Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Великий піст 2024
    У 2024 році Великий піст розпочинається 18 березня і триватиме до…
  • Православні молитви за воїнів
    Молитва за воїнів, що йдуть на війну Владико Господи, Боже отців…
  • Різдво Христове
    ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! Підбірка публікацій про Христове Різдво - …
  • Великомучениця Варвара
    Життя святої Варвари Тропар, величання, кондак, прокимен, причасний …
  • Апостол Андрiй Первозваний
    Життя святого Андрія Первозваного Святий апостол Андрій на Київських…
  • Популярне
  • Великий піст 2024
    У 2024 році Великий піст розпочинається 18 березня і триватиме до…
  • Опитування
    Скільки Вам років?
    до 13
    14-17
    18-23
    24-29
    30-39
    40-50
    більше 50
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Березень 2024    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
    Березень 2024 (1)
    Лютий 2024 (1)
    Грудень 2023 (2)
    Листопад 2023 (3)
    Жовтень 2023 (2)
    Вересень 2023 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    Благодатний вогонь зійшов у 2012 році

    Благодатний вогонь зійшов у 2012 році Благодатний вогонь після молитви зійшов в храмі Гробу Господнього близько 14:49 за київським і єрусалимським часом 14 квітня 2012 року Божого.
    Слава Богу!
    Нагадаємо, згідно Передання, у Велику суботу перед кінцем світу Благодатний вогонь не зійде. Тож, брати і сестри, у нас точно є ще один рік щоб приготувати себе, своє життя до загальної зустрічі з Христом Спасителем. Але не забуваймо, що особиста зустріч з Ісусом Христом може наступити будь-якої миті.
    Хай усіх нас помилує Господь!

    Багатство

    БагатствоЯкось незадовго до Різдва Христового учителька поставила своїм учням таке запитання:
    -Хто з вас є бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята?
    Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки.
    Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має родину та статки. Після уроків учителька покликала до себе восьмирічного хлопчика, що звався Діні. Родина його недавно прибула з Африки, й усі знали, що вони дуже бідні.

    Слово про жіноче щастя

    Слово про жіноче щастя«У світі нема щастя», — писав Олександр Сергійович від особи свого ліричного героя. «Що таке щастя? Як птах, випустиш — і не спіймаєш!» — услід за класиком сумнівалася зірка радянської естради. Дійсно, яке примарне й хитке земне щастя! Важко перелічити все те, що необхідно людині, аби стати щасливою. Легше сказати, без чого щастя категорично неможливе. Особливо, якщо йдеться про жіноче щастя.
    Вік оцінює щастя як досвідчений ювелір, зважує й уважно розглядає всі грані. Дитині, щоб забути про сльози, достатньо смачної карамельки. Щастя від цукерки лише в дитинстві може бути настільки реальним — недарма «Царство Небесне належить таким». Старому також необхідна суща дрібниця: дзвінок від дітей і рідних, елементарна зацікавленість його проблемами чи хворобами — і він уже спокійний, а спокій у старості рівнозначний щастю. Між дитинством і старістю пролягає довга дорога життя, час найбільш вимогливий і ненаситний до споживання земних задоволень. І тут щастя набуває статі — воно стає чоловічим або жіночим.

    Чому ми кричимо?

    Чому ми кричимо?Одного разу вчитель спитав своїх учнів:
    -Чому розгнівані люди кричать?
    -Кричать, бо втрачають терпіння, - відповів один з учнів.
    -Але чому кричать до тих, хто поруч? - знову спитав учитель.
    -Кричать, бо хочуть, щоб їх почули, - пролунала відповідь.
    Учитель спитав:
    -Отже, неможливо спокійно розмовляти?
    Було чимало інших відповідей, але жодна не задовольнила вчителя.
    Тоді він сказав...

    Про що шкодують вмираючі люди

    Про що шкодують вмираючі людиОдна жінка багато років працювала в хоспісі. Її обов'язок - полегшення стану вмираючих пацієнтів. Таким чином, вона буквально проводила з ними останні дні та години. Зі своїх спостережень вона склала своєрідний рейтинг основних жалівлюдей, які підійшли до самого краю життя.

    Бідняк

    БіднякЖила колись собі одна родина, спокійна і мирна. Мешкала у маленькому будиночку передмісті. Одного вечора вони сиділи за вече рею, коли раптом почули стукіт у двері. Батько пішов і відкрив їх. На порозі стояв старий чо ловік у понищеній одежі, обдертих штанях. Він мав кошик, у якому було повно овочів. Спитав домочадців, чи не хочуть купити трохи городини. Вони таки щось узяли, позаяк хотіли його збутися. З часом родина заприятелювала зі старень ким, який щотижня приносив їм овочі. Вони з'ясували, що цей бідний старий чоловік мав катаракту і майже не бачив. Проте він завжди тримався напрочуд люб'язно, отож уся родина чекала, коли він прийде, оскільки цінувала його товариство.
    Якось старий, як звичайно, приніс тим людям овочі, а потому сказав: "Вчора я отримав вели кий подарунок! Біля свого будиночка знайшов кошик з одежею, яку хтось залишив для мене". Всі знали, що йому дуже потрібен був одяг тому сказали: "Це чудово!"
    Незрячий старенький, однак, додав: "Але є щось іще ліпше: я знайшов сім'ю, яка справді по требувала цієї одежі!"  

    Про покликання людини

    Про покликання людиниТема покликання стосується кожного з нас особисто. Кожен із нас через своїх батьків отримав від Господа дар життя. Це означає, що ми народилися з Божої любові, що Він хоче, аби ми існували. І кожна людина як витвір Божої любові є неповторною, єдиною; кожна людина має призначення чи якесь особливе запрошення від Господа Бога посісти певне місце в людській спільноті і на тому місці за допомогою всіх інших Господніх дарів терпеливо виконати своє завдання, щоб почути від Нього слова: „Слуго добрий і вірний, у малому ти був вірний ...

    Дарунок християнства

    Дарунок християнстваПитання шанованому читачеві. Ви господар своєї долі? Можу з упевненістю передбачити, що відповіддю буде «так» або «значною мірою так». Це дарунок від християнства. Як поєднується всезнання і всемогутність Божа зі свободою людини? Бог не насилує людської свободи. Він знає майбутнє не тому, що смикає нас за ниточки, як маріонетки, а тому, що існує поза часом і простором. Так ми знаємо минуле зовсім не тому, що все в нім організовано нами.

    Алкоголь — ворог свята і відпочинку

    Алкоголь — ворог свята і відпочинкуАлкоголь — виключає саму можливість свята і радості. Будь-які дози алкогольних розчинів пригнічують природне прагнення людини до справжньої радості, заглушаючи її істинні почуття наркотичним «кайфом», емоційним сурогатом. Через вживання пива або вина святковий день втрачає своє етичне та фізіологічне значення як день відпочинку і душевного підйому.

    Християнське служіння ближнім

    Наша віра в єдиного Бога у Святій Тройці і в Господа Ісуса Христа дає нам право зватися християнами, благодатне єднання наше з Сином Божим і Спасителем у таїнствах Святої Православної Церкви прилучає нас до числа її духовних дітей і тому нас урочисто називають чадами Церкви. Проте ніхто з нас не може заперечувати, що ці почесні найменування можуть лишитися тільки словесними назвами, якщо віра наша не матиме підтвердження ділами нашого життя.
    Під час земної проповіді Господь Ісус Христос не раз звертав увагу Своїх слухачів на потребу засвідчувати духовне багатство ділами. Хіба не свідчать про це такі застереження Спасителя: «Не всякий, хто каже Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто чинить волю Отця Мого, що на небесах» (Мф. 7, 21); «Коли ви любите тих, що вас люблять, то якої вам нагороди? Чи не те ж і митарі чинять?» (Мф. 5, 46); «Нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачили добрі діла ваші й прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5. 16). Отже, Господь хоче від нас такого життя й поведінки, які б цілком відповідали нашому християнському покликанню.

    СКАЖІТЬ ЦЕ РАНІШЕ

    СКАЖІТЬ ЦЕ РАНІШЕВін – високий, плечистий, сильний. Голос у нього гучний, поводиться впевнено. Вона – жінка ніжна, тендітна. Побралися.
    Він постачав їй усе, вона дбала про дім, виховувала дітей. Діти виросли, одружилися і пішли від них. Так буває завжди.
    Але діти вже не потребували їхньої допомоги, жінка перестала усміхатися, почала худнути, зблідла… Вона не могла їсти, не могла ходити. Чоловік сильно занепокоївся і завіз її до лікарні.
    Її оглядало багато лікарів, але ніхто не знаходив жодної хвороби.
    Останній спеціаліст відвів чоловіка убік й обережно сказав:
    — Я думаю, що ваша дружина не хоче більше жити.
    Чоловік не сказав ані слова. Пішов, сів біля ліжка дружини, взяв її знекровлену руку і впевненим голосом сказав:
    — Ти не помреш!
    — Чому? – тихо спитала вона.
    — Тому що я потребую тебе! – відповів чоловік.
    — А чому ти не сказав мені цього раніше? – запитала жінка, і її очі заблистіли.
    Від тієї хвилі хвора почала видужувати. Вона знову стала жвавою і веселою. А лікарі і далі визначають її хворобу і питають, які ліки принесли таке швидке зцілення.

    Про поховання померлих

    Після смерті християнина тіло його обмивають, одягають у чистий, якщо можливо, новий одяг і загортають у біле покривало на знак того, що померлий при своєму хрещенні дав обіцянку провадити життя в чистоті і святості, або одягають в одяг за званням померлого, вказуючи цим, що він іде до Господа Бога, щоб скласти звіт про виконання своїх обов'язків. На чоло померлого кладеться вінчик із зображенням Христа, Богоматері та Іоана Предтечі з написом "Святий Боже..." на знак того, що померлий, як християнин, вів на землі боротьбу за правду Божу і вмер з надією заступництвом Божої Матері та Іоана Предтечі отримати вінець на небесах. У руки його вкладається хрест чи якась іконка на знак віри померлого у Христа, Божу Матір і святих угодників Божих.
    Сортувати статті за: датою | популярністю | відвідуваністю | коментарями | абеткою