Христос воскрес силою свого Божества. Ця істина проповідується вже понад 2 тис. років. Свідками Його преславного воскресіння найперше є святі апостоли та жони мироносиці, свідками Його воскресіння є святі мученики, які славно постраждали за Його Ім'я. Мовчазним свідком є і свята плащаниця. Одним з таких свідків є грек Гормізій, противник Христового вчення.
Грек Гормізій посідав офіційну посаду історіографа Юдеї при Понтійському Пілаті. Його повідомлення заслуговують уваги з двох причин:
1. Вони містять дані по історії Юдеї.
2. Гормізій різко виділяється своєю манерою викладу.
«Це людина, здавалося б, не здатна піддаватися яким-небудь почуттям, дивуватися, захоплюватися, він оповідає про все з виключною точністю фотографічного апарату» - так його визначає відомий історик, академік С. А. Жебелєв (1867-1941). Свідчення Гормізія цінні і тим, що він у момент воскресіння Ісуса Хріста знаходився поблизу того місця, супроводжуючи одного з помічників Пилата. Крім того, Гармізій був сильно настроєний проти Христа і, як він сам про це говорить, відмовляв дружину Пилата від того, щоб вона утримувала чоловіка від виголошення смертного вироку Ісусу Христу. До самого розп'яття Гормізій вважав Його обманщиком. Тому він за власною ініціативою вирушив у ніч перед неділею до гробу, сподіваючись остаточно переконатися, що всі Його свідчення помилкові, що померлий ніколи не воскресне. Але вийшло інакше.
Гармізій пише: «Наблизившись до гробу і знаходячись в півтора сотні кроків від нього, ми бачили в слабкому світлі ранньої зорі варту біля гроьбу: двоє людей сиділо, інші лежали на землі. Було дуже тихо, ми йшли поволі, нас обігнала варта, що йшла до гробу, замінити ту, яка знаходилася там. Раптом стало дуже світло. (...) Ми не могли зрозуміти, звідки це світло. Вдалині побачили, що він виходить від рухомої сяючої хмари. Воно спустилося до гробу, і над землею показалася людина, ніби вся складена зі світла. Потім пролунав удар грому, але не на небі, а на землі. Перелякана варта скочила і тут же впала на землю. І в цей час до гробу праворуч від нас по стежині йшла жінка, вона раптом закричала: «Відкрилося! Відкрилося!» - і в цей час нам стало видно, що дійсно величезний камінь, привалений до входу в печеру, ніби сам собою відкотився і відкрив вхід в печеру гробу. Ми дуже злякалися. Потім, якийсь час по тому, світло над гробом зникло і все стало таким, як звичайно. Коли після цього всього ми наблизилися до гробу, виявилось, що там вже немає тіла похороненої в ньому людини».
Свідчення Гармізія цікаві ще з одного боку. Він пише, що незадовго до страти Ісуса Христа в Юдеї чеканили монету з великим зображенням Кесаря (Тіберія) з одного боку і маленьким зображенням Пилата з іншого боку. В день суду над Ісусом Христом, коли дружина Пилата послала йому, як це повідомляється в Євангелії, людей, через яких вона переконувала чоловіка не ухвалювати смертного вироку Христу, вона в своєму останньому листі до чоловіка питала його: «Чим ти спокутуватимеш свою провину, якщо засуджений тобою дійсно Син Божий, а не злочинець?» Пилат відповів їй: «Якщо Він Син Божий, то Він дійсно воскресне, і тоді я забороню чеканити моє зображення на монетах». Треба сказати, що бути зображеним на монетах було великою честю. І свою обіцянку Пилат виконав! Він заборонив зображати себе на монетах. Це повідомлення Гармізія підтверджується речовими доказами того часу: з римської нумізматики відомо, що в Єрусалимі в цей час стали чеканити монети тільки із зображенням Кесаря.
Церква.info
Грек Гормізій посідав офіційну посаду історіографа Юдеї при Понтійському Пілаті. Його повідомлення заслуговують уваги з двох причин:
1. Вони містять дані по історії Юдеї.
2. Гормізій різко виділяється своєю манерою викладу.
«Це людина, здавалося б, не здатна піддаватися яким-небудь почуттям, дивуватися, захоплюватися, він оповідає про все з виключною точністю фотографічного апарату» - так його визначає відомий історик, академік С. А. Жебелєв (1867-1941). Свідчення Гормізія цінні і тим, що він у момент воскресіння Ісуса Хріста знаходився поблизу того місця, супроводжуючи одного з помічників Пилата. Крім того, Гармізій був сильно настроєний проти Христа і, як він сам про це говорить, відмовляв дружину Пилата від того, щоб вона утримувала чоловіка від виголошення смертного вироку Ісусу Христу. До самого розп'яття Гормізій вважав Його обманщиком. Тому він за власною ініціативою вирушив у ніч перед неділею до гробу, сподіваючись остаточно переконатися, що всі Його свідчення помилкові, що померлий ніколи не воскресне. Але вийшло інакше.
Гармізій пише: «Наблизившись до гробу і знаходячись в півтора сотні кроків від нього, ми бачили в слабкому світлі ранньої зорі варту біля гроьбу: двоє людей сиділо, інші лежали на землі. Було дуже тихо, ми йшли поволі, нас обігнала варта, що йшла до гробу, замінити ту, яка знаходилася там. Раптом стало дуже світло. (...) Ми не могли зрозуміти, звідки це світло. Вдалині побачили, що він виходить від рухомої сяючої хмари. Воно спустилося до гробу, і над землею показалася людина, ніби вся складена зі світла. Потім пролунав удар грому, але не на небі, а на землі. Перелякана варта скочила і тут же впала на землю. І в цей час до гробу праворуч від нас по стежині йшла жінка, вона раптом закричала: «Відкрилося! Відкрилося!» - і в цей час нам стало видно, що дійсно величезний камінь, привалений до входу в печеру, ніби сам собою відкотився і відкрив вхід в печеру гробу. Ми дуже злякалися. Потім, якийсь час по тому, світло над гробом зникло і все стало таким, як звичайно. Коли після цього всього ми наблизилися до гробу, виявилось, що там вже немає тіла похороненої в ньому людини».
Свідчення Гармізія цікаві ще з одного боку. Він пише, що незадовго до страти Ісуса Христа в Юдеї чеканили монету з великим зображенням Кесаря (Тіберія) з одного боку і маленьким зображенням Пилата з іншого боку. В день суду над Ісусом Христом, коли дружина Пилата послала йому, як це повідомляється в Євангелії, людей, через яких вона переконувала чоловіка не ухвалювати смертного вироку Христу, вона в своєму останньому листі до чоловіка питала його: «Чим ти спокутуватимеш свою провину, якщо засуджений тобою дійсно Син Божий, а не злочинець?» Пилат відповів їй: «Якщо Він Син Божий, то Він дійсно воскресне, і тоді я забороню чеканити моє зображення на монетах». Треба сказати, що бути зображеним на монетах було великою честю. І свою обіцянку Пилат виконав! Він заборонив зображати себе на монетах. Це повідомлення Гармізія підтверджується речовими доказами того часу: з римської нумізматики відомо, що в Єрусалимі в цей час стали чеканити монети тільки із зображенням Кесаря.
Церква.info
