Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Успіння Божої Матері
    Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса Христа жила на землі ще…
  • Православний церковний календар на серпень 2017 року Божого
    Місяцеслов на серпень 2017 року Божого Церковний календар серпень…
  • 8 липня - православний День закоханих
    8 липня православні християни відзначають «День…
  • Піст святих апостолів Петра й Павла
    Цей літній піст, який зараз ми називаємо Петровим, або апостольським,…
  • Неділя 1-та після П'ятдесятниці. Всіх святих
    Святі - це люди, які відповіли любов'ю на любов, люди, які зрозуміли,…
  • Популярне
  • Успіння Божої Матері
    Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса Христа жила на землі ще…
  • Опитування
    Ти святкуєш 8 липня православний День закоханих?
    так
    ні
    святкую день Валентина
    а що це за свято?
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Вересень 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
     
    Серпень 2017 (2)
    Липень 2017 (1)
    Червень 2017 (3)
    Травень 2017 (1)
    Квітень 2017 (8)
    Березень 2017 (11)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Факти, що свідчать про воскресіння Ісуса Христа

    Факти, що свідчать про воскресіння Ісуса ХристаЗ покоління в покоління багато видатних мислителів нападають на християнське віровчення, називаючи його ірраціональним, абсурдним і повним забобонів. Деякі критики вважають за краще просто не зауважувати факт, що лежить в основі християнства, — факт воскресіння Ісуса Христа. Інші намагаються пояснити цю подію по-своєму, витворюючи різні теорії. Але неможливо ігнорувати достовірне історичне свідчення.

    То що ж таке Воскресіння Ісуса Христа: чи це одна з найбільш хитромудрих містифікацій, коли-небудь, нав’язаних людству, чи це найвизначніша подія у всій людській історії?

    МІСЦЕ ДІЇ

    Сучасники Ісуса були добре знайомі з обстановкою, на тлі якої відбувалися події, пов’язані з Воскресінням. Відповідно до древнього єврейського звичаю поховання, тіло Ісуса було загорнуте у лляні пелени, просякнуті ароматичними зелами, що утворили густу клейку масу (на це потрібно було приблизно 45 кілограмів пахощів).

    Після того, як тіло помістили у вирубану в скелі гробницю, вхід до неї щільно закрили величезним каменем, що важив близько 2 тонн. Камені такого роду звичайно пересували за допомогою важелів, перекочуючи їх по землі. Охорону гробниці, як звичайно, доручили римським стражникам, легіонерам з особливо дисциплінованих бойових частин. Стражники запечатали гробницю особливою державною печаткою, щоб охоронити могилу від усяких спроб пограбування або наруги. Будь-хто, хто спробував би зрушити камінь (плиту), що закривав гробницю, неминуче пошкодив би печатку і, тим самим, викликав би на себе гнів римської влади.

    Однак через три дні гробниця спорожніла. Послідовники Ісуса стали стверджувати, що Він воскрес — повстав із мертвих. Вони говорили, що Ісус з’являвся їм протягом 40 днів після Воскресіння і розмовляв з ними, супроводжуючи Свої проповіді безперечними доказами Свого існування. Апостол Павло згадує, що Ісус з’явився одного разу більш, ніж п’ятистам Своїм послідовникам, причому більшість з них тоді були ще живі і могли підтвердити слова Павла. Під час суду над Ісусом, під час Його розп’яття і поховання, було прийнято стільки заходів безпеки, а гробниця так ретельно була запечатана і охоронялася, що критикам Євангелія, які заперечують факт Воскресіння, дуже важко захищати свою позицію.

    ФАКТ № 1: ЗЛАМАНА ПЕЧАТКА

    Ми вже говорили, що першим фактом, що свідчить про достовірність Воскресіння, є ушкодження печатки, що уособлює владу й авторитет Рима. Людину, що порушила цілісність державної печатки, чекало надзвичайно суворе покарання. Злочинців, відповідальних за поломку печатки, розшукували секретні служби Римської імперії. Засуджених за цей злочин без зволікання розпинали на хресті вниз головою. Люди боялися навіть випадково пошкодити державну печатку.

    ФАКТ № 2: СПУСТІЛА ГРОБНИЦЯ

    Другим очевидним доказом Воскресіння є спустіла гробниця Христа. Учні Його не помчали до Афін чи Риму проповідувати про Господа, що повстав з мертвих — ні, вони повернулися в місто Єрусалим, де всяка неправда про ті події, що щойно відбулися, була б негайно викрита. Спустіла гробниця була «фактом занадто помітним, щоб його можна було заперечувати». Пол Олтос відзначає, що «про Воскресіння не можна було б проповідувати в Єрусалимі жодного дня, жодної години, якби спустіла гробниця не була загальновідомим, встановленим фактом».

    Як у римських, так і в юдейських джерелах і переказах, цей факт згадується. Підтвердження йому ми знаходимо у всіляких документах — від «Історії» Йосипа Флавія до збірника єврейських рукописів V століття «Толедот Ешу». Доктор Піл Майер називає такі підтвердження «достовірним свідченням ворожих християнству джерел, тобто найбільш надійним з можливих свідчень. «По суті, це означає, — пише він, — що якщо в джерелі згадується факт, що говорить виразно не на користь джерела, тим самим підтверджується істинність факту».

    Гамалиїл, член синедріону, висловив припущення, що виникнення християнського руху було справою Божою. Він не зміг би цього сказати, якби могила Христа не спорожніла, або якби синедріонові було відоме місцезнаходження тіла Ісуса.

    Пол Майер зауважує, що «…якщо ми ретельно і неупереджено зважимо всі «за» і «проти», то, у повній відповідності до історичного дослідження, не можна не прийти до висновку, що гробниця Йосипа Ариматейского, у якій було поховано Ісуса, дійсно спорожніла. У жодному відомому літературному, епіграфічному чи археологічному джерелі не було виявлено жодного свідчення, що суперечить нашому висновкові».

    «Не існує жодного іншого древнього документа, так добре підтвердженого цілою низкою текстуальних і історичних свідчень… Скептицизм стосовно історичної обґрунтованості християнства — ні що інше, як ірраціональне упередження». Кларк Піннок, університет Мак Мастера

    ФАКТ № 3: МОГИЛЬНИЙ КАМІНЬ БУВ ВІДСУНУТИЙ

    Першим, що впало в око людям, які прийшли вранці до могили Ісуса, була зрушена з місця могильна плита — камінь, що важив до 2 тонн, був відвалений від входу в гробницю. Про це згадують всі автори Євангелій.

    Усі, хто бачив могильний камінь відразу після Воскресіння, відзначають, що він був не просто відсунутий від входу в гробницю, але знаходився в такому положенні, начебто його підняли і перенесли нагору по схилу, віддалік від масивної споруди гробниці. А тепер дозвольте мені поставити запитання: якби учні Ісуса все-таки зважилися прийти до гробниці, обійти навшпиньках сплячих вартових, зрушити могильну плиту і вкрасти тіло Ісуса — як, цікаво, вони могли відкотити кам’яну брилу, не звернувши на себе уваги сторожі?

    ФАКТ № 4: ЗНИКНЕННЯ ВАРТОВИХ

    Вимуштрувані римські вартові втекли, залишивши свою варту. Чим пояснити таку незвичайну поведінку? Відомо, яка сувора дисципліна існувала в римських військах. Юстиніан у своїх записах перелічує різні військові злочини, за які передбачалася страта. Страх викликати на себе гнів начальства і поплатитися життям за промах змушував воїнів ретельно додержуватися кожної букви наказу. Для легіонерів, які провинилися, було передбачено багато способів страти. Солдата, наприклад, могли роздягнути догола і спалити заживо, причому багаття розпалювали його обмундируванням. Якщо не було зрозуміло, який саме із солдатів допустив промах, витягали жереб, щоб вирішити, хто з них заплатить життям за провину. Зрозуміло, вартові, знаючи про долю, яка їх очікує, ніяк не насмілились би заснути, тим більше всі разом. Професор Джордж Каррі, фахівець з питань давньоримської військової дисципліни, писав, що страх покарання «спонукав вартових нести варту з неослабною пильністю, особливо в нічний час».

    ФАКТ № 5: ПЕЛЕНИ СВІДЧАТЬ

    Всупереч усім наведеним доказам, гробниця Ісуса не була зовсім порожня, у буквальному значенні цього слова. Учень Ісуса, Іван, глянув на те місце, де лежало тіло Ісуса, і побачив гробові пелени, які ще зберегли форму тіла і злегка опали, на зразок порожньої лялечки, з якої уже вилетів метелик. Одного цього було достатньо, щоб навернути до віри кожного. Але в той момент Іван так і не зміг осягнути того, що сталося.

    Отож, послідовники Ісуса були найбільше вражені навіть не стільки спустілою гробницею, скільки спустілими пеленами, які зберегли форму і положення тіла.

    ФАКТ № 6: ОЧЕВИДЦІ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ЯВИЩЕ ВОСКРЕСЛОГО ІСУСА

    Після цих приголомшливих подій, воскреслий живий Христос кілька разів з’являвся людям.

    Вивчаючи історичну подію, важливо знати, чи були живі учасники й очевидці даної події, коли з’явилося літературне джерело, що оповідає про нього. Мати таку інформацію особливо корисно, якщо ми хочемо підтвердити достовірність джерела. Якщо кількість очевидців події значна, можна вважати з великим ступенем імовірності, що вона дійсно відбулася.

    БІЛЬШЕ 500 СВІДКІВ

    Під час обговорення свідчень про Воскресіння часто залишають поза увагою кілька важливих обставин, і насамперед той факт, що очевидців цієї події було дуже багато.

    Одним з перших про явище воскреслого Христа згадує Павло. Звертаючись до читачів, апостол говорить про загальновідомий факт — появу воскреслого Ісуса перед більш, ніж п’ятьмастами очевидців. Павло нагадує, що більшість цих очевидців ще живі і можуть підтвердити сказане ним. Доктор Едвін Ямаучі, професор історії Оксфордського університету, підкреслює: «Посилання на те, що більшість з «п’ятисот братів», що бачили воскреслого Христа, ще живі, додає величезну вагу спискові свідків Воскресіння як історичному доказові. По суті, апостол Павло говорить: «Якщо ви не вірите мені, можете запитати у них». Подібна заява, зафіксована в документі, надійність якого загальновиз-нана, і який написаний не більш, ніж через 30 років після події, про яку йде мова, являє собою найбільш переконливе свідчення для тих, хто сподівається довідатися про те, що відбу-валося дві тисячі років тому».

    СВІДКИ ЗІ СТАНУ ВОРОГІВ

    Ще одним вирішальним аргументом на користь Нового Завіту варто вважати той факт, що воскреслий Ісус з’являвся людям, що вороже ставилися до Нього, а також людям невіруючим і байдужним до Нього.

    Постійно доводиться читати і чути, що Ісуса бачили живим після Його смерті і поховання лише Його друзі і послідовники. Користуючись цим міркуван-ням, багато хто намагається відвернути нашу увагу від величезної значущості багатьох інших свідчень Воскресіння. Але докази такого роду — порожні слова, що не заслуговують серйозної критики. Жоден письменник, дослідник чи просто хоч трохи обізнана людина не назве Савла із Тарсу послідовником Христа. Факти говорять про прямо протилежне. Савло з презирством відносився до Христа і переслідував Його прихильників. Поява Ісуса перевернуло все його життя. Павло (тоді Савл) у той час не був учнем Господа; він лише згодом став апостолом, одним з найбільших свідків істини Воскресіння.

    Висновки типу «воскреслий Ісус з’являвся тільки Своїм учням і послідовникам» робляться, переважно, від протилежного, тобто не на основі фактичного матеріалу, а внаслідок його відсутності. Але висновки, засновані на недостатності інформації, досить ненадійні. З таким же успіхом можна стверджувати, що всі, хто бачив воскреслого Ісуса, увірували і стали Його прихильниками. І жодна людина, добре знайома з фактами, не стане заявляти, що Ісус з’явився «незначній купці людей».

    НЕ ТА ГРОБНИЦЯ?

    Кірсопп Лейк запропонував теорію, яка полягає в тому, що жінки, які повідомили про зникнення тіла, помилилися дорогою і прийшли не до гробниці Ісуса, а до іншої могили, яка була порожньою від самого початку. Якщо так, то учні, які пішли перевірити дивне повідомлення, теж прийшли не туди, де був похований Ісус. Можна не сумніватися, що юдейські релігійні лідери, що просили римлян виставити вартових, прекрасно знали, де саме був похований Ісус. А самі вартові вже напевне знали, де їм слід нести варту!
    Якби звістка про Воскресіння була наслідком чисто «географічної» помилки, юдейська влада, негайно б пред’явила тіло, розкривши дійсну гробницю, і тоді будь-які чутки про Воскресіння були б припинені.

    ГАЛЮЦИНАЦІЇ?

    Інша спроба пояснити явище воскреслого Христа говорить, що все це були ілюзії, галюцинації Його послідовників. Міркування такого роду не підкріплені ніякими психологічними спостереженнями, здатними пояснити появу галюцинацій. Більше того, вони не враховують реальної історичної ситуації. Знову ж, чому влада не пред’явила тіло мертвого Христа, якщо Воскресіння Його було лише ілюзією?

    МОЖЛИВО, ІСУС НЕ ВМЕР, А ПРОСТО ЗНЕПРИТОМНІВ?

    Кілька століть тому Вентуріні висунув і посилено пропагував ще одну теорію, до якої люблять звертатися і сьогодні Це «теорія непритомності», що припускає, що Ісус не вмер, а просто знепритомнів від виснаження і втрати крові. Усім здалося, що Він помер, але пізніше Йому вдалося відновити сили, а учні прийняли видужання за Воскресіння.

    Девід Фрідріх Штраус, скептик, що однозначно не вірив у Воскресіння, завдав смертельного удару «теорії непритомності»: «це неможливо навіть припустити, — пише Штраус — напівмертва людина, що визволилася з гробниці, яка страждає від ран і якій дуже важко пересуватися, людина що переховується, якій необхідні погляд лікаря, перев’язки, відпочинок та відновлення сил, людина, якій усе-одно вже залишилося недовго жити, не могла перевтілитися в образ Переможця смерті і могили, Князя Життя, в образ, що став основою всьому майбутньому служінню Його учнів!

    МОЖЛИВО, ТІЛО ІСУСА ВИКРАЛИ?

    Тепер припустімо, що учні викрали тіло Ісуса, скориставшись сном вартових. Але згадаймо, послідовники Христа були пригнічені Його стратою, та й взагалі — хоробрістю не відрізнялися. Практично неймовірно, щоб вони раптом набралися сміливості і відважилися обдурити охорону, щоб викрасти тіло Учителя. Подібні заходи були зовсім не в їхньому характері.

    Приписувати «вилучення» тіла Ісуса юдейській або римській владі має ще менше підстав, ніж наділяти прихильників Христа невластивою їм завзятістю. Якщо тіло знаходилося в розпорядженні влади, або їм було відоме його місце знаходження, чому ж вони не відповідали апостолам, що проповідували про Воскресіння в Єрусалимі: «Дозвольте, у чому справа? Ми вийняли тіло з могили. Ісус не воскрес із мертвих!»

    А якщо такий аргумент звучав непереконливо, чому вони не показали, де саме знаходиться тіло Ісуса? З якої причини останки не були завезені в Єрусалим на загальний огляд? Одне це поклало б кінець існуванню християнства, покінчило б із ним навіть не в дитинстві, а в самій утробі!

    «Існує більш, ніж достатньо підтверджень історичної достовірності Нового Завіту (і зокрема «Діянь»). Будь-яка спроба не визнавати цю історичність у наш час являє собою абсурд, навіть якщо критиці піддаються лише деталі. Історики, що займаються Древнім Римом, давно уже використовують Новий Завіт як беззаперечне джерело», - А. Н. Шеруін-Уайт, учений, фахівець з історії Древнього Риму

    ВОСКРЕСІННЯ — ЗДІЙСНЕНИЙ ФАКТ

    Професор Томас Арнолд, який 14 років був директором Рагбі-колледжу і потім очолив кафедру сучасної історії в Оксфорді, автор знаменитої «Історії Риму», добре розумів значення свідчення при визначенні достовірності історичних фактів. Цей знаменитий учений писав: «За багато років я навчився уважно вивчати події, що відбувалися в далекі часи, перевіряючи і зважуючи свідчення усіх, хто писав про них. І мені, як безсторонньому дослідникові, невідомий факт, краще і повніше підкріплений свідченнями найрізноманітнішого роду, ніж факт великого знамення, об’явленого нам Богом — факт смерті і Воскресіння Христа з мертвих».

    Брук Фосс Уєсткотт, англійський вчений, говорив: «Якщо розглядати усі свідчення в сукупності, можна сміливо заявити, що не існує історичної події, краще і різноманітніше підтвердженої, ніж воскресіння Христа. Думка про його недостатню достовірність можна пояснити виключно упередженим відношенням, споконвічною переконаністю в облудності Євангелія».

    НАЙВАЖЛИВІШИЙ ДОКАЗ: ЖИТТЯ УЧНІВ ІСУСА

    Найбільш приголомшливим доказом істинності Євангелія є життя ранніх християн. Нам варто запитати себе: що, яка сила змусила послідовників Ісуса йти і проповідувати звістку про воскреслого Господа по всьому світу?

    Чи приносили їхні зусилля які-небудь видимі блага: авторитет, багатство, більш високе суспільне становище? Якщо так — тоді ми можемо спробувати пояснити їхню поведінку, їх повне, самозабутнє підпорядкування себе ідеї «воскреслого Христа», — матеріальними причинами.

    Але в нагороду за свої зусилля багато ранніх християн піддавалися побиттю, їх катували і страчували найбільш болісними і жорстокими способами: їх побивали камінням, роздирали леви, розпинали. А вони продовжували жертвувати своїми життями, тим самим вручаючи прийдешнім поколінням остаточний доказ їхньої повної впевненості в істинності своєї проповіді.

    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com