Священномученик Анфим, єпископ Никомидійський та інші з ним мученики постраждали під час гоніння на християн при імператорах Діоклітіані (284-305) і Максиміані (284-305). Переслідування християн особливо загострилися після того, як в Никомидійський імператорському палаці сталася пожежа. Язичники звинуватили християн у навмисному підпалі і проявили по відношенню до них нечувану жорстокість. Так, в одній тільки Нікомидії в день Різдва Христового було спалено в храмі до двадцяти тисяч молільників. Однак ці нелюдські дії не злякали християн - вони твердо сповідали свою віру і приймали мученицьку смерть за Христа. Мученицькою смертю померли в той час святі Дорофей, Мардоній, Мігдоній, Петро, Індіс і Горгоній. Одні з них були усічені мечем, інші - спалені, засипані землею або втоплені в морі. Зінон, який був воїном, за сміливі викриття імператора Максиміана був побитий камінням, а потім йому відрубали голову. Тоді ж загинула від рук язичників колишня жриця, свята діва Домна, і святий Євфимій, які піклувалися про те, щоб тіла святих мучеників були поховані. Єпископ Анфим, який керував Никомидійській Церквою, на прохання пастви переховувався в селищі недалеко від Нікомидії. Звідти він звертався до християн з посланнями, в яких переконував їх твердо триматися святої віри і не боятися мук. Один з його листів, посланий з дияконом Феофілом, було перехоплено і передано імператору Максиміану. Феофіл був підданий допиту і помер від тортур, так і не відкривши своїм мучителям місце перебування єпископа Анфима. Через деякий час Максиміану все ж вдалося дізнатися, де знаходиться святий Анфим, і він послав за ним загін вояків. На дорозі воїни зустріли самого єпископа. Воїни не впізнали святого, але він покликав їх до себе, пригостив обідом, а потім відкрив, що він і є той, кого вони шукають. Воїни не знали, що робити, хотіли залишити святого і сказати імператору, що не знайшли його. Єпископ Анфим не терпів брехні і не погодився на це. Тоді вояки увірували в Христа, і єписком охрестив їх. Але при цьому святитель все ж змусив їх виконати наказ правителя. Коли єпископ Анфим з'явився до царя, той наказав принести знаряддя страти і покласти перед ним. "Невже ти, царю, думаєш залякати мене знаряддями страти? - Запитав святитель. - Ні, не залакаєш того, хто сам бажає померти за Христа! Страта лякає тільки малодушних, для яких тимчасове життя дорожче всього". Тоді цар наказав жорстоко мучити святого і усікти мечем. Єпископ Анфим до останнього подиху радісно славив Бога, за Якого сподобився постраждати у 302 році.Пам'ять 16 вересня (нов.ст.).
hram.lviv.ua
