колискою для Божого Дитяти. А під час розп’яття Хрест із дерева став смертним ложем для Богочоловіка. Дерево, що стало спотиканням для Адама і Єви, розірвало близький зв’язок між небом і землею. Дерево Хреста Господнього відновило цей зв’язок. Воно освячене потом, мукамиі кров’ю Ісуса Христа. На Хресті прославилось тіло Господнє, коли повисло між небом і землею, – сповнились Божі слова: «Як буду піднятий з землі, до Себе Я всіх притягну». Вони здійснились у всій своїй силі. Очі всього християнського світу від смерті Христової аж по сьогодні звернені до Христа розп’ятого. Хрест, символ приниження, жахливий інструмент ганебної смерті, став знаменом святості, символом спасіння, золотим ключем до воріт Неба.
Завдяки Господові Хрест удостоївся найбільшої шани, бо всі ми прийняли його як знамено нашої християнської гідності, прикрашуємо ним свої святині, будинки, цвинтарі, дороги, прапори, а також самих себе. Знак Хреста став невід’ємним від Християнства, духовного життя людини, бо осіняємо себе теж цим знаком. Свята Церква рукою священика знаменує хресним знаменням вірних, а при освяченні й благословенні вживає його для вимолення Божої благодаті для особи, за яку молимось, чи речі, яку освячуємо. Усі церковні священнодійства виконуються з використанням Хреста, що є найкращим доказом того, як глибоко вкорінилось його шанування у християнському світі.
Про Хрест Христів провіщав пророк Ісая: «І підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі. Перед великим судним днем, страшним судом Божим, також знак Хреста засіяє на небі, і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою».
Сам Господь Ісус Христос називає хрестом і спасенні страждання: «Хто не бере хреста свого і не йде за Мною, той недостойний Мене. Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе і візьме хрест свій та йде за Мною». Перші послідовники так і розуміли своє служіння Господу й Учителю – як хрестоношення, відображення того спасенного подвигу їхнього Господа, яке почалося з Вифлиємських ясел і сягнуло до Голгофи. «Ми, – говорить апостол Павло, – проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокусу, для еллінів безумство, а для самих покликаних юдеїв і еллінів – Христа, Божу силу і Божу премудрість». Такою проповіддю апостол Павло захищає Хрест, у якому явлена «сила Божа», бо на ньому був розп’ятий не злочинець, а Спаситель світу – Ісус Христос. У другому місці той же апостол заявив, що для нього Хрест Христа – це все його життя, світло і надія, покров і захист, радість і сповідання.
Учитель Церкви IV століття преподобний Єфрем Сирійський, повний християнського благоговіння перед святим спасенним Хрестом Христовим, захоплено вигукує: «О, які вуста і який язик вихвалить як треба цю нездоланну стіну православних, цю переможну зброю великого Царя-Христа!.. Хрест – воскресіння мертвих! Хрест – надія християн! Хрест – жезл кульгавих! Хрест – утіха бідних! Хрест – пам’ятник перемоги над демонами!»
Цією святою зброєю Христос розірвав усепоїдаючу утробу пекла і затулив злі вуста диявола. Ним озброївшись, блаженні апостоли скорили всю силу ворожу і в мережі свої залучили всі народи, зібрали їх на поклоніння Христу. Скільки благ дарував Бог Хрестом людському роду! Цей же чесний Хрест з’явиться і в друге пришестя Христове як чесний, животворящий, достойно шанований скіпетр Царя-Христа, за словом Владики.
Хрест – найбільша, найвища і єдина в світі духовна сила, яка й тепер покоряє та осіняє віруючі душі. Сяйво Хреста проникло в найпохмурішу глибінь язичництва, в найсмутніші закутки стародавнього суспільстваі вивело звідти тисячі просвітлених, оновлених душ. Вони мужньо вмирали за істину, за Божу правду, серед мук проповідували перед стратою прощення і надію на безсмертя.
Апостол Павло пише, що його найбільша надія, найвищий обов’язок, справа, на яку послав його Бог у світ, полягає в тому, щоб, відкриваючи людям безмірну любов Христову, навчити їх дивитися на Хрест Господнійі намагатися збагнути «ширину і довжину» його, «глибину і висоту». Хрест Сина Божого широкий, як світ, бо Христос умер за весь світ, як написано: «Він є умилостивлення за гріхи наші, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу». Наскільки довгий Хрест Господній? Такий, що продовжиться на всі віки, поки залишиться на світі хоч один грішник, якого можна спасти. Який високий Хрест Спасителя? Такий, як Небо, бо коли Христос був розп’ятий на Хресті, Небо зійшло на землю, а земля піднеслась до Неба. Та коли Господній Хрест висотою сягає Небес, то глибиною своєю він сходить до пекла.
Пізнаючи значення святого Хреста в нашому житті, поклонімось перед ним і перед Самим Господом Ісусом та скажімо разом словами святого апостола Павла: «Бо слово хресне для загиблих – безумство є, а для нас, що спасаємось, – сила Божа».
Джерело: Волинська єпархія.
Дерев’яні ясла стали колискою для Божого Дитяти. А під час розп’яття Хрест із дерева став смертним ложем для Богочоловіка. Дерево, що стало спотиканням для Адама і Єви, розірвало близький зв’язок між небом і землею. Дерево Хреста Господнього відновило цей зв’язок. Воно освячене потом, мукамиі кров’ю Ісуса Христа. На Хресті прославилось тіло Господнє, коли повисло між небом і землею, – сповнились Божі слова: «Як буду піднятий з землі, до Себе Я всіх притягну». Вони здійснились у всій своїй силі. Очі всього християнського світу від смерті Христової аж по сьогодні звернені до Христа розп’ятого. Хрест, символ приниження, жахливий інструмент ганебної смерті, став знаменом святості, символом спасіння, золотим ключем до воріт Неба.
Завдяки Господові Хрест удостоївся найбільшої шани, бо всі ми прийняли його як знамено нашої християнської гідності, прикрашуємо ним свої святині, будинки, цвинтарі, дороги, прапори, а також самих себе. Знак Хреста став невід’ємним від Християнства, духовного життя людини, бо осіняємо себе теж цим знаком. Свята Церква рукою священика знаменує хресним знаменням вірних, а при освяченні й благословенні вживає його для вимолення Божої благодаті для особи, за яку молимось, чи речі, яку освячуємо. Усі церковні священнодійства виконуються з використанням Хреста, що є найкращим доказом того, як глибоко вкорінилось його шанування у християнському світі.
Про Хрест Христів провіщав пророк Ісая: «І підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі. Перед великим судним днем, страшним судом Божим, також знак Хреста засіяє на небі, і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою».
Сам Господь Ісус Христос називає хрестом і спасенні страждання: «Хто не бере хреста свого і не йде за Мною, той недостойний Мене. Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе і візьме хрест свій та йде за Мною». Перші послідовники так і розуміли своє служіння Господу й Учителю – як хрестоношення, відображення того спасенного подвигу їхнього Господа, яке почалося з Вифлиємських ясел і сягнуло до Голгофи. «Ми, – говорить апостол Павло, – проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокусу, для еллінів безумство, а для самих покликаних юдеїв і еллінів – Христа, Божу силу і Божу премудрість». Такою проповіддю апостол Павло захищає Хрест, у якому явлена «сила Божа», бо на ньому був розп’ятий не злочинець, а Спаситель світу – Ісус Христос. У другому місці той же апостол заявив, що для нього Хрест Христа – це все його життя, світло і надія, покров і захист, радість і сповідання.
Учитель Церкви IV століття преподобний Єфрем Сирійський, повний християнського благоговіння перед святим спасенним Хрестом Христовим, захоплено вигукує: «О, які вуста і який язик вихвалить як треба цю нездоланну стіну православних, цю переможну зброю великого Царя-Христа!.. Хрест – воскресіння мертвих! Хрест – надія християн! Хрест – жезл кульгавих! Хрест – утіха бідних! Хрест – пам’ятник перемоги над демонами!»
Цією святою зброєю Христос розірвав усепоїдаючу утробу пекла і затулив злі вуста диявола. Ним озброївшись, блаженні апостоли скорили всю силу ворожу і в мережі свої залучили всі народи, зібрали їх на поклоніння Христу. Скільки благ дарував Бог Хрестом людському роду! Цей же чесний Хрест з’явиться і в друге пришестя Христове як чесний, животворящий, достойно шанований скіпетр Царя-Христа, за словом Владики.
Хрест – найбільша, найвища і єдина в світі духовна сила, яка й тепер покоряє та осіняє віруючі душі. Сяйво Хреста проникло в найпохмурішу глибінь язичництва, в найсмутніші закутки стародавнього суспільстваі вивело звідти тисячі просвітлених, оновлених душ. Вони мужньо вмирали за істину, за Божу правду, серед мук проповідували перед стратою прощення і надію на безсмертя.
Апостол Павло пише, що його найбільша надія, найвищий обов’язок, справа, на яку послав його Бог у світ, полягає в тому, щоб, відкриваючи людям безмірну любов Христову, навчити їх дивитися на Хрест Господнійі намагатися збагнути «ширину і довжину» його, «глибину і висоту». Хрест Сина Божого широкий, як світ, бо Христос умер за весь світ, як написано: «Він є умилостивлення за гріхи наші, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу». Наскільки довгий Хрест Господній? Такий, що продовжиться на всі віки, поки залишиться на світі хоч один грішник, якого можна спасти. Який високий Хрест Спасителя? Такий, як Небо, бо коли Христос був розп’ятий на Хресті, Небо зійшло на землю, а земля піднеслась до Неба. Та коли Господній Хрест висотою сягає Небес, то глибиною своєю він сходить до пекла.
Пізнаючи значення святого Хреста в нашому житті, поклонімось перед ним і перед Самим Господом Ісусом та скажімо разом словами святого апостола Павла: «Бо слово хресне для загиблих – безумство є, а для нас, що спасаємось, – сила Божа».
Джерело: Волинська єпархія.
