"Голос Твій, Господи, знищив царство аду, і слово Твоєї власти піднесло з гробу чотириденного. І став Лазар прообразом спасенним воскресіння" (Стихира веч.)
Майже кожний тиждень Великого Посту має свої богослужбові особливості. Це треба передовсім сказати про його суботи й неділі, з яких кожна присвячена якійсь події з життя Церкви, з життя Ісуса, Його Пресвятої Матері або Святих.
І якраз 6-ий тиждень святої 40-ці відзначається тим, що він духовно готує нас на дві великі і світлі події з життя Ісуса Христа: воскресіння Лазаря, що йому присвячена субота перед Квітною Неділею і тріумфальний в'їзд Христа Госпрода до Єрусалиму, що його святкує св. Церква у Неділю Ваїй.
У наших церковних книгах цей тиждень має назву седмиці ваїй (себто пальмових гілок), квітневої або ще квітноносної. Головне тема відправ цього тижня - завершення Великого Посту, приготування вірних на велике чудо воскресіння Лазаря, на тріумф Квітної Неділі. У відправах цього тижня Церква закликає часто вірних, щоб добрими ділами готувалися на зустріч Ісуса: "Несучи гілки добрих діл і пальмові вітки чистоти, всі приготуймося на зустріч Христа, що надходить до Єрусалму, як Бога нашого".
Святкування події воскресіння праведного Лазаря в суботу перед Квітною Неділею сягає перших віків християнства. В IV ст. на Сході Лазарева Субота вже була загальним урочистим празником. Паломниця того ж століття Сільвія Етерія дає нам подрібний опис святкування Суботи Лазаря в т.ч. і в Єрусалимі. У щоденнику її паломництва читаємо, що того дня по ранішній Літургії була осібна процесія до дому Лазаря у Вифанії, що за дві милі від Єрусалиму. В процесії брав участь єпископ Вифанії, священики, монахи і багато вірних. Процесійний похід по дорозі, недалеко Вифанії, відвідував церкву, що була на тому місці, де Марія, сестра Лазаря, стрінула Господа і звістила Йому смерть свого брата. В цій церкві читано ту частину Св. Євангелії, що говорить про цю зустріч. Потім йшли, співаючи псалми, до гробу лазаря. Тут уже були такі маси людей, що вкривали всі довколишні поля. При гробі Лазаря була богослужба, на якій читали Євангеліє про воскрешення Господом праведного Лазаря.
Церковне передання каже, що праведний Лазар по свому воскресінню покинув Вифанію, бо єврейська старшина хотіла його вбити. Він пішов на острів Кіпр, де був єпископом і там же помер, проживши ще 30 літ від свого воскресіння.
Ісус Христос звершив багато чудес за свого перебування на землі, проте ніяке з них не може мати таких величних наслідків, як воскрешення Лазаря.
Це чудо для багатьох було дуже переконливим доказом Христового Божества. Велич і слава цього чуда були безпосередньою причиною Христового тріумфального в'їзду на ослику в Єрусалим. Також, воскресіння Лазаря ще більше наблизило муки і смерть нашого Спасителя, бо чудо занепокоїло вельми єврейську владу. Читаємо у Євангелії від Іоана: "Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду, і заговорили: "Що робити нам? Силу чудес отой Чоловік робить! Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього..." Отже, від того дня, ухвалили вони Його вбити" (11, 47-8 і 53). "Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити" (12, 10).
Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме! (Іоан, 11, 25)
За матеріалами книги "Пізнай свій обряд".
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства