Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки за тілом, а й за духом. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія). За ремеслом брати були каменярами (їх вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й чистості життя). Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі працювали на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту, і завжди готові молилися. Одного разу син місцевого жерця Мамертина необережно підійшов до будівництва, і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і наставили вірі в Христа. Після того, як юнак сповідав Ісуса Христа Істинним Богом, брати помолилися про нього, і око одужалло. При вигляді такого дива батько юнака також увірував в Христа.
Пам'ять - 31 серпня (н. ст.).

Один шукач прийшов до старця і сказав:
- Я хочу знайти шлях до Бога. Допоможи мені!
Той пильно поглянув на нього і запитав:
- Скажи мені спершу, чи любив ти кого-небудь?
- Я не цікавлюся світськими справи, любов'ю та іншими. Я хочу прийти до Бога!
- Подумай, будь ласка, ще раз чи любив ти у своєму житті жінку, дитину або когось іншого?
- Я ж вже сказав тобі, що я не звичайний мирянин. Я хочу пізнати Бога. Тому останнє мене не цікавить.
Очі старця сповнилися глибоким сумом, і він відповів шукачеві:
- Тоді це не можливо. Спершу тобі варто пізнати, як це, по-справжньому любити кого-небуть. Це і буде першою сходинкою до Бога. Ти запитуєш мене про останню сходинку, а сам ще не ступив на першу.

"Те, що мільйони людей живилися Його іменем, що золотом вималювали Його лик і виголошували Його слова під мармуровими куполами - все це не свідчить про повагу до правди цієї Людини. Не можна повірити Його слову на підставі сили, яка з Нього виринула. Його слово істинне лише тоді, коли воно беззахисне. Його сила - це бути позбавленим сили, бути слабким, бідним: бути беззахисним через свою Любов, ослабленим через свою Любов, бідним через свою Любов. Такою є постать найбільшого Царя людства, єдиного Владики, якии покликав своїх підданих поодинці, на ім'я, тихим голосом годувальниці. Світ не міг Його почути. Світ слухає тільки тоді, коли є галас або насильство. Любов - це цар, позбавлений сили. Бог - це людина, яка мандрує поза захід дня".

1. Грішника направити.
2. Нерозумного навчити і допомогти пізнати правду.
3. Ближньому добру пораду дати.
4. Засмученого втішити.
5. Особисту кривду терпляче зносити.
6. Заподіяну кривду щиросердно простити.
7. За живих і мертвих молитися.

1. Голодного нагодувати.
2. Спраглого напоїти.
3. Нагого одягнути.
4. Подорожнього прийняти і нагодувати.
5. Недужого відвідати.
6. Ув'язненого у в'язниці відвідати.
7. Померлого поховати.

Бідолашний та гідний співчуття той, хто далекий від любові. Він проводить свої дні у сонній маячні. І хто не стане плакати про ту людину, котра далека від Бога, позбавлена світла і живе у темряві? Бо скажу вам, брати: у кому немає любові Христової, той ворог Христу. Правдиво сказано, що той, хто ненавидить брата свого - людиновбивця (Ін. 3:15), і в пітьмі ходить (2:11), і потрапляє в тенета різноманітних гріхів.
У кому немає любові, той негайно дратується, скоро гнівається, швидко розпалюється ненавистю. У кому немає любові, той радіє про неправду інших, не співчуває тому, хто падає, не подає руку лежачому, не дає поради засмученому, не підтримує того, хто вагається. У кому немає любові, той засліплений розумом, той товариш дияволу, винахідник усякого лукавства, причина сварок, той друг злослівних, співбесідник донощиків, порадник тих, хто ображає, наставник заздрісників, робітник гордощів, ємність для пихи. Словом, хто не придбав любові, блукає манівцями і не знає, що в пітьмі ходить.