Наша ціль на землі - це перебування в Царстві Божому, тоді в нас ввійде добра стурбованість. Ця стурбованість рано чи пізно перенесе нашу душу в область духовну, де душа знайде в достатку кисень, оживе і високо злетить. Бог наділив людину розумом не для того, щоб вона думала, як знайти самий швидкий спосіб переміщення з однієї точки світу в іншу, а щоб вона перш за все думала про головне: як досягнути кінцевої цілі — прийти до Бога, досягнути істинної країни, раю. Як тільки в людині виникає добра стурбованість, вона починає слідкувати за тим, чого їй не вистачає, як це можна досягнути і отримує духовну користь.

«Що зробили ви одному з менших цих, те Мені зробили…» Сучасних людей звинувачують у байдужості. Особливо молодь. Бог дав попрацювати кілька днів волонтером в Михайлівському. Тоді, коли здавалося, що все вже скінчилося, бійців, медиків, волонтерів треба було влаштувати на відпочинок, дати можливість прийняти душ, нагодувати, відправити додому. Дівчата в інфо-центрі, на кухні, на інших роботах по 10-12 годин на холоді «забезпечували тил»: здійснювали і приймали дзвінки, відповідали на питання, займалися організацією, іноді не маючи часу піти пообідати або просто попити чаю. Вони плакали над сюжетами про загиблих, які постійно транслювали по телевізору, не хотіли «світитися» на камери і на питання журналістів «Чому ви тут?» відповідали «А де ми мали бути? Ми не могли сидіти вдома, коли наших чоловіків вбивають». Не за гроші, не за славу, не за владу. Кращої нагороди не треба, ніж почути: «Дівчата, ви такі молодці, що мерзнете тут і допомагаєте» - від простих людей. «Ми недаремно за вас воюємо» - від самооборонців. Люди приносили з кухні каву, чай, гарячу їжу, воїни-афганці залишили шоколадку, хлопці з охорони попереджали занадто нервових відвідувачів «Не ображайте наших дівчат». Постійно телефонували і приходили люди з питанням: «Чим вам допомогти? Що привезти?» Не бізнесмени, не магнати, прості кияни. Постійно записувалися бажаючи прийняти до себе в дім потерпілих або просто втомлених людей. Запитували: «Я кілька днів тому дала свої контакти, чому ви нікого не прислали?» На «Дякуємо Вам» відповідали «Це ми вам дякуємо».

Предстоятель Української православної церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет позитивно ставиться до використання Інтернету за умови, якщо він приносить добро. Про це він сказав під час прес-конференції. «Я позитивно ставлюся (до Інтернету – Ред.), але Інтернет одночасно може бути і позитивним, і негативним, залежно від того, чим його наповнюють. Якщо позитивним, добрим, то треба ним добре користуватися, а якщо його наповнюють злом, неправдою, гріхом, то користуватися таким Інтернетом непотрібно», - відмітив Патріарх. За його словами, люди не мають достатньо духовного спротиву, щоб протистояти тому гріховному напливу, що йде з Інтернету.

Сучасна людина перетворила себе на товар; вона сприймає свою життєву енергію як інвестицію, з якою бажала би отримати якомога більший прибуток, враховуючи своє становище і ситуацію на особистому ринку. Вона відчужена від себе, від своїх ближніх, від природи. Її головна мета - прибутково обмінятися своїми вміннями, знаннями і самою собою, своїм «особистим пакетом» з іншими людьми, які рівною мірою прагнуть до чесного та прибуткового обміну. Життя не має ні мети, - крім мети рухатися; ні принципів, - крім принципів чесного обміну, ні задоволення, - крім задоволення споживати.

Терпіння - це не гордо зціплені зуби: ось я який сильний, все витримаю. Зовні це утримування себе від нарікання та скарг кожному зустрічному, це небажання потурати собі, виправдовуючись труднощами. Але головне - це надія на милість і допомогу Божу, усвідомлення реального свого масштабу, смиренність перед волею Божою і прийняття необхідності скорбот. Це не завмирання і капітуляція, не пасивне перечікування. Смирення і прийняття вимагають енергійних зусиль, передусім, діяльного протистояння таким нашим рисам, як легкодухість, маловір'я, саможаління і нарікання, які змушують нас думати, що страждання - і є зло. Тоді людина не буде тижнями ридати на чиємусь плечі, вона буде мати потребу в молитовній підтримці, в допомозі конкретним вчинком, у вчасно сказаному слові, що зміцнює дух. Тому що «не у всякій скорботі потрібна розрада, а частіше терпіння», - говорили старці.

Світ сповнений страждань, різноманітних за силою і походженням. Для цього твердження навіть не потрібні аргументи: будь-яка людина, що читає ці рядки, напевно має досвід власних страждань і співчуття іншому. Ми звикли думати, що будь-який біль - фізичний або душевний, будь-яка втрата, дискомфорт - це однакові приводи для скорботи і треба будь-якою ціною боротися з цими переживаннями, намагатися їх уникати. Чи так це?

1 Що значить чернець? - Той, хто відрікся від земного життя.

2 Що значить мирська людина? - Та, яка відреклася від Небесного життя.

3 Хто є істинний монах? - Той, хто відрікся від поганих думок.

4 Що є мирське життя? - Перебування в суєті.

Якщо мати сповідається, причащається, вона разом із дитям воцерковляється, сама відроджується і його народжує у Христі. Це освячення, яке здійснюється перш ніж дитя охреститься, має велике значення. Часто думають, якщо дитина не охрещена, а мати при цьому причащається, то спасительна благодать немовляти не торкнеться. Деякі думають, що лише одне хрещення відкриває дію спасительної благодаті на людину і тому не знають, чи треба молитися за нехрещене дитя. А дехто сумнівається в тому, що материнське причастя має велике значення для малюка, що знаходиться ще в материнській утробі.

Презентація з семінару "Гнівайтеся, але не грішіть. Як опанувати негативні емоції?", який організував Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua у рамках проекту Щомісячні зустрічі православної молоді м. Львова у квітні цього року.
- звідки походить гнів?
- як розрізнити поганий і добрий гнів?
- коли гнів є корисним?
Запрошуємо до перегляду презентації! Для перегляду натисніть тут.

Зі святими упокой, Христе, душу померлого раба Твого, де немає ні хвороби, ні журби, ні смутку, а життя безкінечне. Бо Ти єси воскресіння, життя і вічний спокій, Христе Боже наш, і Тебе славимо з Предвічним Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

По мудрості Своїй Господь знає, за які гріхи які терпіння треба понести. Людина не може сама визначити собі міру терпіння. Вона просто має прийняти ті терпіння, які Господь їй посилає: чи будуть це обставини життя, чи хвороби, чи інші терпіння, які попускає Сам Господь.
Мати, яка усвідомлює свої відносини з Богом, терпіння при пологах приймає як засіб її особистого спасіння і спасіння її дитини, вона готова прийняти їх, покірно приймає їх зі смиренням і цим самим притягує до себе благодать Божу, яка допомагає їй та її дитині.

Мати віруюча, церковна. Із покірністю несучи свій хрест, вона здійснює покуту відкуплення. Відкуплення за всі наші гріхи уже здійснив Господь наш Ісус Христос перед Богом Отцем, а ось нести цю покуту відкуплення (це означає примиритися з Богом) може кожна людина, несучи покладеного на неї хреста. Таким хрестом для кожної жінки є родові муки. Приймаюча ці муки як свій хрест, із покірністю несучи їх, жінка освячується Богом.
Господь поділяє із нею це несення, благодатною Своєю участю примножує і підсилює внутрішній її спокій і дає їй сили для того, щоб пронести його, не озлоблюючись, не ображаючись, не впадаючи у злиденний гріховний стан, а навпаки - наповнюючись спокоєм, любов'ю і співчуттям.